Дата документу 11.02.2025 Справа № 314/721/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 314/721/24 Головуючий у 1 інстанції: Свідунович Н..М.
Провадження № 22-ц/807/496/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
11 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кара Руслана Теодозіївна, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області 27 листопада 2024 року,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кара Р.Т. звернувся до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.06.2021. За життя ОСОБА_3 склав на користь позивача заповіт, згідно якого заповів йому земельну ділянку площею 4,3776 га, кадастровий номер 2321581400:12:004:0013, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
У встановлений законом строк він звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач не може та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у нього відсутній оригінал заповіту. Позивач зазначає, що оригінал заповіту залишився на тимчасово окупованій території України у спадковій справі № 78/2021, заведеній 11.08.2021 приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М.
Зазначає, що крім нього спадкоємцями першої черги за законом є його рідні брати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які відмовились від спадщини за законом шляхом подачі заяви нотаріусу про відмову від спадщини. Його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, позивач позбавлений можливості оформити належним чином спадщину та просить визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом на вищевказану земельну ділянку площею 4,3776 га, кадастровий номер 2321581400:12:004:0013, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області 27 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кара Р.Т. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що його брати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовились від спадщини шляхом подання відповідної заяви нотаріусу, проте, підтвердити цей факт неможливо оскільки вказані заяви залишились на окупованій території у спадковій справі. Оскільки брати позивача є спадкоємцями за законом, а підтвердити факт їх відмови від прийняття спадщини неможливо, тому між сторонами існує спір про право та саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є належними відповідачами.
Зазначає, що відповідачі у заявах про розгляд справи без їх участі не заперечували, що вони є рідними братами позивача та дітьми спадкодавця, тому ці обставини не підлягали доказуванню.
Відповідачі просила розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності, про що направили апеляційному суду відповідні заяви, додавши до них копії свідоцтв про своє народження. Зазначали, що спору з позивачем з приводу спадкової земельної ділянки у них не булу, не заперечують проти задоволення позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Кара Р.Т., яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що зважаючи на відсутність документів, які підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем, а також факт того, що жоден з відповідачів не прийняв спадщину, відповідно до закону, то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними відповідачами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними відповідачами.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 04.06.2021 Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 12, 76).
Відповідно до заповіту, посвідченого 13.10.2017 приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1373, спадкодавець ОСОБА_3 заповів належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3776 га, кадастровий номер 2321581400:12:004:0013, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, позивачу ОСОБА_1 (а.с 16, 86).
Позивач ОСОБА_1 є сином померлого, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.01.1977 Роздольським сільським РАЦС Михайлівського району Запорізької області (а.с. 10, 82).
У встановлений законом 6-місячний строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_1 за заповітом, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75341175 від 05.01.2024, у результаті чого заведено спадкову справу № 78/2021. Однак, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією частини Василівського району Запорізької області, позивач не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо спірної земельної ділянки (а.с. 19).
05.01.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Харченко Ю.Г. із заявою про прийняття у своє провадження на підставі ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» спадкової справи № 78/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 для завершення спадкування в іншому територіальному окрузі. За наслідками розгляду його заяви приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 1/2024, про що внесено відомості до Спадкового реєстру.
Того ж дня позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3776 га, кадастровий номер 2321581400:12:004:0013, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Однак постановою від 05.01.2024 приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно у зв'язку з відсутністю оригіналу заповіту.
Як видно із копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 109740, виданого 21.03.2005 Вільнянською районною державною адміністрацією, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3776 га, кадастровий номер 2321581400:12:004:0013, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (а.с.14).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 75341804 від 05.01.2024, у Спадковою реєстрі за № 61384044 зареєстровано чинний заповіт, виконаний на бланку серії НМТ № 423373, номер в реєстрі нотаріальних дій 1373, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення: Запорізька область, Василівський районний, приватний нотаріус Ворожбянова Л.М., інформація про заповідача: ОСОБА_3 .
Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 207037674 від 05.01.2024 підтверджує інформацію про те, що приватний нотаріус Ворожбянова Л.М. використала спеціальний бланк серії НМТ № 423373 для посвідчення 13.10.2017 заповіту.
Таким чином, відсутність у позивача оригіналу заповіту, зважаючи на вищевказане не позбавляє позивача захистити своє порушене право шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи (ст.ст.1220, 1222 ЦК України).
За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
В силу ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 та 2 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Згідно положень ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.1, 3 ст.13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).
Відповідно до ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у ч.1 та 2 ст.51 ЦПК України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Згідно роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц, від 10 листопада 2021 року в справі№ 759/19779/18, від 11 вересня 2023 року в справі № 527/329/22.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 і які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Крім того, згідно довідки Роздольської сільської ради від 04.01.2024 № 9, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті за вказаною адресою інші зареєстровані відсутні.
Оскільки разом з померлим ОСОБА_3 на день його смерті за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований, відсутні спадкоємці, які в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України прийняли спадщину.
Таким чином, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у зв'язку з тим, що він пред'явлений до неналежного відповідача, оскільки в цій категорії справ належним відповідачем є саме спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.
Матеріали справи не містять підтвердження залучення територіальної громади в особі відповідного органу місцевого самоврядування як співвідповідача у цій справі. При цьому суд апеляційної інстанції відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.
З огляду на не заявлення позовних вимог до територіальної громади в особі відповідного органу місцевого самоврядування, який є належним відповідачем в цій справі, суд позбавлений можливості вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішення питання про їх задоволення, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кара Руслана Теодозіївна, залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області 27 листопада 2024 рокув цій справі залишити без змін.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар