Справа № 306/2854/23
]
Іменем України
30 січня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року у складі судді Жиганської Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_4 , який був власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина на 1\4 частку вказаного будинку, спадкова справа № 12Y2023, яка зареєстрована в реєстрі №2059.
Спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 та його мама ОСОБА_1 .
Приватним нотаріусом Гуледза А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 житлового будинку АДРЕСА_1 (яка належала спадкодавцю) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по 1/12 кожному) після смерті ОСОБА_4 .
Вказувала, що у спадковому будинку на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 проживали його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його мама (позивач) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач вважала, що має право на обов'язкову частку у майні, як особа, яка досягла 83 річного віку, а вказане свідоцтво порушує її права на спадкування на майно, що залишилось після смерті сина ОСОБА_4 .
За вказаних обставин позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого спадкоємцям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. на 1/4 частку у спадщині, що відповідає по 1/12 частці із цілого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представником апелянта - ОСОБА_1 - адвокатом Мельником Петром Олексійовичем подано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/3 із 1/4 частки житлового будинку, що відповідає 1/12 частки із цілого житлового будинку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач успадкувала належну їй повну частку у спадщині за законом, а тому порушення прав позивача не відбулося.
З даним висновком погоджується апеляційний суд, оскільки такий відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 (мати спадкодавця), відповідачі ОСОБА_2 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_3 (син спадкодавця) є спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
З урахуванням того, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на спадкування за законом мали троє спадкоємців першої черги: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , частки кожного з них у праві на спадщину, з огляду на положення частини першої статті 1267 ЦК України, є рівними - по 1/3 з 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що відповідає 1/12 частці із цілого житлового будинку.
Таким чином, приватним нотаріусом правомірно у відповідності до вимог законодавства України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, видано сторонам свідоцтва про право на спадщину на 1/3 з 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що відповідає 1/12 частці із цілого житлового будинку.
Доводи апеляційної скарги про те, що у порушення положень ст. 1241 ЦК України приватним нотаріусом при виданні свідоцтва про право на спадщину від 26.09.2023 не було враховано право позивача на обов'язкову частку є необґрунтованими та безпідставними, оскільки положення статті 1241 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки спадкування відбулося за законом.
Отже, порушення прав позивача ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не знайшло свого підтвердження, з огляду на законодавчо встановлений розмір часток спадкоємців у праві на спадщину (частина перша статті 1267 ЦК України).
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2025 року.
Головуючий :
Судді: