Дата документу 11.02.2025 Справа № 332/4962/24
Єдиний унікальний № 332/4962/24 Головуючий в 1-й інстанції - Блажко У.В.
Провадження № 22-ц/807/501/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
11 лютого 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Гончар М.С.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «СЛАВУТИЧ» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2025 року,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до СФГ «СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 2 000 000 грн.
16 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до СФГ «СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу залишений без розгляду.
19 грудня 2024 року СФГ «СЛАВУТИЧ» в особі представника адвоката Писаренка С.Ю. звернулося до суду із заявою про компенсацію здійснених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. СФГ «СЛАВУТИЧ» вважало дії позивача необґрунтованими у зв'язку з тим, що первісно заявлені позовні вимоги на 2 000 000 грн. змусили відповідача звернутися за правничою допомогою адвоката, укласти відповідний договір, взявши на себе зобов'язання з оплати гонорару за отриману правничу допомогу. Не зважаючи на те, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, відповідач має сплатити послуги за надану правничу допомогу у повному обсязі згідно з умовами договору.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2025 року у задоволенні заяви СФГ «СЛАВУТИЧ» про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ «СЛАВУТИЧ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, СФГ «СЛАВУТИЧ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилається на порушення судом норм процесуального права, а також на те, що суд першої інстанції не врахував неналежну поведінку позивача, яка свідчить про його зловживання процесуальними правами, у зв'язку з чим безпідставно відмовив в задоволенні заяви. Враховуючи викладене, просить скасувати судове рішення та прийняти постанову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення цілком відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на реалізацію його процесуальних прав шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду з огляду на таке.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доступ до суду є гарантованим правом особи.
У заяві про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 15 000 грн., пов'язаних із правовою допомогою, заявник зазначив, що позивач звернувся до суду із необґрунтованим позовом, який в подальшому просив залишити без розгляду оскільки, вірогідно, ознайомившись з відзивом на позов зрозумів безпідставність своїх вимоги. Вказані дії позивача у даній справі відповідач вважає підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду. Окрім того, до заяви надано докази надання правничої допомоги представником відповідача та їх оплату, а саме: договір про надання правничої допомоги від 01 вересня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 18 грудня 2024 року, акт здачі-прийняття наданих послуг від 18 грудня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 01 вересня 2024 року, та рахунок на оплату від 18 грудня 2024 року № 18/12/24 на суму 15 000 грн. (а.с. 154-158).
Відповідно до пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розгляд даної справи, станом на час подання заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду, відбувався на стадії підготовчого судового засідання, у зв'язку із чим суд першої інстанції не заслуховував пояснення сторін, не досліджував доказів, та не давав їм оцінку, що унеможливило дійти судом висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову.
А тому, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду без викладення мотивів вчинення даної процесуальної дії, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами внаслідок того, що позивач не брав участі в судових засіданнях, які тричі призначались до розгляду місцевим судом, та не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності.
Так, підготовче судове засідання, призначене на 02 жовтня 2024 року було відкладене за заявою представника позивача - адвоката Непомнящого Я.В., у зв'язку з необхідністю надати до суду заяву про зміну підстав позову.
Підготовче судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року було відкладене за заявою представника позивача - адвоката Сєдова М.В. у зв'язку із зайнятістю представника позивача в розгляді справи в іншому суді.
Підготовче судове засідання, призначене на 16 грудня 2024 року відбулося без участі сторін у зв'язку з поданням представника позивача - адвоката Сєдова М.В. заяви про залишення позову без розгляду, в свою чергу представник відповідача надав заяву суду про розгляд справи без його участі.
Колегія суддів вважає, що така поведінка позивача та його представників відповідає вимогам процесуального законодавства, є добросовісною та не свідчить про зловживання їхніми процесуальними правами.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Таким чином, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Селянського (фермерське) господарства «СЛАВУТИЧ» залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Дата складання повної постанови 11 лютого 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
М.С. Гончар