П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2025 р. Категорія 112010200м. ОдесаСправа № 420/19409/24
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 15.04.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як до органу пенсійного забезпечення, в якому перебуває на обліку, з заявою про переведення на пенсію за вислугу років згідно з Законом № 2262-XII з урахуванням змін розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб. Наведену заяву позивача за принципом екстериторіальності розглядав інший орган пенсійного забезпечення - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 24.04.2024 № 053130005704 про відмову позивачеві в переведенні на пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII. Позивач вважає, що зазначене рішення є незаконним, порушує його право на соціальний захист, яке він здобув під час виконання обов'язків військової служби, в тому числі під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини у справах № 420/19409/24 і № 295/13070/16-а не є релевантними та посилання в оскаржуваному судовому рішенні в його обґрунтування на правову позицію Верховного Суду в зазначеній справі № 295/13070/16-а є безпідставним. Що стосується правової позиції Верховного Суду в справі № 216/5385/16-а, то її застосування судом першої інстанції при вирішенні справи № 420/19409/24, на переконання позивача, суперечить засаді верховенства права та встановленому в ст. 7 КАС України порядку подолання прогалин у праві. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував чи були в розпорядженні відповідачів документи, достатні для прийняття рішення про переведення позивача на пенсію за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову без повного і всебічного з'ясування обставин.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що органи Пенсійного фонду не мають відповідних повноважень щодо розрахунку вислуги років та страхового стажу. Дане питання належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів, які несуть відповідальність за правильність і достовірність їх встановлення. Таким чином, органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в рішенні від 05 лютого 2020 року по справі № 748/537/17, від 13 березня 2019 року по справі № 240/6263/18. Таким чином, позивачу для можливості отримання пенсії відповідно до Закону №2262 необхідно звернутися до уповноваженого органу за останнім місцем служби. Підстави для переведення відсутні, оскільки переведення з одного виду пенсії на інший можливо здійснити виключно в межах одного Закону, шо не має місце в даному випадку.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру».
15.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просив:
1. У зв'язку з набуттям права на момент звільнення з військової служби 10.09.2020 права на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, перевести мене на пенсію, призначену на підставі цього Закону, розмір якої визначити, виходячи з грошового забезпечення за відповідною посадою начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил станом на 01.01.2022, а також підвищення окладу за військовим (спеціальним) званням (майор) з 01.01.2022, тобто з одночасним перерахунком такої пенсії з 01.02.2022;
2. Для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ прошу витребувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.02.2022 за формою, передбаченою Додатком 2 до Порядку № 45, з ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3. У разі необхідності витребувати документи про розмір його грошового забезпечення та періоду проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
У відповідь на вказану заяву, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, останнім 24.04.2024 прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років, згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 053130005704, в якому зазначено: “... Статтею 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) передбачені особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону зокрема - особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262 пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №053130005704 від 24.04.2024 про відмову у переведенні з пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на пенсію за вислугу років згідно Закону №2262, оскільки провести таке переведення немає технічної можливості. Для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 заявнику необхідно звернутися до уповноваженого органу (структурного підрозділу) Міністерства оборони України, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач у встановлений чинним законодавством спосіб не звертався із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в порядку який визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, що свідчить про те, що у відповідачів у справі не виник обов'язок щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду заяви позивача з цього питання діяло у межах повноважень та у спосіб, який визначений чинним законодавством України, та відповідно що його рішення було прийнято правомірно.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеним висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 11 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтями 1, 2 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Так, наказом Міністра оборони України від 10.09.2020 №449 відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за підпунктом "6" (за станом здоров'я) зокрема майора юстиції ОСОБА_1 , начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури об'єднаних сил.
Наказом виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 10.09.2020 №587к на підставі особової справи майора юстиції ОСОБА_1 , оголошено вислугу років, що дає право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років, та пільгову вислугу років станом на 01 вересня 2020 року за списком (додається), а саме 24 роки 6 місяців 10 днів, у тому числі пільгова - 5 років 5 місяців 26 днів.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
За приписами ст. 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
З огляду на наведені положення законодавства, особа, яка має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", має право вибору одного із видів пенсії, зокрема пенсії по вислузі років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру». Позивач проходив військову службу на посаді начальника другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні військової прокуратури об'єднаних сил і був звільнений з військової служби, маючи вислугу років 24 роки 6 місяців та 10 днів, та 10.09.2020 був звільнений з органів прокуратури України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право як на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», так і на пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже має право на призначення пенсії по вислузі років, відповідно до приписів ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності на підставі Закону № 2262-ХІІ.
Разом з цим позивачу було відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 № 053130005704 у призначенні такої пенсії з підстав того, що заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій.
Так, статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Відповідно до статті 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Відповідно до п.2 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Пунктом 3 Порядку № 3-1 встановлено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 3-1 визначає порядок переведення з пенсії одного виду на інший вид пенсії, яка призначена в межах одного Закону № 2262-12.
Переведення з пенсії, яка призначена за одним законом на пенсію згідно іншого закону жодним нормативно-правовим актом не визначено. За таких обставин, у даному випадку призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинно відбуватись з дотримання вимог Порядку № 3-1.
Так, пунктом 2 Порядку №3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років (як цього хоче позивач) особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються до відповідних пенсійних органів саме через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Проте, позивачем доказів звернення до відповідного підрозділу Міністерства оборони України за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до суду не надано.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення питання про обчислення вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб віднесено до компетенції уповноважених структурних підрозділів, на які покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020р. у справі №748/537/17.
Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначити чи змінювати визначену уповноваженими структурними підрозділами вислугу років для призначення пенсії.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача не виник обов'язок щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 2262-12, що свідчить про те, що пенсійний орган під час розгляду заяв позивача з цього питання діяв у межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України. Отже, відповідачем у справі не було допущено бездіяльності, і не було вчинено жодних дій спрямованих на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 295/13070/16-а та від 09 липня 2020 року № 216/5385/16-а(2-а/216/136/16).
Доводи апеляційної скарги, що застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду в справі № 216/5385/16-а при вирішенні даної справи суперечить засаді верховенства права колегія суддів вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду заяви позивача з цього питання діяло у межах повноважень та у спосіб, який визначений чинним законодавством України, та відповідно що його рішення було прийнято правомірно, а тому в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі № 420/19409/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький