справа №357/13266/24 головуючий у суді І інстанції Дорошенко С.І.
провадження №33/824/308/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,-
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №121570 від 02 вересня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 15 жовтня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтував тим, що місцевий суд в порушення ст. 268 КУпАП розглянув справу без його участі та проігнорував клопотання про перенесення розгляду справи.
Апелянт не знав та не був належним чином повідомлений про тимчасову заборону керування транспортним засобом, що не врахував поліцейський при складанні протоколу. Також поліцейський не дав йому можливості належним чином викласти свої пояснення у протоколі, та поставити підпис, здійснив психологічний вплив. У протоколі не зазначені свідки його вручення, апелянту не роз'яснено його права та обов'язки. Позбавлено права скористатися правовою допомогою.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року для розгляду даної справи було визначено суддю Березовенко Р.В.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з нижченаведених підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2024 року о 11 годині 17 хвилин, ОСОБА_1 в Київській області, Білоцерківський район в м. Узин по вул. Авіаторів, 70, керував транспортним засобом «Opel Vectra», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи обмеженим в праві керування транспортними засобами відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 26 січня 2021 року Кагарлицьким відділом ДВС, правопорушення вчинено повторно протягом року відповідно до протоколу серія ААД 562007 від 26 червня 2024 року за ч. 3 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- довідкою щодо кваліфікації адміністративного правопорушення та - витягом з бази ІПНП Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області щодо кваліфікації адміністративного правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_1 постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 місяці.
- розпискою ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати транспортним засобом,
- рапортом працівника поліції,
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який додано до протоколу, та з якого убачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки документів працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами на 3 місяці, нащо останній повідомив, що даною справою займалась його адвокат, що його обмежили в праві керування транспортними засобами в зв'язку з несплатою аліментів на утримання дитини, що дружина не дозволяє йому спілкуватися з дитиною, про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами йому не відомо. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, яку він має право оскаржити протягом 10 діб. Крім того, відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки. передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено, що відносно нього буде винесено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, з яким останнього було ознайомлено.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.1А Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Частиною п'ятою статті 126 КУпАП визначено, що повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Встановлено, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 місяці.
За даними ЄДРСР постанова набрала законної сили 09 серпня 2024 року.
Зі змісту відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Vectra», днз НОМЕР_2 .
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є повторність, тобто у розумінні ст. 35 КУпАП, вчинення особою протягом року однорідного правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, був обізнаний про наслідки керування транспортним засобом без наявності відповідного права.
Доводи апелянта про його необізнаність з постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року не впливають на її чинність та наявність обмежень у керуванні транспортним засобом станом на 02 вересня 2024 року.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 268 КУпАП при розгляді справи, адже ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення СМС-повідомлення, згоду на що надав при складанні протоколу (а.с. 5, 14).
Клопотання про відкладення розгляду справи у матеріалах справи відсутнє. Долучені до апеляційної скарги заява та скріншоти електронних листів не свідчать, що апелянт завчасно (до 08:55 год 07 жовтня 2024 року) повідомив суд про необхідність відкладення розгляду справи.
Крім того, апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз'яснили йому його права та обов'язки.
З цього приводу варто зазначити, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили ОСОБА_1 суть інкримінованого правопорушення, а поведінка останнього вказує, що він не вимагав роз'яснення певних прав або особливостей процедури, не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №121570 від 02 вересня 2024 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП України (а.с.1).
Тому апеляційний суд доходить висновку про дотримання права на захист ОСОБА_1 та усвідомлення ним суті інкримінованого йому діяння.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.1 «а» ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №121570 від 02 вересня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко