ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2078/25
провадження № 2-о/753/192/25
06 лютого 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Котвицького В.Л., за участю секретаря судового засідання Овчар В.О., представника заявника - адвоката Ліліченко М.В., заінтересованої особи ОСОБА_1 розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 у січні 2025 року звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що вона та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2008 року та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Починаючи з листопада 2024 року стосунки з ОСОБА_1 у заявника погіршились та переросли у постійні погрози насиллям з його боку. Періодично у виникали сварки, які закінчувалися штовханиною та образою з боку ОСОБА_1 . Кривдник постійно підвищував голос, намагався психологічно залякати заявника. В черговий раз під час сварки 13.01.2025 ОСОБА_1 завдавав заявнику тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона викликала поліцію, що зафіксувала вказані обставини. Про даний факт заявником було подано заяву до Дарницького управління поліції та виданий терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 (Серія АА №486970). Внаслідок побиття ОСОБА_2 отримала уламкові переломи кісток носу зі зміщенням на 1/2 товщини кісток, забій, гематома правої вилицевої, параорбітальної ділянок, забійна рана повіки правого ока. Крім того, побиття заявника відбулося у присутності неповнолітніх дітей сторін, що також стало причиною психоемоційних розладів у них, які перебувають у стані постійного страху. Така поведінка з боку ОСОБА_1 стали підставою розриву відносин із заявником.
Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства. Щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб
Заявник підтримала подану заяву, просила її задовольнити.
Представник заявника підтримала заяву, підтвердила викладені доводи, просила заяву задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, підтвердив обставини викладені у заяві та не заперечував проти задоволення поданої заяви.
Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 24.09.2008 та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Починаючи з листопада 2024 року стосунки з ОСОБА_1 у заявника погіршились та переросли у постійні погрози насиллям з його боку. Періодично у виникали сварки, які закінчувалися штовханиною та образою з боку ОСОБА_1 . Кривдник постійно підвищував голос, намагався психологічно залякати заявника. В черговий раз під час сварки 13.01.2025 ОСОБА_1 завдавав заявнику тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона викликала поліцію, що зафіксувала вказані обставини. Про даний факт заявником було подано заяву до Дарницького управління поліції та виданий терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 (Серія АА №486970). Внаслідок побиття ОСОБА_2 отримала уламкові переломи кісток носу зі зміщенням на 1/2 товщини кісток, забій, гематома правої вилицевої, параорбітальної ділянок, забійна рана повіки правого ока. Крім того, побиття заявника відбулося у присутності неповнолітніх дітей сторін, що також стало причиною психоемоційних розладів у них, які перебувають у стані постійного страху. Така поведінка з боку ОСОБА_1 стали підставою розриву відносин із заявником.
Правилами глави 13 ЦПК України визначено, що розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису провадиться в порядку окремого провадження, а правилами ст. 294 цього Кодексу встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктом 3-9, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на рідних братів і сестер.
В силу положень ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (передування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавалася заявниця, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінюючи сам вид насильства (психологічне), ризики, тобто вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, а саме: заборонити ОСОБА_1 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати через інші засоби зв'язку особисто.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
З огляду на викладене заява підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,81, 141, 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 6 (шість) місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його прав, зокрема:
- заборонити ОСОБА_1 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати через інші засоби зв'язку особисто.
Судові витрати, пов'зані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2025.
Суддя В.Л. Котвицький