Справа № 383/222/25
Номер провадження 2-з/383/2/25
14 лютого 2025 рокуБобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Адаменко І.М. в приміщенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №383/222/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яку подав одночасно з пред'явленням позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу, де просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які знаходяться в комерційних банках, і належать на праві власності ОСОБА_2 .
Вказує, що предметом позову є борг за договором позика, а саме грошові кошти у розмірі, еквівалентному 48000 доларів США.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідач ОСОБА_2 добровільно борг не повертає вказавши, що переоформив все своє майно, тому позивач вважає, що наявні ризики, які у разі не вжиття заходів забезпечення позову, призведуть до утруднення виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, розглянувши зміст заяви про забезпечення позову, зміст позову та докази на його обґрунтування дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову має порівнювати негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Згідно з імперативними приписами ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Разом з тим, зазначена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, та не містить ціни позову, про забезпечення якого просить заявник, як це передбачене п.п. 5, 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги майнового характеру про стягнення боргу за договором позики, а саме грошові кошти у розмірі, еквівалентному 48000 доларів США, але при цьому заявник не обґрунтував належними та допустимими доказами, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просять заявники, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач переконаний у існуванні небезпеки не повернення боргу, а тому, на думку позивача, необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які знаходяться в комерційних банках, і належать на праві власності ОСОБА_2 ..
Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин чи обгрунтованого припущення заявник суду не надав. Крім того, не конкретизував на яке саме майно та які рахунки, у яких комерційних банках потрібно накласти арешт.
Слід відмітити, що у цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на осіб, які звертаються з відповідною заявою.
Проте, об'єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду заявниками не наведено.
Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, судом не вбачається.
Отже, судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на наявність ризиків та на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, обґрунтованих доказів, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та ґрунтується лише на припущеннях заявника, такий захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-
Позивачу ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя І. М. Адаменко