Справа № 350/106/25
Номер провадження 2/350/204/2025
(заочне)
14 лютого 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
Представник позивача звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №788361 від 30.12.2021 у розмірі 49778.72 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.12.2021 ОСОБА_1 ознайомившись з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали договір про надання споживчого кредиту №788361. Відповідач підтвердив що ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті https://sloncredit.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись, що підтверджується підписом.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, 03.08.2023 згідно умов договору факторингу №0308-23-23, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступлено право вимоги за кредитним договором №788361 від 30.12.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 49778,72 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 19894,84 грн.; - заборгованість за відсотками становить 29883,88 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.. Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку.
У відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності сторін та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов'язки сторін, з ухваленням заочного рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що буде відповідати приписам ст.247 ч.2 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до наступних висновків.
На підставі Заяви-Анкети від 30.12.2021 (а.с.52-56) між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладеного Договір про надання споживчого кредиту №788361 від 30.12.2021 року (а.с. 46-51). ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало відповідачу на виконання умов договору кредитним договором №788361 від 30.12.2021 кошти в розмірі 25000,00 грн.
Згідно з умовами договору факторингу №0308-23 від 03.08.2023 (а.с.29-35) та додатків ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за кредитним договором кредитним договором №788361 від 30.12.2021 на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №788361 від 30.12.2021 встановлено, що залишок боргу на момент відступлення прав вимоги складає 49778,72 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 19894,84 грн.; - заборгованість за відсотками становить 29883,88 грн (а.с. 70).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Враховуючи те, що ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ», як первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а відповідач не надав, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження існування у ОСОБА_1 перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за невиконання кредитного договору №788361 від 30.12.2021, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на положення ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору згідно з платіжною інструкцією від 09.08.2024 (а.с.95) підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що за положеннями ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач просить стягнути із відповідачки на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги на суму 6000 грн. (а.с. 16, 19, 20-22).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1. ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором №788361 від 30.12.2021 у розмірі 49778 (сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 72 коп. сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: