14 лютого 2025 рокуСправа № 280/1091/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Скуратова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви
14 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Скуратова Дмитра Володимировича про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд:
забезпечити позов шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру) - до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви адвокат вказує, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , є особою, яка на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Центральним об'єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до 07.02.2025. Заявою від 07.02.2025 ОСОБА_1 надав документи голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив розглянути заяву від 07.02.2025 і оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 12 лютого 2025 року у АДРЕСА_4 , невідомі особи у військовій формі без знаків розрізнення, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, ОСОБА_1 силоміць (проти волі громадянина) заштовхали його в авто. В подальшому ОСОБА_1 поза його волі привезли до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) де він утримувався без зазначення причин затримання. У ніч з 12.02.2025 по 13.02.2025 ОСОБА_1 утримувався у невідомому підвальному приміщенні по АДРЕСА_5 , не проходив ніякі комісії, ніякі документи йому не надавали на підпис, лише повідомили, що зранку його буде відправлено до АДРЕСА_6 . Зі слів осіб, які вдягнуті у військові форму (і відмовляються відрекомендуватись), він вже пройшов ВВК і буде направлений до міста Чернігова. Заявник має відстрочку від мобілізації і таке право не втратив після 07.02.2025. Подав заяву про її продовження, яка (заява) отримана 08.02.2025 установою, яка приймає рішення щодо продовження відстрочку від мобілізації. Не прийнявши жодного рішення по поданій заяві, мого клієнта фактично викрадено, без жодних підстав на утримання, відповідачем активно вживаються дії до його направленню до військової частини, безумовно без проходження ВВК (проходження якої вже мало начебто місце). Подані заявником докази, очевидно підтверджують незаконність першочергових дій по мобілізації з порушенням законодавства, яке регулює порядок і підстави мобілізації в цій країні. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.02.2025 заяву про забезпечення позову передано судді Артоуз О.О.
14 лютого 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Скуратова Дмитра Володимировича про пришвидшення розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч. 2 ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Обов'язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №240/37865/21.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Суд зауважує, що звертаючись до адміністративного суду з клопотанням про забезпечення позову, зацікавлена особа повинна переконливо обґрунтувати, що існує очевидна загроза її правам, свободам чи інтересам, або їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль або понести відповідні витрати.
Крім того, конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.
Як встановлено судом в заяві про забезпечення позову заявником не наведено негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії
Заявник не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому.
Однак, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Так, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, що якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №640/32519/21.
Відповідно, заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Водночас, сама лише незгода заявника із рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що до заяви про забезпечення позову та до матеріалів позовної заяви не додано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про здійснення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу.
Факт наявності протиправних дій щодо порушення ІНФОРМАЦІЯ_3 прав позивача під час мобілізації на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи по суті.
Тобто, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.
Також, суд зауважує, що з наданих разом із заявою документів неможливо встановити, що саме ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняються дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру).
Доданими до заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються поза обґрунтованим сумнівом доводи позивача про те, що саме відповідачем вчиняються будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, що можуть призвести до набуття позивачем статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Окрім того, з урахуванням доводів заяви про переміщення ОСОБА_1 до м. Дніпро та можливе подальше переміщення до м. Чернігова суд доходить висновку про недоведеність заявником необхідності вжиття заходів забезпечення позову також з огляду на його ефективність.
Відповідно п. 91, 95 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) відправлення резервістів та військовозобов'язаних до місць проходження військової служби, навчальних частин (центрів) для проходження базової загальновійськової підготовки здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.
Факт переміщення ОСОБА_1 до АДРЕСА_7 , а в подальшому до м. Чернігова свідчить про закінчення проведення відносно нього мобілізаційних заходів щодо призову на військову службу. Враховуючи такі обставини, вимога заявника про забезпечення позову шляхом заборони посадовим/службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру) є такими, що не підлягають виконанню як спосіб забезпечення позовної заяви.
З урахуванням наведеного суд дійшов до переконання про те, що наявними у справі матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
За таких обставин та враховуючи, що заявник не довів існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України, не довів ефективності, співмірності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Скуратова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала виготовлена та підписана 14 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз