17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/21235/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (суддя В.В. Горбалінський) у справі № 160/21235/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.07.2024 року за №046550008120 про відмову у призначені пенсії позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу позивачки періоди роботи, що дають право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»:
-з 01.09.1986 року по 29.03.1989 року студентом в Криворізькому державному педагогічному інституті;
-з 30.03.1989 року по 01.01.1992 року на посаді старшої піонервожатої П'ятихатської СШ №1 ім. С.М. Кірова;
-з 01.01.1992 року по 01.09.1997 року на посаді педагога - організатора П'ятихатської СШ №1 ім. С.М.Кірова;
- з 09.09.1999 року по 01.04.2013 року на посаді заступника директора з навчально виховної роботи П'ятихатського районного Центру учнівської молоді;
-з 02.04.2013 року по 17.09.2020 року на посаді методиста Комунальної науково - методичної установи «П'ятихатський районний методичний кабінет» П'ятихатської районної ради Дніпропетровської області;
- з 18.09.2020 року по 08.02.2021 року на посаді консультанта Комунальної установи « Центр професійного розвитку педагогічних працівників» П'ятихатської районної ради Дніпропетровської області;
-з 09.02.2021 року по 15.09.2023 року на посаді заступника директора з навчально - виховної роботи П'ятихатської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, 25.02.2021 року - перейменованої у П'ятихатський заклад загальної середньої освіти № 1 П'ятихатської
міської ради, 01.06.2021 року - перейменований на П'ятихатський опорний заклад загальної середньої освіти №1 П'ятихатської міської ради, 01.08.2021 року - перепрофільований на Ліцей «Тріумф» П'ятихатської міської ради;
- з 2015 року по 2016 року на посаді вчителя української мови та літератури ліцею «Тріумф» П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області;
-з 2017 року по 2021 року на посаді вчителя української мови та літератури за сумісництвом ліцею «Тріумф» П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області;
-з 2021 року по 2023 року на посаді вчителя української мови та літератури за сумісництвом ліцею «Тріумф» П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за вислугу років, починаючи з 05.07.2024 року, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням вищезазначеного спеціального (педагогічного) стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням пенсійний орган протиправно відмовив позивачці у призначення пенсії за вислугу років та відмовив у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи та період навчання
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046550008120 від 12.07.2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачці до спеціального стажу відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання з 01.09.1986 року по 02.08.1989 року та періоди роботи з 09.09.1999 року по 01.04.2013 року та з 01.09.2015 року по 15.10.2023 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.06.2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи позивачки з 09.09.1999 року по 01.04.2013 року, з 01.09.2015 року по 15.10.2023 року до спеціального стажу.
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046550008120 від 12.07.2024 року.
Суд вважав, що позивачка набула беззаперечне право на призначення пенсії за вислугу років, а тому суд дійшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.06.2024 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує, що згідно наданих документів позивачка була призначена з 09.09.1999 року на посаду заступника директора з НВР в Центр учнівської молоді, з 02.04.2013 року призначена на посаду методиста науково-методичної установи «П'ятихатський районний методичний кабінет», але вищезазначені організації відсутні в переліку закладів освіти, тому тільки після надання додаткової інформації можливе зарахування періодів роботи до пільгового стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 05.07.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсі за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
12.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянуло заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийняло рішення №046550008120, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідно спеціального стажу.
Також в даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 35 років 00 місяців 22 днів, спеціальний стаж - 08 років 00 місяців 29 днів.
Крім цього в даному рішенні зазначено, що заявник з 09.09.1999 року та з 02.04.2013 року працювала в установах, які відсутні в переліку закладів освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року.
З розрахунку стажу заявника, який наявний в пенсійній справи заявника, судом встановлено, що до спеціального стажу заявника зараховано виключно період роботи з 03.08.1989 року по 01.09.1997 року, в свою чергу інші періоди роботи не зараховані до спеціального стажу.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло спірне рішення №046550008120, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788 у зв'язку з відсутністю необхідно спеціального стажу, оскільки страховий стаж позивачки становить 35 років 00 місяців 22 днів, спеціальний стаж - 08 років 00 місяців 29 днів.
Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
В свою чергу, з архівної довідки Криворізького державного педагогічного університету №02-117ш від 26.03.2024 року вбачається, позивачка в період з 01.09.1986 року по 02.08.1989 року навчалася у Криворізькому державному педагогічному інституті за спеціальністю «Українська мова і література» на денній формі навчання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що період навчання позивачки з 01.09.1986 року по 02.08.1989 року у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону №1788.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 676/3013/17.
Також матеріалами справи підтверджено, що позивачка у період з 09.09.1999 року по 01.04.2013 року працювала на посаді заступника директора з НВР в П'ятихатському центрі учнівської молоді, який, як вбачається з архівної довідки Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту П'ятихатської міської ради №01-33/375-23 від 23.06.2023 року, є позашкільним навчальним закладом.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року, наявні позашкільні навчальні заклади.
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту П'ятихатської міської ради №240 від 30.07.2024 року вбачається, що позивачка в період з 01.09.2015 року по 15.10.2023 року працювала у ліцеї «Тріумф» П'ятихатської міської ради на посаді вчителя української мови і літератури.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що згадані посада та заклад освіти наявні в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано позивачці вищезгадані періоди роботи та навчання до спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788. Доводи скаржника про правомірність такого незарахування свого підтвердження не знайшли.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення пенсійного органу №046550008120 є протиправним.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. «е» статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII)), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017. У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років.
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).
Колегія суддів встановила, що у спірному випадку спеціальний стаж позивачки, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788, станом на 11.10.2017 (з урахуванням спірних періодів, які підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивачки), складає більше 25 років, що скаржником не спростовано.
Відтак, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 160/21235/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк