Справа №757/58751/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1062/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
23 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000000136,
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000000136 від 19.01.2024 року та накладено арешт на майно, вилучене 10.12.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою Orange НОМЕР_2 та сім-картою з написом « НОМЕР_3 »; угоду Б1/С3/М103 до договору №2019/12-25/К1; угоду Б1/С3/М104 до договору №2019/12-25/К1; чорнові записи на 5 аркушах; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на ділянку №1628237232109; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2140677532109; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2172885432109; протокол інвесторів будівельного проекту житлового комплексу від 29.04.2024; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2024 кадастровий номер 3221483301:01:009:0691; документи на 70 аркушах; мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 ; планшет Apple IPad ІМЕІ: НОМЕР_7 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що відповідно до оскаржуваної ухвали, суд, наклавши на майно арешт, не з'ясував, кому воно належить та де саме воно було вилучене, та чи були на здійснення таких дій достатні правові підстави.
Таким чином, ухвалюючи дане рішення, суд позбавив права на майно певних осіб, не з'ясувавши навіть їхнє відношення до кримінального провадження, та чи належить дійсно їм це майно, яке відношення дане майно має до кримінального провадження.
Адвокат зазначає, що суду достатньою підставою для накладення арешту на майно стало лише саме твердження старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні -прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що вказують на будь-які протиправні дії ОСОБА_6 та більше того будь-яке її відношення до певних протиправних дій.
Звертає увагу, що ч.ч. 1-2 ст. 233 КПК України чітко закріплено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Посилається на те, що обшук, під час якого було вилучене майно, що використовується громадянкою України ОСОБА_6 в особистих цілях, проходив абсолютно незаконно і є протиправним втручанням в особисте життя та порушенням недоторканності житла особи.
Скаржник зазначає, що відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року суд ухвалив надати слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні за № 12024000000000136 від 19.01.2024 року дозвіл на проведення обшуку у будинку та прибудинкових спорудах, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 та на праві власності належить ОСОБА_11 , та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, обшук був проведений за зовсім іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_12 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Зазначає, що даний будинок знаходиться у користуванні у громадянки України ОСОБА_6 на підставі договору оренди житлового приміщення від 11 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_12 (власниця) та ОСОБА_13 (невістка заявниці).
На думку апелянта, слідчі дії є абсолютно незаконними, протокол обшуку від 10 грудня 2024 року є неналежним доказом, а дії слідчих, зокрема старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо важких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_14 , є ніщо інше, як незаконне проникнення до житла.
Апелянт звертає увагу на те, що будь-якого дозволу на проникнення до житла, де проживає скаржниця ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , вона не надавала.
На думку представника власника майна, жодних правових підстав для накладення арешту на незаконно вилучене майно не існувало та не існує.
Адвокат посилається і на те, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000136 від 19.01.2024 року (аркуш справи 6) датою реєстрації провадження є 18.01.2024 року.
При цьому, станом на дату подання даного клопотання жодна особа не отримала жодного процесуального статусу відповідно до норм КПК України. Жодних доказів вказаних вище дій в матеріалах справи немає.
Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу, який би обґрунтовував необхідність позбавлення майна ОСОБА_6 , а ухвала суду про арешт майна ґрунтується виключно на припущеннях.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на показаннях свідків, що надані органам досудового розслідування, що є забороненим та протиправним, оскільки жодне рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та за відсутності будь - якого доказу.
Адвокат посилається також на те, що досудове розслідування триває понад одинадцять місяців і за цей час не зібрано жодного доказу щодо певних протиправних дій, не вчинено жодної слідчої дії, окрім обшуку ряду осіб та допитів реальних інвесторів.
Все це в сукупності вказує на неефективність слідчих дій, відсутність складу кримінального правопорушення, намагання слідства здійснювати виключно психологічний тиск та вказує на їх особисту зацікавленість.
В судове засідання власник майна ОСОБА_6 та прокурор не з'явились, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна та прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12024000000000136 від 19.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що організованою групою здійснюється замах на шахрайське заволодіння майном в особливо великих розмірах.
Крім того встановлено, що вказані особи здійснюють готування до умисного пошкодження майна шляхом підпалу, а саме - автомобіля марки Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_15 .
В ході проведення слідчих (розшукових) дій та виконання доручень слідчого, наданих в порядку ст. 40 КПК України, працівниками Департаменту стратегічних розслідувань НП України встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року у справі № 757/53566/24-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою Orange НОМЕР_2 та сім-картою з написом « НОМЕР_3 »;
- угоду Б1/С3/М103 до договору №2019/12-25/К1;
- угоду Б1/С3/М104 до договору №2019/12-25/К1;
- чорнові записи на 5 аркушах;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на ділянку №1628237232109;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2140677532109;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2172885432109;
- протокол інвесторів будівельного проекту житлового комплексу від 29.04.2024;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2024 кадастровий номер 3221483301:01:009:0691;
- документи на 70 аркушах;
- мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 ;
- планшет Apple IPad ІМЕІ: НОМЕР_7 .
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_16 від 10.12.2024 року вищевказане майно на підставі ст.ст. 100, 110 КПК України визнано речовими доказами.
12.12.2024 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12024000000000136 від 19.01.2024 року.
В обґрунтування клопотання прокурор посилалась на те, що перелічені вище предмети відповідають критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, а тому постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 10.12.2024 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Посилалась в клопотанні на те, що є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки тимчасово вилучене майно має значення для подальшого досудового розслідування та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначала, що метою накладення арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000000136 від 19.01.2024 року та накладено арешт на майно, вилучене 10.12.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою Orange НОМЕР_2 та сім-картою з написом « НОМЕР_3 »; угоду Б1/С3/М103 до договору №2019/12-25/К1; угоду Б1/С3/М104 до договору №2019/12-25/К1; чорнові записи на 5 аркушах; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на ділянку №1628237232109; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2140677532109; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2024 на земельну ділянку №2172885432109; протокол інвесторів будівельного проекту житлового комплексу від 29.04.2024; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2024 кадастровий номер 3221483301:01:009:0691; документи на 70 аркушах; мобільний телефон IPhone 12 Pro Max ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 з сім-картою НОМЕР_6 ; планшет Apple IPad ІМЕІ: НОМЕР_7 .
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12024000000000136 від 19.01.2024 року, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 10.12.2024 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не отримала жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а відтак відсутні підстави для задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт належного їй майна, є необґрунтованими.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, та прокурором не доведено необхідність арешту такого майна, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що тимчасово вилучені мобільні телефони, планшет та документи могли зберегти на собі сліди вчинення злочинів, або містити інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а отже, відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Посилання апелянта на те, що обшук 10.12.2024 року проведено без законних на те підстав, не свідчить про неправильність висновків, викладених слідчим суддею, оскільки вказані посилання апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведення такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про те, що обшук, за результатами якого вилучено належне ОСОБА_6 майно було проведено не за адресою, вказаною в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 року про надання дозволу на обшук ( АДРЕСА_1 ), а за адресою: ( АДРЕСА_1 ), оскільки ці доводи спростовуються змістом протоколу обшуку від 10.12.2024 року (а.с.65-71), у якому вказано, що обшук проведено в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_9 , і саме в ході обшуку цього приміщення було виявлене та вилучене, арештоване в подальшому, належне ОСОБА_6 майно.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол обшуку від 10.12.2024 року є неналежним доказом зводяться до оцінки доказів у кримінальному провадженні та не є предметом розгляду слідчого судді на етапі досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4