Номер провадження: 33/813/200/25
Номер справи місцевого суду: 521/15628/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Погорєлова С. О.
29.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 15.09.2024 року, о 14 год. 30 хв. в м. Одеса по вул. Молодіжна, 64, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)протокол, що надійшов до суду, як доказ не відповідає вимогам Наказу МВС від 06.11.2015 року №1376;
2)патрульні поліцейські мали працювати лише у межах м. Одеси згідно свого подорожнього листа. Зупиняти транспортні засоби, складати протоколи на території Одеської області патрульні не мали повноважень;
3)працівники поліції не залучали свідків та не надали можливість ОСОБА_1 надати свої письмові пояснення;
4)ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він лише висловив свою недовіру, щодо правильності роботи пристрою, крім того будь-яких сертифікатів, які б підтверджували точність роботи пристрою не отримані. Інших варіантів запропоновано не було;
5)невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавило водія права на належний захист, адже обвинувачення ОСОБА_1 було незрозуміле;
6)в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного або алкогольного сп'яніння;
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 про розгляд справи на 29 січня 2025 року на 10:45 год. В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, причин своєї неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129894 від 15.09.2024 року з якого вбачається, що 15.09.2024 року о 14:30 год. в м. Одеса по вул. Молодіжна, 64, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонений. З протоколом ОСОБА_1 ознайомлено про що свідчить його особистий підпис;
-довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення з якої вбачається, що ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» водійське посвідчення серії НОМЕР_2 було видане ОСОБА_1 13.01.2022 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 15.09.2024 року ОСОБА_1 було направлено до КНП «ОДМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;
- відеозапис, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 15.09.2024 року приблизно о 14:30 год. в патрульному автомобілі їдуть працівники поліції. Побачивши що попереду їде автомобіль, зупинили його. Потім працівники поліції вийшли із свого службового автомобіля та підійшли до транспортного засобу Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_1 . Працівники поліції представилися та попросили водія вийти із транспортного засобу. Коли вийшов водій, працівник поліції спитав його чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів, що так, звісно. Тоді, працівник поліції сказав, що існує певний порядок, тому він пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки. Водій надав свої документи, та сказав, що він вибачається і розуміє свою вину. Просив працівників поліції вирішити питання якось по іншому. Працівники поліції повідомили, що ведеться зйомка і з ними нічого вирішувати не треба. Працівник поліції знов пропонує ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, при цьому пояснює, що є дозволена норма вмісту алкоголю в крові. Якщо тест покаже нижчий показник, то протоколу про адміністративне правопорушення складено не буде, але якщо він виявиться вище норми, то вони складуть адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також працівник поліції сказав, що якщо ОСОБА_1 вважає, що показник буде вище норми, то він має право відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також пояснив, що водія відсторонено від керування, і він може знайти тверезого водія, щоб він забрав транспортний засіб. Працівник поліції знов питає ОСОБА_1 чи буде проходити він огляд. ОСОБА_1 відповів, що він згоден, що він випив чотири пляшки пива. Потім ОСОБА_1 знов просив працівників поліції вирішити питання по іншому. Працівники поліції сказали, що з ним нічого вирішувати не будуть. А ОСОБА_1 нехай візьме адвоката і в суді буде пояснювати. Потім ОСОБА_1 сказав, що нехай працівники поліції пишуть все що їм треба, а він із товаришами не буде заважати. Працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено під відеозапис та під його особистий підпис.
Отже посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного або алкогольного сп'яніння, не відповідає дійсності, а стому не заслуговує на увагу.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
За правилами частин 2-3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Щодо посилань апеляційної скарги на те, що протокол, що надійшов до суду, як доказ не відповідає вимогам Наказу МВС від 06.11.2015 року №1376, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, в протоколі серії ЕПР1 №129894 від 15.09.2024 року вказано, що в зазначений день та час ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що являє собою суть інкримінованого йому правопорушення.
Також, до протоколу були долучені наступні докази, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку: довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозапис.
Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористався, власноруч підписав протокол про адміністративне правопорушення, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав. Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, з наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129894 від 15.09.2024 року, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, більш того, ОСОБА_1 сам повідомив працівникам поліції про те, що вживав алкогольні напої.
Довід апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що працівники поліції залучали свідків, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що після цих змін до КУпАП з 17.03.2021 року свідки проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп'яніння без участі свідків, за умови відеофіксації.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейський, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис у сукупності з іншими матеріалами адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що даний відеозапис є належним, допустимим і достатніми, оскільки відображає вчинене адміністративне правопорушення у день, час та у місці, що зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що оскільки висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах у справі, є неправильними, то постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року підлягає скасуванню, не заслуговує на увагу з огляду на те, що це є особистою незгодою його з винесеною постановою і ніякого правового підґрунтя в собі не несе.
Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він лише висловив свою недовіру, щодо правильності роботи пристрою, крім того будь-яких сертифікатів, як іб підтверджували точність роботи пристрою не отримані. Інших варіантів запропоновано не було, з огляду на те, що під час бесіди із працівниками поліції він жодного разу висловлював своєї недовіри приладу Драгер, не просив працівників поліції надати сертифікат.
Крім того суд апеляційної інстанції зауважує на такому.
Всі види газоаналізаторів Drager Alcotest зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529, що свідчить про правомірність використання приладу Драгер працівниками поліції під час виконання своїх службових обов'язків.
Законом України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Згідно сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 01.09.2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобів вимірювальної техніки - Газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії DragerSafery AG CoKGaA Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавило водія права на належний захист, адже обвинувачення ОСОБА_1 було незрозуміле, оскільки із наданих відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, а також суть інкримінованого йому правопорушення. Крім того, він сам визнав свою вину, і сам повідомив про те, що вживав алкогольні напої.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 15.09.2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова