Справа № 203/594/25
Провадження № 1-кп/0203/1182/2025
30 січня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4 ;
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши під час судового засідання в залі суду у м. Дніпрі в порядку дистанційного судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041030000843 від 07 березня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження в частині інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення у кримінальному провадженні № 12024041030000843 від 07.03.2024 року, а саме: епізоду, який має правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України та за яким потерпілому ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 351 грн. 62 коп..
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 04.03.2024 більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, перебував за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 та у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене у умовах воєнного стану, а саме грошових коштів ОСОБА_6 з його банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк».
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, будучи достовірно обізнаним, що на всій території України діє воєнний стан ОСОБА_4 04.03.2024, у період часу з 8:30 год. до 14:00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, прийшов у магазин «Сільпо» за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 6-А, де переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для потерпілого ОСОБА_6 і оточуючих, в умовах воєнного стану, шляхом розрахунку за товар у вищевказаному магазині за допомогою раніше викраденої ним у ОСОБА_6 банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої в АТ «Райффайзен Банк» викрав з банківського рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк» належні ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 351 гривні 62 копійки, спричинивши потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму після чого з місця вчинення злочину пішов.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про закриття кримінального провадження в частині інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення у кримінальному провадженні № 12024041030000843 від 07.03.2024 року, а саме: епізоду, який має правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, за яким потерпілому ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 351 грн. 62 коп., на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки 09.08.2024 року набрав чинності Закон України, яким крадіжки на суму, що не перевищують 3 028 грн., віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність. Разом з цим, просила направити ухвалу до ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП.
Обвинувачений та захисник підтримали клопотання прокурора та просили закрити провадження у справі за вищевказаним епізодом з підстав зазначених у її клопотанні.
Потерпілий до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
При цьому, суд враховує висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як слідує з обвинувального акту ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у 2024 році.
Станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 гривень та 50 відсотків від цього розміру становлять 1 514 гривень.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2024 році становила 3028 гривні.
Згідно обвинувального акту вартість викраденого ОСОБА_4 майна за епізодом від 04.03.2024 становить 351 грн. 62 коп.
З огляду на те, що вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 гривні, до цього діяння має застосуватися положення ст. 5 КК України, оскільки це діяння не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та положення ст. 479-2, п. 4-1 ст. 284 КПК України, а також, враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження в частині інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення у кримінальному провадженні № 12024041030000843 від 07.03.2024 року, а саме: епізоду, який має правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, за яким потерпілому ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 351 грн. 62 коп., підлягає закриттю, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Долю речових доказів та витрат, понесених у кримінальному провадженні, щодо епізодів яких продовжується судовий розгляд, суд вирішуватиме під час ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Вимога клопотання прокурора, в частині направлення даної ухвали до ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП, є необґрунтованою, оскільки такі дії суду процесуальним законом не передбачені.
Натомість, з ч. 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії, щодо порушення відповідного провадження, а тому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку прокурор не позбавлений можливості, за наявності підстав, направити необхідні документи до органу, уповноваженого порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 284, 479-2 КПК України, ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, суд, -
Клопотання прокурора, задовольнити частково.
Кримінальне провадження в частині інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення у кримінальному провадженні № 12024041030000843 від 07.03.2024 року, а саме: епізоду, який має правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України, за яким потерпілому ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на суму 351 грн. 62 коп., закрити на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1