Номер провадження: 33/813/138/25
Номер справи місцевого суду: 498/1081/24
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Погорєлова С. О.
22.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -
встановив:
Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
З вказаної постанови вбачається, що в період з 27 травня 2024 року по 03 червня 2024 року виконував бойове завдання щодо посилення служби на впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( тип Б). 31.05.2024 року відповідно до рішення начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_2 був спланований на несення служби в п/н «Прикордонний патруль» в складі капітана ОСОБА_3 та сержанта ОСОБА_4 з завданням перевірки несення організації служби в п/н «Прикордонний патруль» з позиції ПП «Гребеники» в нічний час з 02.00 01.06.2024 року. Достовірно знаючи, що о 02.00 01.06.2024 року повинен був вибути в складі п/н «Прикордонний патруль» для перевірки п/н «Пост спостереження», погодився на пропозицію старшого п/н капітана ОСОБА_3 не здійснювати перевірку п/н «Пост спостереження» та подальшого фіктивного обліку результатів несення служби. В результаті неналежного виконання службових обов'язків, відсутності належного реагування на неправомірні дії посадових осіб підрозділу охорони кордону ОСОБА_5 порушив вимоги ст. 11, 12, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, таким чином вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)оскаржуваною постановою суду від 09.09.2024 року були порушені права ОСОБА_1 на справедливий суд, оскільки він не знав про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, а про неможливість прибуття до суду 05.09.2024 року офіційно повідомив суду;
2)оскаржувана ухвала суду від 09.09.2024 року містить недостовірну інформацію про відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , що ймовірно і вплинуло на остаточне рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності;
3)зазначивши в оскаржуваній постанові про стягнення із ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що є порушенням чинного законодавства та прав ОСОБА_1 ;
4)висновок суду про винуватість ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки був зроблений судом після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, справу про адміністративне правопорушення закрити з підстав закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 22 січня 2025 року на 11:45 год. В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
21 січня 2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона правопорушення характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Невиконання обов'язків означає невиконання дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов'язків.
Стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Також, щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2024 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 року у справі №521/12726/16-ц. Крім того, у зв'язку з військовою агресією РФ указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час.
З протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №256679 від 17.06.2024, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог ст. ст. 11, 12, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Згідно ст. ст. 11, 12, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗСУ; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою ЗСУ та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця ЗСУ; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №256679 від 17.06.2024, який підписаний ОСОБА_1 та в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги;
- поясненнями ОСОБА_1 від 08.06.2024 року, в яких він визнав свою провину в тому, що в період з 27.05.2024 року по 03.06.2024 року, згідно бойового завдання він перебував на відділенні інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б). ОСОБА_1 знав, що 01.06.2024 року з 02:00 год. була запланована перевірка прикордонного наряду «Пост спостереження» з позиції пункту пропуску «Гребеники» спільно з капітаном ОСОБА_6 та сержантом ОСОБА_7 визначений час з метою здійснення перевірки вони не вибували, зброю не отримували, проте капітан ОСОБА_8 здійснив списання служби в книзі прикордонної служби. Сержанту ОСОБА_9 про заплановану перевірку інформація не доводилась;
- поясненнями ОСОБА_10 від 05.06.2024 року з яких вбачається, що відповідно до плану охорони державного кордону на період з 20:00 год. 31.05.2024 року по 20:00 год. 01.06.2024 року, ним було сплановано та поставлено завдання капітану ОСОБА_11 спільно із капітаном ОСОБА_12 та сержантом ОСОБА_7 , щодо здійснення перевірки організації та несення служби прикордонного наряду «Пост спостереження» з позиції ППр «Гребеники» в районі пп/зн №0485/01 з 02:00 год. 01.06.2024 року. Про факт того, що капітан ОСОБА_8 , капітан ОСОБА_12 та сержант ОСОБА_13 провели перевірку організації та несення служби прикордонного наряду «Пост спостереження» з позиції ППр «Гребеники» фіктивно ОСОБА_10 не знав, доповіді не отримував;
- поясненнями ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 зміст яких також вказує на те, що в період з 21:00 год. 31.05.2024 по 09:00 год. 01.06.2024 року ніхто перевірку організації та несення служби складу прикордонного наряду не здійснював;
- висновком службового розслідування щодо можливих порушень під час організації служби у відділенні інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), з якого вбачається, що за результатами службового розслідування, керуючись п. 14 ч. 1 ст. 255 КУпАП за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ відносно старшого офіцера відділення соціального супроводу капітана ОСОБА_12 складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП (недбале ставлення військової службової особи до військової служби) та матеріали справи направити до Великомихайлівського районного суду Одеської області;
- наказом про результати службового розслідування, із змісту якого вбачається, що за результатами службового розслідування, керуючись п. 14 ч. 1 ст. 255 КУпАП за порушення вимог ст. ст. 11, 12, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ відносно старшого офіцера відділення соціального супроводу капітана ОСОБА_12 наказано скласти протокол про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП (недбале ставлення військової службової особи до військової служби) та матеріали справи направити до Великомихайлівського районного суду Одеської області
Також до матеріалів справи приєднані такі доказі, як витяг списку особового складу, витяг з книги прикордонної служби віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за період з 20:00 год. до 09:00 год. 31.05.2024 року - 01.06.2024 року, витяг з Книги Прикордонної Служби, книга видачі зброї та боєприпасів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділення інспекторі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б)робочий зошит чергового підрозділу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме в тому, що він будучи військовослужбовцем, недбало поставився до обов'язків військової служби, а саме: не здійснення перевірки у п/н «Пост спостереження» та подальшого фіктивного обліку результатів несення служби, належне реагування на неправомірні дії посадових осіб підрозділу охорони кордону.
Доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду від 09.09.2024 року містить недостовірну інформацію про відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , що ймовірно і вплинуло на остаточне рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, не є слушними, оскільки санкція статті передбачає накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 штраф у мінімальному розмірі для даного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_19 у вчиненому правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт в свою чергу також стверджує, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки був зроблений судом після спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, у зв'язку із чим слід зазначити.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч. 3-6 цієї статті.
Як вбачається із матеріалів справи, висновок службового розслідування щодо можливих порушень під час організації служби у відділенні інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) було складено 12.06.2024 року. Отже, датою виявлення адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 є 12.06.2024 року. Відповідно, саме з цієї дати, починається відлік трьох місячного строку накладення адміністративного стягнення, а саме до 12.09.2024 року. Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП було винесено 09.09.2024 року, відповідно встановлений положеннями ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення пропущено не було. За наведених обставин справи, доводи апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Не приймаються до уваги твердження апеляційної скарги про те, що оскаржуваною постановою суду від 09.09.2024 року були порушені права ОСОБА_1 на справедливий суд, оскільки він не знав про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, а про неможливість прибуття до суду 05.09.2024 року офіційно повідомив суду, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції для забезпечення права особи на доступ до правосуддя постановою від 26 листопада 2024 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 та поновив строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року, чим відновив його права передбачені ст. 268 КУпАП.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні норм права.
Такий висновок суду відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Що стосується доводу апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправомірного стягнення з нього судового збору, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотивуючи відсутність правових підстав для стягнення з нього судового збору, ОСОБА_1 посилається на те, що він є діючим військовослужбовцем, має військове звання капітана та перебуває на службі з березня 2006 року, тому звільняється від сплати судового збору на підставі п.п 12 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційний суд погоджується із даним доводом апеляційної скарги з таких підстав.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.п 12 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем (військове звання - капітан), що підтверджується службовим посвідченням серії НОМЕР_1 , займає посаду в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а правопорушення скоєне ним під час виконання службового обов'язку, останній звільняється від сплати судового збору на підставі згаданої норми Закону України «Про судовий збір».
З огляду на наведені вище обставини та положення п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», постанова суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору підлягає зміні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити з мотивувальної та резолютивної частин постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року посилання на стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - скасувати в частині стягнення судового збору.
Судовий збір віднести за рахунок держави, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Укаїни.
В решті постанову - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова