Провадження № 11-кп/803/992/25 Справа № 183/10815/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12024048080000055 за апеляційною скаргою прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року , ухвалений стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Саки Кримської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним за засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1ст.249 КК України, тобто незаконне зайняття іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
За встановлених судом обставин, під час встановленого періоду заборони лову річкових раків (друга линька), а саме 12 вересня 2024 року в період часу приблизно з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин ОСОБА_7 , маючи на меті протиправний намір та прямий умисел, розуміючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного зайняття іншим водним добувним промислом, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 № 2894-ІІІ та пп. 1 п.1 розділу IV «Правил любительського рибальства», затверджених Наказом Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700, згідно з якими забороняється добування (вилов) живих біоресурсів сітками та пастками усіх типів і конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкції «хапка», підсак та ручних драг, тобто не маючи належного, законного дозволу на зайняття іншим водним добувним промислом, виданого компетентним органом, заздалегідь підготувавшись, використовуючи заборонені знаряддя лову - жилкову сітку довжиною 30 м.,вічком 40 мм х 40 мм, жилкову сітку довжиною 30 м., вічком 35 мм х 35 мм, та три раколовки типу «парасолька», перебуваючи на річці «Самара» поблизу вул. Підгірної в с. Андріївка Самарівського району Дніпропетровської області (географічні координати: 48,7594490, 35,4516100), здійснив незаконний вилов водних біоресурсів, а саме: водних тварин - раків, в період дії заборони лову річкових раків (друга линька), у кількості 17 екземплярів, вартістю 3332 гривні за один екземпляр, чим заподіяв істотну шкоду державі в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області, сума завданих збитків становить 56 644 гривні 00 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 249 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, зобов'язати обвинуваченого з'являтись до реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що всупереч вимог ст. 59-1 КК України, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду, не поклав на нього обов'язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, детально викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх такими, що знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду справи з огляду на таке.
Згідно зі ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Отже, призначаючи особі покарання у виді пробаційного нагляду суд зобов'язаний покласти на засуджену особу обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України.
З оскаржуваного вироку видно, що суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, а також наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність тих, що обтяжують покарання, й дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання без ізоляції її від суспільства, а саме у виді пробаційного нагляду строком на один рік, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої.
В той же час, в резолютивній частині вироку суду першої інстанції відсутнє рішення про покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, вимога щодо застосування яких є імперативною, що, як слушно зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, та що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягав застосуванню.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно призначено вид та міру покарання обвинуваченому, що не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що не покладення на обвинуваченого обов'язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду, не є в розумінні положень ст. 420, 421 КПК України, застосуванням більш суворого покарання чи іншим випадком, що погіршує становище обвинуваченого, з огляду на, що апеляційна прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок - зміні, в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженого за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 59 КК України зобов'язати ОСОБА_7 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4