17 лютого 2025 року м. Рівне №460/12587/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_2 (далі - представник позивача) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1/Західне ТУ НГУ), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач-2/ВЧ НОМЕР_1 НГУ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.08.2024 №65о/с стосовно солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_3 від 18.09.2024 №268 стосовно солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Західне ТУ НГУ поновити з 24.08.2024 солдата ОСОБА_1 (Г-145247) на посаді контролера 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 Західного ТУ НГУ;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 включити до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 (Г-145247) з 18.09.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що з 15.05.2023 позивач проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 НГУ. Наказом начальника Західного ТУ НГУ (по особовому складу) від 24.08.2024 №65о/с солдата ОСОБА_1 , контролера 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнено з посади та переміщено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 . У свою чергу, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 18.09.2024 №268, з 18.09.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Разом з тим, представник позивача вважає, що спірний наказ від 24.08.2024 №65о/с прийнятий відповідачем-1 з порушенням вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, щодо змісту такого документа, оскільки у ньому не вказано: підстави, передбаченої пунктом 82 цього Положення, у зв'язку з якою солдата ОСОБА_1 переміщено з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 НГУ; рішення/подання посадової особи відповідно до номенклатури посад ВЧ НОМЕР_1 НГУ, на підставі якого видано цей наказ, а також на яку посаду (вищу, нижчу чи рівнозначну) переміщено позивача. Відповідно, виданий на його виконання наказ командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 18.09.2024 №268 також не може вважатися правомірним. Крім того, представник позивача стверджує, що зміст спірних наказів до відома позивача у встановленому законом порядку не доводився, а необхідні витяги із цих документів - не надавались. Таким чином, вважаючи оскаржувані накази необґрунтованими, протиправними та такими, що порушують законні права й інтереси позивача, представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23.10.2024 позовна заява залишалась без руху.
Ухвалою суду від 30.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/12587/24. Цією ж ухвалою суду вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у відповідачів додаткові докази по справі.
11.11.2024, з використанням підсистеми «Електронний суд», представник ВЧ НОМЕР_1 НГУ подав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив щодо задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, дійсно поширює свою дію на військовослужбовців Національної гвардії України, у той час, як Інструкції, затверджені наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 та наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, на які посилається представник позивача за змістом позовної заяви, є відомчими нормативно-правовими актами, які не мають регулюючого впливу на військових посадових осіб Національної гвардії України як військового формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, а відтак, не повинні враховуватися ними (посадовими особами НГУ) при прийнятті відповідних владно-розпорядчих рішень. При цьому, згідно з абзацом другим пункту 257 згаданого вище Положення, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Представник відповідача-2 стверджує, що жоден з випадків, передбачених пунктом 112 означеного вище Положення, не має відношення до особи ОСОБА_1 , що свідчить про безпідставність та необґрунтованість тверджень представника позивача про протиправність оскаржуваних наказів. Між тим, представник відповідача-2 зауважив, що формальні недоліки (зовнішня невідповідність вимогам згаданих вище Інструкцій) спірних наказів про переміщення позивача з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 в межах ІНФОРМАЦІЯ_4 , на які посилається представник позивача, не можуть свідчити про протиправність цих організаційно-розпорядчих документів. У свою чергу, спростовуючи доводи представника позивача щодо неознайомлення ОСОБА_1 зі змістом оскаржуваних наказів, представник відповідача-2 вказав, що такі не відповідають дійсності, а долученими до відзиву копіями обхідного листа та розписки від 18.09.2024 підтверджується факт ознайомлення позивача зі змістом відповідних наказів і отримання ним витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 18.09.2024 №268. За наведених обставин, представник відповідача-2 вважає, що при прийнятті спірного наказу ВЧ НОМЕР_1 НГУ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись із наведеними у відзиві запереченнями, 13.11.2024 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, за змістом якої навела пояснення та аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві. При цьому, вважає, що твердження представника відповідача-2 про обізнаність позивача із підставами та причинами прийняття оскаржуваних у справі наказів не заслуговують на увагу суду, оскільки як обхідний лист ОСОБА_1 , так і виданий йому припис від 18.09.2024 №174 не містять ні причин, ні підстав, у зв'язку з якими було прийнято рішення про переміщення позивача з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 . Також, зауважила, що вказані докази не містять найменування посади, на яку переміщено солдата ОСОБА_1 у ВЧ НОМЕР_2 , а свідчать лише про факт, коли позивачу стало відомо про його порушене право (18.09.2024).
18.11.2024, через підсистему «Електронний суд», до суду надійшли заперечення представника ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо наведених у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів. Не погоджуючись із доводами сторони позивача, представник відповідача-2 наголосив, що оскаржувані накази військового командування відповідають нормам законодавства, які регулюють порядок проходження військової служби у воєнний час, та взятим на себе позивачем зобов'язанням відповідно до Контракту б/н від 15.05.2023, а відтак, є правомірними.
Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду, відповідач-1 зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та 30.10.2024 отримав електронний примірник ухвали суду від 30.10.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Однак, у встановлений судом строк відповідач-1 не подав відзиву на позовну заяву, про причини неможливості його подання суд не повідомив. Витребовувані судом в ухвалі від 30.10.2024 додаткові докази по справі від відповідача-1 також не надійщли. Тому, керуючись частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
15.05.2023 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ полковника ОСОБА_4 укладений Контракт б/н про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт), згідно з пунктом 1 якого позивач ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов'язання, зокрема, проходити військову службу в Національній гвардії України протягом строку дії Контракту на всій території України або за її межами у порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту (…).
Пунктом 3 Контракту передбачено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки (а.с.11-12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 22.05.2023, солдат ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_4 ) перебуває на військовій службі в Національній гвардії України та з 15.05.2023 призначений на посаду контролера (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2023 №137) (а.с.10).
Наказом начальника Західного ТУ НГУ (по особовому складу) від 24.08.2024 №65о/с (далі - Наказ №65о/с) вирішено, відповідно до пунктів 110 та 112 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, нижчепойменованих військовослужбовців звільнити з посад та перемістити для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 , зокрема, солдата ОСОБА_1 (Г-145247), контролера 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.20).
На підставі Наказу №65о/с, 18.09.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 НГУ видано на ім'я солдата ОСОБА_1 припис №174 (далі - Припис), за змістом якого позивачу запропоновано 19.09.2024 вибути до ВЧ НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) для подальшого проходження військової служби. Термін прибуття - 19.09.2024 (а.с.16).
У свою чергу, на підставі Наказу №65о/с та Припису, 18.09.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 НГУ видано наказ (по стройовій частині) №268 (далі - Наказ №268), пунктом 2 якого солдата ОСОБА_1 (Г-145247), який здав справи і обов'язки за посадою контролера 3 відділення 2 взводу контролерів 2 спеціальної комендатури батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 НГУ та переміщений наказом начальника Західного ТУ НГУ від 24.08.2024 №65о/с для подальшого проходження військової служби за контрактом у ВЧ НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 18.09.2024 (а.с.15).
Вважаючи накази відповідачів №65о/с та №268 необґрунтованими, протиправними та такими, що порушують законні права й інтереси позивача, представник позивача звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Так, статтею 1 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга).
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці-особи, які проходять військову службу (частина дев'ята).
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ установлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За правилом абзацу другого частини другої цієї ж статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
При цьому, одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).
Наведене кореспондується з положеннями частини першої статті 4 Закону №2232-XII, якою передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема, прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
За приписами частини першої статті 5 Закону №2232-XII, військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами справи не заперечується, що з 21.06.2023 ОСОБА_1 присвоєно військове звання «солдат», яке відноситься до категорії армійських звань рядового складу.
У свою чергу, правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі - Закон №876-VII).
Так, статтею 1 Закону №876-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Нормами статті 4 Закону №876-VII регламентовано, що Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Загальна структура та чисельність Національної гвардії України визначена статтею 5 цього Закону, згідно з частиною першою якої до складу Національної гвардії України входять:
1) головний орган військового управління Національної гвардії України;
2) оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України;
3) з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ (частина друга вказаної статті).
До складу з'єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв'язку, центри, групи, взводи (частина третя цієї статті).
Відповідно до статті 8 Закону №876-VII, оперативно-територіальне об'єднання є основною військово-адміністративною одиницею Національної гвардії України та призначене для виконання завдань і функцій, покладених на Національну гвардію України в межах відповідних зон відповідальності (оперативного реагування).
Структура і склад оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України затверджуються Міністром внутрішніх справ України.
Керівництво оперативно-територіальним об'єднанням Національної гвардії України та його органом військового управління здійснюється начальником цього органу військового управління.
Повноваження начальника органу військового управління оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо керівництва цим об'єднанням та органом військового управління, його права та обов'язки визначаються Положенням про орган військового управління оперативно-територіального об'єднання, що затверджується Міністром внутрішніх справ України.
За правилами частин першої, третьої статті 9 Закону №876-VII, особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
З аналізу змісту наведених законодавчих положень висновується, що Національна гвардія України є військовим формуванням, організаційно-правові засади діяльності якого регламентовані Законом №876-VII і Законом №2232-XII, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як установлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15.05.2023 перебуває на військовій службі у Національній гвардії України, яку проходить на підставі Контракту від 15.05.2023 б/н, укладеного з Міністерством внутрішніх справ України.
Після підписання вказаного Контракту, з 15.05.2023 позивача було призначено на посаду контролера 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку він обіймав до прийняття оскаржуваних у справі наказів відповідачів №65о/с та №268 відповідно.
Разом з тим, Наказом №65о/с позивача звільнено із займаної посади та переміщено для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З даного приводу слід зазначити, що відповідно до частини тринадцятої статті 6 Закону №2232-XII, військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
А за правилами частини четвертої статті 24 Закону №2232-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (стаття 1; далі - Положення №1153/2008).
При цьому, у статті 3 зазначеного Указу постановлено поширити дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.
Відповідно до пункту 1 Положення №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ним визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
За приписами пункту 5 Положення №1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно з пунктом 10 Положення №1153/2008, військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.
Нормами пункту 12 Положення №1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, (…) призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі (…) тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Пунктом 40 Положення №1153/2008 визначено, що у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.
За правилами пункту 81-1 вказаного Положення, призначення військовослужбовців військової служби за контрактом на посади здійснюється шляхом просування та переміщення по службі з урахуванням перспектив службової кар'єри кожного військовослужбовця. Планування, організація та управління службовою кар'єрою військовослужбовців військової служби за контрактом здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 82 Положення №1153/2008, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);
для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
за сімейними обставинами - на особисте прохання;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності;
у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах;
у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій;
у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;
за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;
у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;
за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Слід також врахувати, що за пунктом 83 Положення №1153/2008, військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Суд зауважує, що спірні правовідносини в межах даної адміністративної справи виникли у зв'язку із прийняттям відповідачем-1 оскаржуваного Наказу №65о/с, на підставі якого відбулося звільнення позивача із займаної ним посади з наступним переміщенням для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 НГУ. У свою чергу, спірний Наказ №268, яким позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, виданий відповідачем-2 на підставі та на виконання Наказу №65о/с, тобто є похідним від основного організаційно-розпорядчим документом. Тому, передусім, правовій оцінці судом підлягає зміст і порядок прийняття відповідачем-1 Наказу №65о/с.
В контексті наведеного слід зазначити, що згідно з пунктом 110 Положення №1153/2008, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється, зокрема, між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування.
При цьому, пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
1) неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
2) неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
3) потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Поряд з цим, обов'язковому врахуванню судом підлягає та обставина, що проходження позивачем військової служби, звільнення його з посади та переміщення до іншої військової частини відбулися в умовах особливого періоду, а саме дії на території України правового режиму воєнного стану.
Так, пунктом 251 Положення №1153/2008 унормовано, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
Доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов'язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом (абзац перший пункту 254 Положення №1153/2008).
За правилами абзацу другого пункту 256 вказаного Положення, залежно від правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях, призначення військовослужбовців на посади та переміщення по службі проводяться наказами по особовому складу посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади у мирний або у воєнний час згідно з номенклатурою посад.
А відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення №1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
З аналізу змісту викладених законодавчих положень слід дійти висновку, що в особливий період переміщення військовослужбовців на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої здійснюється без згоди таких військовослужбовців, за винятком випадків, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008.
У поданих заявах по суті справи представник позивача не оспорює, а представник відповідача-2 - визнає, що переміщення ОСОБА_1 з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 в межах ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого проходження військової служби відбулося без згоди позивача.
При цьому, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у ОСОБА_1 (на момент прийняття відповідачем-1 рішення про його звільнення з посади та переміщення до іншої військової частини) обставин, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008, представником позивача не надано.
Також, представником позивача не заперечується, що оскаржуваний Наказ №65о/с виданий начальником Західного ТУ НГУ бригадним генералом ОСОБА_5 в межах наданих йому законодавством повноважень, тобто вказаний організаційно-розпорядчий документ виданий посадовою особою, яка мала право звільняти позивача як військовослужбовця з посади у воєнний час згідно з номенклатурою посад.
Доказів протилежного судом не встановлено.
За таких обставин, на переконання суду, спірне рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про звільнення солдата ОСОБА_1 з посади та переміщення його для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини в межах ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене наказом від 24.08.2024 №65о/с, прийняте в межах чинного тоді законодавства та є правомірним за своєю суттю.
У той же час, у позовній заяві та відповіді на відзив представник позивача стверджує, що видачу оскаржуваного наказу відповідачем-1 здійснено з порушенням вимог Положення №1153/2008 щодо змісту такого документа, оскільки у ньому не вказано: підстави, передбаченої пунктом 82 цього Положення, у зв'язку з якою солдата ОСОБА_1 переміщено з ВЧ НОМЕР_1 до ВЧ НОМЕР_2 НГУ; рішення/подання посадової особи відповідно до номенклатури посад ВЧ НОМЕР_1 , на підставі якого видано цей наказ, а також на яку посаду (вищу, нижчу чи рівнозначну) переміщено позивача.
Аналізуючи наведені вище твердження сторони позивача, суд враховує наступне.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170).
Так, положеннями абзацу першого пункту 4.1 Інструкції №170 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що (…) призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються з урахуванням результатів оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі (далі - Резерв для просування по службі), Плану переміщення на посади, подань, службових документів, визначених пунктами 1.5, 1.6 розділу I цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання), та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України.
Абзацом першим пункту 4.10 Інструкції №170 передбачено, що план переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року.
За правилами пункту 4.11 цієї Інструкції, реалізація Плану переміщення на посади і Резерву для просування по службі, а також призначення і переміщення військовослужбовців здійснюється, зокрема, протягом року - у разі проведення організаційних заходів, настання особливого періоду, а також за станом здоров'я або сімейними обставинами військовослужбовця.
Підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є:
на вищі посади - витяг із Резерву для просування по службі та (або) витяг із рішення колегіального органу, визначеного пунктом 4.1. цієї Інструкції, а в разі здійснення незапланованого переміщення - подання;
на рівнозначні посади - витяг із Плану переміщення на посади або у разі здійснення не запланованого переміщення - подання;
на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення позапланового переміщення - подання; (…)
в умовах особливого періоду - документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.
Подання підписується командиром військової частини й надсилається до служб персоналу вищого органу військового управління за підпорядкованістю.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 4.13 Інструкції №170, (…) в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки).
У свою чергу, організацію обліку військовослужбовців та працівників в Міноборони, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України визначає Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14.10.2024 №687), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743 (далі - Інструкція №280).
Згідно з пунктом 1 розділу ХІ Інструкції №280 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), накази по особовому складу складаються державною мовою і підписуються посадовою особою, якій надано право призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби, укладати і продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов'язані з визначенням службового становища військовослужбовців. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово її заміщує згідно з письмовим наказом.
Пункти наказів по особовому складу складаються в наказовій формі. У них послідовно без будь-яких скорочень вказуються такі відомості: військові звання, прізвища, власні імена, по батькові військовослужбовців, посади, які вони займають на час видання наказів, дійсні найменування військових частин, відповідно до штату (штатного розпису), командувань, видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил, до яких вони входять, а на військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні, - у розпорядженні якої посадової особи вони перебувають, і остання посада, з якої їх зараховано у розпорядження. У наказах по особовому складу про призначення (переміщення), крім того, вказуються посади, на які військовослужбовці призначаються, номери військово-облікових спеціальностей за посадами, передбаченими штатами. Посади військовослужбовців, які вони займають на час видання наказу, не змінюються (пункт 11 розділу ХІ Інструкції №280).
Особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період регламентовані розділом XII Інструкції №280, пунктом 1 якого визначено, що облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
За приписами абзаців другого, третього пункту 3 розділу XII Інструкції №280, (…) призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат.
Ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (…).
Таким чином, наведені вище положення Інструкції №170 та Інструкції №280 дають суду підстави для висновку, що в умовах особливого періоду основним документом, на підставі якого здійснюється переміщення військовослужбовця між військовими частинами з метою доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, є відповідний наказ по особовому складу, виданий уповноваженою на те посадовою особою (командиром) з дотриманням чинних на час його видачі вимог до форми та змісту такого документа.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача-2 про те, що вимоги Інструкції №170 та Інструкції №280 «не мають регулюючого впливу на військових посадових осіб Національної гвардії України як військового формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України», оскільки безпосередньо з назви Інструкції №170 висновується, що остання прийнята на виконання та з метою забезпечення реалізації Положення №1153/2008.
Що стосується Інструкції №280, то суд звертає увагу, що згідно з преамбулою наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, вказану Інструкцію затверджено, зокрема, відповідно до Закону №2232-XII та Положення №1153/2008, з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що підтверджується змістом положень цього нормативно-правового акта. Тому, відсутність у змісті Інструкції №280 чіткої вказівки щодо поширення її дії на військовослужбовців Національної гвардії України не може свідчити про відсутність правових підстав для її застосування судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам в межах даної судової справи.
З аналізу змісту витягу з оскаржуваного Наказу №65о/с судом установлено, що вказаний організаційно-розпорядчий документ містить відомості про: військове звання (солдат); прізвище, власне ім'я та по батькові позивача ( ОСОБА_1 ); посаду, яку він займав на час видання цього наказу (контролер 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони); дійсні найменування військових частин, відповідно до штату (штатного розпису) ІНФОРМАЦІЯ_4 , до структури якого останні входять (звільнений з ВЧ НОМЕР_1 ; переміщений для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 ).
У преамбулі Наказу №65о/с вказано правову підставу його видачі, а саме пункти 110 та 112 Положення №1153/2008.
Також, як уже зазначалося вище судом, спірний наказ підписано посадовою особою, якій надано право призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби, укладати і продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов'язані з визначенням службового становища військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме начальником цього об'єднання бригадним генералом Олександром Буравковим.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо необхідності зазначення відповідачем-1 у спірному наказі відомостей про рішення/подання посадової особи відповідно до номенклатури посад ВЧ НОМЕР_1 НГУ, на підставі якого видано цей наказ, позаяк нормами Положення №1153/2008, Інструкції №170 та Інструкції №280 таких вимог не передбачено.
Разом з тим, суд погоджується з доводами представника позивача про відсутність у такому наказі інформації щодо посади, на яку переміщено ОСОБА_1 , номеру військово-облікової спеціальності за такою посадою, передбаченої відповідними штатами, а також підстави такого переміщення відповідно до пункту 82 Положення №1153/2008.
У той же час, суд вважає, що відсутність у змісті оскаржуваного Наказу №65о/с згаданих вище відомостей не може впливати на дійсність (чинність) такого документа в цілому.
Суд відзначає, що звільнення позивача з посади з одночасним переміщенням його для подальшого проходження військової служби відбулось відповідно до спеціальної норми абзацу другого пункту 257 Положення №1153/2008, яка діє тимчасово, на час особливого періоду (у даному випадку - воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками (командирами) з метою доукомплектування Збройних Сил України або інших військових формувань.
До повноважень суду не належить надання правової оцінки доцільності переміщення військовослужбовців між відповідними підрозділами (формуваннями), тим паче під час дії в державі воєнного стану, тобто періоду, коли діють штати воєнного часу та відповідні їм номенклатури посад.
Суд враховує, що у постанові від 20.12.2019 у справі №820/3914/17 Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом і у постанові від 03.12.2021 у справі №369/7844/17.
У цій постанові Верховний Суд вказав, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.
Суд касаційної інстанції наголосив на тому, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
З аналізу змісту норм Положення №1153/2008, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин даної справи, слід дійти висновку, що відсутність в оскаржуваному наказі відповідача-1 відомостей про: посаду, на яку переміщено ОСОБА_1 , номеру військово-облікової спеціальності за такою посадою та підстави такого переміщення відповідно до пункту 82 Положення №1153/2008, - сама по собі об'єктивно не здатна призвести до невідповідності закону управлінського рішення суб'єкта владних повноважень Західного ТУ НГУ з приводу звільнення позивача з посади і переміщення його для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини.
Що стосується покликань представника позивача на те, що ОСОБА_1 не було належним чином ознайомлено з оскаржуваними наказами, то суд вважає їх безпідставними, оскільки до матеріалів справи представником відповідача-2 долучено письмову розписку позивача про особисте отримання ним 18.09.2024 витягу з Наказу №268 та Припису, а доказів протилежного стороною позивача не надано (а.с.68).
За правилами пункту 109 Положення №1153/2008, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця. До зазначеного строку не включається час перебування військовослужбовця у відпустці, відрядженні, на лікуванні чи під вартою.
Враховуючи усе вищевикладене, суд відхиляє доводи представника позивача щодо необґрунтованості та протиправності спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.08.2024 №65о/с у зв'язку із наведеними вище недоліками, а інших доказів, які б могли свідчити про невідповідність вказаного організаційно-розпорядчого документа критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, судом не встановлено.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.08.2024 №65о/с стосовно солдата ОСОБА_1 , а також похідної від неї вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 поновити з 24.08.2024 солдата ОСОБА_1 (Г-145247) на посаді контролера 3-го відділення 2-го взводу 2-ї спеціальної комендатури батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Поряд з цим, як встановлено вище судом, оскаржуваний у справі Наказ №268, яким позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, виданий відповідачем-2 на підставі та на виконання Наказу №65о/с, тобто є похідним від основного організаційно-розпорядчим документом.
З урахуванням означеного вище причинно-наслідкового зв'язку, а також відсутності у сторони позивача будь-яких зауважень до форми та змісту Наказу №268, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 18.09.2024 №268 стосовно солдата ОСОБА_1 , а також зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 Західного ТУ НГУ включити до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 (Г-145247) з 18.09.2024 також не підлягають задоволенню судом.
Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На підставі вищевикладеного, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи та аргументи представника позивача, якими остання обґрунтовувала заявлені позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 лютого 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Суддя С.А. Борискін