Справа №757/28634/24-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2693/2025
03 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100060002615, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.186, ч.4 ст.189 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року,
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 діб, до 02 лютого 2025 року включно.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч вимог діючого законодавства і практики Європейського суду з прав людини, продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник звертає увагу, що обвинувачений має постійне місце проживання, працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває матір похилого віку, яка потребує стороннього догляду та брат, який має інвалідність.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою та обрати відносно нього будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі, який суд визначить необхідним для уникнення ризиків, визначених у статті 177 КПК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник також порушує клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали, оскільки йому стало відомо про прийняте судом рішення лише 09 грудня 2024 року з реєстру судових рішень, із оскаржуваною ухвалою він ознайомився 10 грудня 2024 року, після чого було подано апеляційну скаргу.
Згідно положень статті 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається із матеріалів контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, оскаржувана ухвала постановлена судом 05 грудня 2024 року, а апеляційна скарга захисником ОСОБА_7 подана засобами електронного зв'язку 10 грудня 2024 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що фактично захисником не пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року, оскільки ОСОБА_7 звернувся із апеляційною скаргою в межах строків, визначених положеннями статті 395 КПК України, а тому питання про його поновлення не вирішує.
В дане судове засідання захисник ОСОБА_7 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, про поважність причин неявки до суду не повідомив. Обвинувачений ОСОБА_6 про його участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку, не заявляв.
Оскільки прокурор та захисник до суду не з'явилися, суд відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України здійснює розгляд апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження, на розгляді Печерського районного суду міста Києваперебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100060002615, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.186, ч.4 ст.189 КК України та ОСОБА_8 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 02 лютого 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що наведені у клопотанні дані, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які судом не допитані, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Врахувавши обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкість та дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано та на законних підставах врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 і які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів, інші обставини,передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, в тому числі клопотання про обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В той же час суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 02 лютого 2025 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4