14 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 207/1976/23
провадження № 61-1358ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Ольга Едуардівна, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Бурдік Світлана Станіславівна, про усунення від права на спадкування за законом,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Бурдік С. С., про усунення від права на спадкування за законом.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за закономвідмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року залишено без змін.
30 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова О. Е., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова О. Е., порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вперше касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, яку ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року повернуто.
Враховуючу наведені заявницею доводи, колегія суддів вважає, що є підстави для поновлення строку на подання касаційної скарги на підставі частини третьої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 920/474/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилання у касаційній скарзі на Постанову Пленуму Верховного Суду № 7 від 30 травня 2008 року не є передбаченою статтею 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Заявниця вважає, що досліджені судом докази свідчать про те, що відповідачка ухилялася від надання спадкодавцеві допомоги (матеріальної, моральної, фізичної) при можливості її надання.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, порушених у касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц зроблено висновок, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 Цивільного кодексу України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Разом з тим, необхідно з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Наведена позиція послідовно підтримується Верховним Судом (зокрема, постанови від 17 липня 2019 року у справі 676/5086/15-ц, від 29 січня 2024 року у справі № 335/13099/21, від 29 березня 2024 року у справі № 521/793/22).
Судами у цій справі не встановлено факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки останньої (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), а також перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідачки. Отже судами не встановлено обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції доречно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21, від 29 червня 2021 року у справі №750/9209/20-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 741/1714/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/14057/17, від 19 травня 2022 року у справі № 132/2991/20
Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, відповідають вищенаведеним висновкам Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах.
Згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Ольга Едуардівна, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року не може вважатися обґрунтованою. Отже у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 390, частиною першою та пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Ольга Едуардівна, про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Старовойтова Ольга Едуардівна, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Бурдік Світлана Станіславівна, про усунення від права на спадкування за законом.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович