Постанова
Іменем України
04 лютого 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/5410/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Шкоріної О. І.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 24 жовтня 2024 року
в складі судді Янченка А. В.
у цивільній справі №369/19074/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
1. Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, у якому посилаючись на невиплату заподіяної їй відповідачем моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), просила стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 132 090,08 грн та понесені витрати на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи в розмірі 6 700 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 19.08.2020 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Київ - Бишів в межах с. Білогородка на перехресті вул. Володимирської та автодороги Київ - Бишів, в порушення вимог Правил дорожнього руху, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу у русі транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з мопедом DEFIANT Kengli під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень вона проходила тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, перенесла 3 хірургічні операції, на момент ДТП перебувала на 4-му тижні вагітності, що ускладнювало лікування.
Вказувала, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.08.2023 у справі №369/629/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12020110200003090 від 25.09.2020 щодо неї закрито. Але закриття кримінального провадження та звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Також вказувала, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПрАТ СК «ВУСО», яке відшкодувало їй матеріальну шкоду в розмірі 32 198,49 грн, а також моральну шкоду в розмірі 1 609,92 грн.
Отримання моральної шкоди позивачка обґрунтовує спричиненням їй діями відповідача негативних наслідків в результаті вчинення кримінального правопорушення відносно неї, завданням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, стражданнями через сильний фізичний біль, тривалим стаціонарним та амбулаторним лікуванням, перенесенням 3-х хірургічних операцій, перебуванням у стані вагітності, що ускладнювало лікування та додавало додаткових хвилювань і страждань. Права нога від отриманих ушкоджень має понівечений, спотворений шрамами вигляд, що пригнічує позивача, спричиняє постійні страждання, нагадує про ДТП. В свою чергу відповідачка не визнає своєї очевидної провини у ДТП та відмовляється відшкодувати спричинену шкоду, не виявила співчування, не вибачилася.
Позивачка, посилаючись на вказані вище обставини, а також на те, що згідно висновку психолого-соціальної експертизи моральної шкоди потерпілого №24-10-23 від 31.10.2023, яким визначено розмір моральної шкоди в сумі 140 700 грн та те, що вона отримала від відповідачки моральну компенсацію в сумі 7 000 грн, вважала, що з останньої підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 132 090,08 грн (140700-7000-1609,92).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 132 090 грн та 6 700 грн на відшкодування витрат за проведення експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 320,90 грн.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що при визначенні розміру відшкодування, суд першої інстанції не врахував грубого порушення вимог ПДР, допущених самою потерпілою; неповно і не всебічно з'ясував обставини, на які посилаються сторони, не усунув розбіжності у показаннях потерпілої, які надавалися нею експерту та зафіксовані у висновку з іншими матеріалами справи та не надав цьому належної правової оцінки; не надав оцінки поведінці відповідача, а саме виплата грошових коштів (на лікування) після ДТП.
Суд безпідставно поклав в основу рішення висновок експерта, яким визначено розмір завданої позивачці моральної шкоди у розмірі 140 700 грн, оскільки не врахував, що останній виготовлений через три роки після події на замовлення позивачки.
Судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутня будь-яка медична документація, що підтверджує погіршення психоемоційного стану, а також інформація щодо звернення позивачки до психолога, як і відсутня інформація про те, що на момент ДТП ОСОБА_2 була працевлаштована, мала доходи, як ФОП і припинила свою діяльність ФОП у зв'язку з подією.
Судом також не взято до уваги, що при проведення експертизи експертом були досліджені матеріали справи, фотографії, виготовлені позивачкою, та пояснення самої позивачки.
Посилалася на те, що згідно судової практики Верховного Суду розмір моральної шкоди визначає суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, а не психолог у висновку.
Вважала, що покладений судом в основу рішення висновок комплексної психолого-соціальної експертизи від 24.10.2023 не був підготовлений на достовірних даних, а отже не є достовірним доказом, згідно вимог ст. 79 ЦПК України.
Вказувала, що позивачкою не було залучено належного співвідповідача, а саме ПрАТ "СК ВУСО", що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Також в обґрунтування апеляційної скарг зазначила, що вона є внутрішньо-переміщеною особою, неодружена та має на утриманні малолітню дитину.
За вказаних обставин, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
4. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка 13.01.2025 подала відзив, у якому посилаючись на безпідставність доводів апеляційну скарги, просила залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
17 січня 2025 року відповідачка подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
5. Відомості, щодо явки учасників в судове засідання в апеляційній інстанції
Відповідачка та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
6. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника та представників сторін, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
7. Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою від 28 серпня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у справі №369/629/21 за кримінальним провадженням №12020110200003090 від 25.09.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, задовольнив клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12020110200003090 від 25.09.2020 щодо неї закрив. Вказана ухвала не оскаржувалася і 05.09.2023 набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У вищезгаданій ухвалі від 28.08.2023 встановлено, що 19.08.2024, близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася на ньому по автодорозі Київ-Бишів в межах с. Білогородка в Києво-Святошинському (на момент ДТП) районі Київської області зі сторони с. Гнатівка у напрямку центра села. На нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, а саме вулиці Володимирська та автодороги Київ-Бишів (головна), що в селі Білогородка, водій ОСОБА_1 перед зміною напрямку свого руху, а саме виконання маневру повороту ліворуч в напрямку другорядної дороги - вулиці Володимирська, що веде до центру села, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявила неуважність та, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу у русі транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з мопедом DEFIANT Kengli під керуванням позивача ОСОБА_2 , чим грубо порушила вимоги пп. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху.
У результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: саден, підшкірної гематоми лівої надбрівної ділянки; поширеної скальповано-рваної рани верхньої та середньої третин правої гомілки з ушкодженням м'язів, які згідно висновку експерта №227/Д від 14.01.2021 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пп. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.
Згідно висновку експерта №227/Д від 14.01.2021, в ОСОБА_2 , внаслідок ДТП, яка мала місце 19.08.2020, мались: поширена скальпово-рвана рана верхньої та середньої третин правої гомілки з ушкодженням м'язів; садна, підшкірна гематома лівої надбрівної ділянки. Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Садна, підшкірна гематома лівої надбрівної ділянки відносяться до легких тілесних ушкоджень. Поширена скальпово-рвана рана верхньої та середньої третин правої гомілки з ушкодженням м'язків передньої групи гомілки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали довготривалий розлад здоров'я терміном понад 21 день.
Згідно висновку комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди потерпілого №24-10-23 від 31.10.2023, ОСОБА_2 завдана моральна шкода, внаслідок спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та спотворення зовнішності в ДТП за обставинами, що досліджувалися в кримінальному провадженні №12020110200003090 від 25.09.2020. Індивідуально-психологічні особливості піддослідної особи призводять до збільшення до 5% ступеню вираженості емоційних реакцій та перебігу психічних процесів внаслідок досліджуваної події у порівнянні з середньою унормованою особистістю за подібних умов.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що внаслідок ДТП з вини відповідачки вона зазнала душевних страждань, які виражаються в тому, що проходила тривале лікування, яке ускладнювалося тим, що вона перебувала на 4 тижні вагітності, а саме неможливістю застосування цілого рядку медичних препаратів та знеболювальних для збереження життя та здоров'я майбутньої дитини. Зазначала, що за час лікування перенесла 3 хірургічні операції. Упродовж всього періоду лікування почувалася незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточуючих).
Також зазначала, що її права нога назавжди тепер має понівечений, спотворений шрамами вигляд і всі оточуючі звертають на це увагу, що сильно пригнічує, спричиняє постійні страждання та нагадує про ДТП.
8. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.
9. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвалюючи рішення, суд першої врахував обставини ДТП, тривале перебування позивачки на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, неодноразові хірургічні втручання, які були ускладнені перебуванням позивачки на 4 тижні вагітності, характер неправомірних дій відповідача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину душевних та фізичних страждань позивачки, тяжкості отриманих позивачкою ушкоджень, в результаті яких ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що викликали в неї довготривалий розлад здоров'я, а також врахувавши, що надані відповідачкою докази переведення позивачці грошових коштів для лікування не відносяться до моральної шкоди, а кошти на відшкодування моральної шкоди були перераховані у розмірі 7 000 грн майже через три роки після ДТП, вимоги розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача про виплату грошових коштів на лікування.
Проаналізувавши вищезазначені обставини в їх сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність позивакою наявності вказаних умов для відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнутого судом розміру моральної шкоди колегія суддів відхиляє, з таких підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) виснувала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 132 090 грн, врахував принципи розумності, справедливості та співмірності, характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка, можливість відновлення немайнових втрат (понівечення ноги та спотворення шрамами), їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 132 090 грн у відшкодування моральної шкоди, що не призведе до безпідставного збагачення позивачки.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди судом визначено лише на підставі висновку експерта.
До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що, відповідачка, окрім висловлення своєї незгоди із заявленим позивачкою розміром моральної шкоди, не навела суду обставин яким, на її думку, є належним розмір моральної шкоди, не надала своїх доказів щодо оцінки розміру такої шкоди.
Також суд першої інстанції правильно вказав на те, що заперечення відповідачки про суперечливість та ґрунтування на припущеннях висновку комплексної психолого-соціальної експертизи є її власним міркуванням та фактично зводяться до загальної незгоди, як з позовними вимогами, так і долученими на їх підтвердження письмовими доказами. Відповідачка не надала суду належних доказів на спростування висновку комплексної психолого-соціальної експертизи, не зверталася до суду з клопотанням про призначення відповідних експертиз на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок комплексної психолого-соціальної експертизи виготовлено через три роки після ДТП та на замовлення позивачки, не спростовують самого факту отримання позивачкою тілесних ушкоджень середньої тяжкості та спотворення її зовнішності в ДТП, яка сталася з вини відповідачки, що в свою чергу потягло за собою фізичні та душевні страждання. А відтак такі посилання не заслуговують на увагу судової колегії.
З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що при проведенні експертизи експертом були досліджені матеріали справи, фотографії, виготовлені позивачкою та пояснення самої позивачки.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка є ВПО, неодружена та має на утриманні малолітню дитину колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції розглянув такі аргументи відповідачки та правильно вказа, що вони не спростовують факту спричинення протиправним діями відповідачки моральної шкоди позивачці, а також не можуть вплинути на оцінку розміру такої шкоди або її зменшення.
Посилання в апеляційній скарзі, що позивачкою не надано належних доказів перебуванні її на 4 тижні вагітності під час ДТП спростовуються матеріалами справи (а. с. 19).
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не було залучено належного співвідповідача - ПрАТ "СК "ВУСО" не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на таке.
Статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що після ДТП позивачка звернулася до ПрАТ "СК ВУСО" (страховик відповідачки), яке відшкодувало їй матеріальну шкоду у розмірі 32 198,49 грн та моральну шкоду у розмірі 1 609,92 грн.
Проте, відшкодування страховиком позивачці моральної шкоди, згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не звільняє відповідачку від такої відповідальності на загальних підставах.
З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що позивачка у визначені законом строки не зверталася до страховика ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає неспроможними посилання скаржника на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №709/1173/17 з акцентуванням на тому, що внаслідок завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, касаційний суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на те, що у справі, яка переглядалася касаційним судом було доведено обставини, що не лише дії винного, а й потерпілого сприяли його травмуванню (не пристебнута пасками безпеки). У даній справі, що переглядається, не доведено обставин, які б вказували на те, що дії потерпілої сприяли її травмуванню.
Фактично доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Водночас, колегія суддів зауважує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. І. Шкоріна