Провадження № 11-кп/803/937/25 Справа № 191/5382/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року, якою частково задоволено клопотання засудженого про звільнення від призначеного судом покарання,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року частково задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та негайно звільнено засудженого ОСОБА_7 , у зв'язку з усуненням законом караності діянь, за які він був засуджений, від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 року.
Разом з цим, постановлено вважати засудженого ОСОБА_7 таким, що відбуває покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі.
Мотивуючи постановлене рішення суд виходив з того, що ОСОБА_7 засуджено вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 року зокрема за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме вчинення крадіжки на суму 1381 грн. 50 коп., що є меншим двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на 2023 рік, а саме 2648,00 грн. Разом з цим, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року ОСОБА_7 , було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, які він вчинив періоду часу з 21.04.2023 року по 10.07.2023 року, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 51 729 грн. 14 коп., й вказана сума перевищує 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян станом на 2023 рік.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою засуджений подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не взяв до увагу ті обставин, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року його було засуджено за вчинення в періоду часу з 21.04.2023 року по 10.07.2023 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, а саме за вчинення ним 54 епізоду крадіжки, які були вчиненні в різні дні, й сума за кожним з них не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на 2023 рік.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, ухвалу суду вважав законною та просила залишити її без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Згідно з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Так, апеляційним судом встановлено, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання зазначеного вироку вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Згідно з цим вироком ОСОБА_7 16.12.2023 року вчинив крадіжку, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 1381 грн. 50 коп.
Разом з цим, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року ОСОБА_7 , було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. Згідно вказаного вироку, ОСОБА_7 в період часу з 21.04.2023 року по 10.07.2023 року вчинив крадіжку, завдавши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 51 729 грн. 14 коп.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185, 190 КК, у 2023 році становила 2684 грн.
Таким чином, враховуючи, ОСОБА_7 в період часу з 21.04.2023 року по 10.07.2023 року викрав з банківського рахунку потерпілого грошові кошти на загальну суму 51 729 грн. 14 коп., що перевищує суми двох неоподаткованих мінімумів доході громадян, встановленої на 2023 рік, а саме на час вчинення ним інкримінованого діяння, суд першої інстанції дійшов до обгрутованих висновків відсутність підстав для звільнення засудженого від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України за вироком від 09.02.2024 року.
При цьому, доводи апеляційної скарги щодо того, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року його засуджено за вчинення 54 епізодів крадіжки й кожен з них не перевищував 2 неоподатковуваних доходів громадян, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що з вказаного вироку видно, що вчиненні ОСОБА_7 діяння були тотожними, мали загальну мету, від самого початку охоплювались єдиним злочинним наміром на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 й такі повторності не утворюють, а є одним продовжуваним кримінальним правопорушенням.
Отже, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, а судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по справі законного і обґрунтованого рішення.
З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого, а відтак її слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 74, 404, 405, 407, 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року, якою частково задоволено клопотання засудженого про звільнення від призначеного судом покарання - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4