П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 лютого 2025 р. Категорія 112010200м. ОдесаСправа № 420/17498/24
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що станом на 2014 рік він перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та йому була призначена пенсія за законодавством України, а саме відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. У подальшому позивач виїхав з тимчасово окупованої території АР Крим та наразі проживає в м. Одеса, але виплату пенсії за вислугу років йому припинено. У травні 2023 року позивач звернувся із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак отримав відмову пенсійного органу, що стало підставою для звернення останнього за судовим захистом. Рішенням ООАС від 08.03.2024 року у справі № 420/36919/23 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області прийняти рішення про поновлення призначеної пенсії за вислугу років. Однак, 03.05.2024 року відповідачем прийнято спірне рішення, яким позивачу знову відмовлено у поновленні пенсії через припинення відносин з рф та відсутністю можливості зробити запит паперової справи ОСОБА_1 . На думку позивача, дана позиція суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи з органу Пенсійного фонду за попереднім місцем проживання покладається саме на пенсійний орган, а неможливість останнього направити запит про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні пенсії позивачу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2024 р. № 755 про відмову ОСОБА_1 в поновленні раніше призначеної пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем було пропущено строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.03.2014 року. Крім того, апелянт зазначає, що для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання необхідні, зокрема, пенсійна справа та документи, які містять інформацію про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 11.06.1996 року Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму.
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.10.2013 року позивач є пенсіонером за вислугою років, пенсія йому призначена у 2006 році.
До тимчасової окупації Криму та м. Сімферополя та проведення незаконного референдуму щодо статусу півострова позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 16.12.2014 року №5105-3381 позивач взятий на облік внутрішньо переміщеної особи у м. Одеса.
У 2014 року виплату пенсії позивачу було припинено.
15.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити йому виплату пенсії, яку він отримував до окупації АР Крим по місцю попереднього проживання.
Листом від 24.07.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що на теперішній час питання щодо відновлення/подовження пенсійних виплат особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов поновлення пенсійних виплат, законодавчо не врегульовано.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 по справі №420/36919/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не прийняття рішення про поновлення ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання вищезазначеного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 03.05.2024 року №755 про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідних документів, а саме пенсійної справи позивача.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що відсутність у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Окрім того, відповідачем не надані належні докази того, що позивач на час звернення із заявою або на цей час отримує пенсію від органу пенсійного забезпечення російської федерації. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач має право на поновлення та виплату пенсії, що призначена йому в 2006 році відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Керуючись ст.2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII встановлюють, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
За приписами ч.1 ст.7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку; Мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом; Соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Отже, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Згідно із п.1 Постанови КМУ від 05.11.2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України № 1706-VII від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Відповідно до ст. 58-1 Закону № 2262, припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підстави для припинення виплати пенсії визначені у ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, зокрема, виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пенсія йому призначена у 2006 році за місцем фактичного проживання у АР Крим.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Аналіз положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2024 року №755 не містять посилань про наявність підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058 для припинення виплати позивачу пенсії.
Враховуючи зазначене, не поновлюючи позивачу пенсію за відсутності передбачених законами України підстав для її припинення, відповідач порушив право останнього на її отримання. При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для відмови у такому поновленні виплати пенсії.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неможливість поновлення виплати пенсії позивача за відсутності паперової пенсійної справи та інформації про припинення виплати пенсії в АР Крим, з огляду на наступне.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений Постановою КМУ від 02.06.2014 р. № 234 (далі - Порядок № 234).
За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Таким чином, необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Разом з тим, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та з 16.12.2014 року проживає у м. Одесі.
Крім того суд зазначає, що відсутність пенсійної справи у паперовій формі також не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17.
Отже, наведені відповідачем обставини не є перешкодою для виконання органом Пенсійного фонду покладених на нього обов'язків.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частина 2 статті 20 Закону № 389-VIII передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч.2 ст.64 Конституції України.
Крім того, умова щодо отримання пенсійної справи від органів російської федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати. Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення фізичних осіб або ж навіть органів ПФ України до органів російської федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, є фактично неможливим, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
Суд вважає, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача від пенсійного органу за попереднім місцем його проживання покладається саме на орган, що призначає пенсію.
Отже, відсутність у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на поновлення та виплату пенсії, що призначена йому в 2006 році відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Щодо дати, з якої слід поновити позивачу виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 Порядку № 234 виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Отже, ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати припинення виплати пенсії саме з 01.03.2014 року, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, суд вважає, що під час прийняття рішення від 03.05.2024 р. № 755 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для поновлення раніше призначеної пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданих заяв.
З огляду на вищевикладене, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд першої інстанції вірно вказав, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.05.2024 р. № 755 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Доводи апелянта, що позивачем було пропущено строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.03.2014 року, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки позивач подав адміністративний позов в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту отримання рішення про відмову в поновленні пенсії від 03.05.2024 року № 755.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі № 420/17498/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький