справа №757/3078/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1684/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
03 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Київської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, обіймаючого посаду Ірпінського міського голови, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 КК України, у кримінальному провадженні №12024111040001090 від 19 вересня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 22 березня 2025 року.
Взято під варту підозрюваного ОСОБА_7 в залі суду.
Визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 30 280 000 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 22 березня 2025 року наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, коло яких повинен визначити прокурор та довести до відома підозрюваного;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено, що з моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 уважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначено до 22 березня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_11 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, оскільки постановлена з істотним порушенням Конституції України, норм КПК України, а також Європейської конвенції з прав людини.
У мотивування скарги зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя взагалі не дослідив обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, не досліджено докази, якими прокурор обґрунтовував підозру, та проігноровано посилання сторони захисту на істотні недоліки клопотання про обрання запобіжного заходу в частині необґрунтованості підозри ОСОБА_7 .
Уважає, що слідчий суддя під час судового засідання здійснював упереджений та однобічний з обвинувальним нахилом розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, зокрема, слідчий суддя взагалі не дослідив та не перевірив докази, які свідчать про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, на який у своєму клопотанні посилалась сторона обвинувачення, слідчим суддею формально досліджено докази, якими прокурор обґрунтовував даний ризик, та проігноровано посилання сторони захисту на істотні недоліки клопотання про обрання запобіжного заходу в частині відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
На переконання захисника ОСОБА_11 слідчим суддею не встановлено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказує про те, що сума застави, визначена слідчим суддею, є завідомо непомірною для підозрюваної та залишається незрозумілим на підставі чого слідчим суддею визначено саме такий непомірний розмір застави, оскільки під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчим суддею не досліджено майновий стан підзахисного та стороною обвинувачення не надано ніяких документів та доказів, які б свідчили про необхідність визначення саме такої суми застави.
Також захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що повідомлення про підозру є необґрунтованим для застосування ОСОБА_7 будь-якого запобіжного заходу, оскільки існування його нібито злочинної поведінки не підтверджується документально, обвинувачення описано абстрактно без посилання на докази та загалом не може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 причетний до можливого вчинення злочину.
Посилається на те, що за версією сторони обвинувачення про ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду свідчить виключно тяжкість покарання, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, для уникнення від нього може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, проте ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання.
Вказує, що ОСОБА_7 не змінював постійне місце проживання, не переховувався, користувався і користується тим самим номером телефону, а отже ризик втечі чи переховування не існує.
Уважає, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би свідчив про приховування або спотворення речей і документів чи про існування мети та мотивів вчинення таких неправомірних дій; не зазначає про будь-які обставини, які б теоретично підтвердили, що ОСОБА_7 впливав на свідків, змушував чи переконував будь-кого надати неправдиві свідчення або ж спотворити певні обставини; будь-яких відомостей про наявність, будь-яких конкретних доказів чи вчинення наступних епізодів злочинної діяльності до клопотання не долучено, а тому існування цього ризику не підтверджено.
На переконання захисника, прокурор не аргументував взагалі та не довів чому жоден інший запобіжний захід не є релевантним до застосування ОСОБА_7 .
Також зазначає, що стороною обвинувачення у клопотанні про заставу не було належним чином доведено обставин та ризиків, визначених КПК України, що зумовлюють необхідність застосування застави у розмірі, який суттєво перевищує максимально встановлений розмір КПК України.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу відмовити у повному обсязі.
Уважає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 залишилися не дослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас оскаржувана ухвала істотно порушує конституційні права підозрюваного, а відтак підлягає скасуванню.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , серед іншого, зазначає, що окрім правомірного виїзду ОСОБА_7 через державний кордон України на підстав діючого розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки голови Київської обласної військової адміністрації №473 від 10 серпня 2022 року, останній мав законне право на перетин державного кордону як чоловік, який є одиноким батьком, що виховує дитину віком до 18 років, з метою відвідування такої дитини. яка перебувала за межами України.
Зауважує, що без належної оцінки слідчого судді залишилися ті обставини, що частина нерухомого майна, яке зазначене у щорічній декларації підозрюваного ОСОБА_7 , було знищено внаслідок агресії російської федерації.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 вказує про те, що повідомлення про підозру підписала виконувачка обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 , що не є належним суб'єктом підписання такого повідомлення про підозру, у зв'язку з чим ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного через вручення повідомлення про підозру неуповноваженою особою.
Уважає, що інкриміновані ОСОБА_7 дії не утворюють склад кримінального правопорушення за статтею 332 КК України, оскільки навіть за умови порушення процедури перетину кордону, дії ОСОБА_7 можуть кваліфікуватися лише як адміністративне правопорушення за статтею 204-1 КУпАП.
Вказує, що ані підозра, висунута проти ОСОБА_7 , ні оскаржувана ухвала не мають належного рівня обґрунтування для застосування будь-якого запобіжного заходу, а тим більше найсуворішого з них.
Посилається на те, що 24 серпня 2022 року ОСОБА_7 дійсно перетнув державний кордон України та виїхав за межі території України, він дійсно здійснив поїздку до Італійської Республіки, звідки привіз дрони, які передав українським військовим, при цьому факт відсутності його офіційної реєстрації як волонтера не є підставою для звинувачення у порушенні закону чи незаконному перетині кордону.
Зауважує, що окрім законності виїзду ОСОБА_7 через систему «Шлях», підозрюваний також має іншу законну підставу для виїзду за кордон, оскільки є батьком-одинаком, який з 2020 року самостійно виховує малолітню дитину.
Зазначає, що за версією сторони обвинувачення про ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду свідчить виключно тяжкість покарання, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує. для уникнення від нього може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, проте ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не змінював постійне місце проживання, не переховувався, користувався і користується тим самим номером телефону.
Уважає, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би свідчив про приховування або спотворення речей і документів чи про існування мети та мотивів вчинення таких неправомірних дій, не надає чіткого обґрунтування на кого саме ОСОБА_7 може впливати, а також не вказує яким чином цей вплив може бути здійснений.
Також уважає, що сторона обвинувачення не зазначає про будь-які обставини, які б теоретично підтвердили, що ОСОБА_7 впливав на свідків, змушував чи переконував будь-кого надати неправдиві свідчення або ж спотворити певні обставини; існування ризику вчинення інших злочинів не підтверджується жодними реальними доказами.
Вказує, що підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки належного рівня, оскільки у 2010 році на місцевих виборах був обраний депутатом Ірпінської міської ради VI скликання; на місцевих виборах 2015 року повторно обраний депутатом Ірпінської міської ради VIІ скликання; у серпні 2018 року призначений на посаду першого заступника Ірпінського міського голови; з 20 листопада 2020 року займає посаду міського голови м. Ірпеня та відповідально виконує свої посадові обов'язки; має двох синів; є батьком-одинаком. який самостійно виховує свого чотирирічного сина, який знаходиться на його повному утриманні; у час повномасштабного вторгнення займається захистом територіальної цілісності України, всіляко сприяє війську та займається волонтерською діяльністю, його внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України відзначено численними нагородами.
На переконання захисника, стороною обвинувачення у клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не було належим чином доведено обставин та ризиків, визначених КПК України, що зумовлюють необхідність застосування застави у розмірі, який суттєво перевищує максимально встановлений розмір КПК України.
У судовому засіданні сторона захисту надала заяви про взяття на поруки підозрюваного ОСОБА_7 від наступних осіб: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_34 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 ОСОБА_85 , ОСОБА_86 ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_78 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_100 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_23 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_16 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111040001090, в якому 23 січня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду Ірпинського міського голови, у серпні 2022 року, маючи умисел на незаконне перетинання державного кордону в період дії воєнного стану, з особистих мотивів з метою відвідування сім'ї, що проживала у м. Піскара Італійської Республіки, звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням службової особи Вишгородської районної військової адміністрації з проханням підготувати проект листа-звернення до Київської обласної військової адміністрації про внесення його до розпорядження на надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон, як водія, який здійснює перевезення гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами та надати його на підпис голові військової адміністрації ОСОБА_258 . Наслідком таких дій стало те, що 10 серпня 2022 року було видано розпорядження тимчасового виконувача обов'язків голови Київської обласної військової адміністрації за №473, яким ОСОБА_7 надано тимчасовий дозвіл на виїзд за межі України, як водію, який здійснює перевезення гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами. У подальшому, ОСОБА_7 використав зазначений дозвіл як підставу для перетину державного кордону України в період дії правового режиму воєнного стану та безпідставно перебував за її межами у період з 24 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року.
23 січня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого частиною другою статті 332 КК України.
24 січня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 терміном на шістдесят діб із визначенням застави у розмірі 13 210 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у кримінальному провадженні №12024111040001090.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 22 березня 2025 року.
Взято під варту підозрюваного ОСОБА_7 в залі суду.
Визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 30 280 000 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 22 березня 2025 року наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, коло яких повинен визначити прокурор та довести до відома підозрюваного;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено, що з моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 уважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначено до 22 березня 2025 року.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30 січня 2018 року, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80).
У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 КК України, підтверджується достатньою сукупністю доказів, а саме: заява адвоката ОСОБА_259 , який діє від імені директора ГО «НІ КОРУПЦІЇ» ОСОБА_260 про вчинення правопорушення; протоколи допиту свідків: ОСОБА_260 від 24 грудня 2024 року; свідка ОСОБА_261 від 17 грудня 2024 року; свідка ОСОБА_262 від 22 листопада 2024 року; свідка ОСОБА_263 від 25 грудня 2024 року; свідка ОСОБА_264 від 30 грудня 2024 року; протокол тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні Київської обласної військової адміністрації, під час якого вилучено копію листа Вишгородської районної військової адміністрації від 10 серпня 2022 року про надання тимчасового дозволу на виїзд за межі країни громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_265 та копії розпорядження від 10 серпня 2022 року №473 про дозвіл на виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, відповідно до якого дозволено виїзд за межі України ОСОБА_7 та ОСОБА_266 ; протокол огляду від 02 листопада 2024 року; лист ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання документів на підставі яких перетнув кордон 24 серпня 2022 року ОСОБА_7 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», з наданням належним чином завірених копій документів, а саме: витягу з розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 10 серпня 2022 року №473 про дозвіл на перетин кордону ОСОБА_7 та ОСОБА_266 ; лист Державної служби України з безпеки на транспорті про те, що ОСОБА_7 здійснив перетин державного кордону у період з 24 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року через систему «Шлях»; лист Вишгородської військової районної адміністрації щодо оформлення документів для виїзду за кордон ОСОБА_7 та ввезення останнім гуманітарної допомоги, надано копію листа-звернення від 10 серпня 2022 року до Київської обласної військової адміністрації щодо дозволу про виїзд за кордон водіїв з метою забезпечення доставки гуманітарного вантажу на територію України, в якому просять надати тимчасовий дозвіл на виїзд за межі країни громадянам України ОСОБА_7 , ОСОБА_266 ; лист державної митної служби України від 16 жовтня 2024 року за №19/19-0-0-02/8.5/4802 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, які містять достатні дані, що дають підстави вважати ОСОБА_7 причетним до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься у національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею обґрунтовано з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, колегія суддів установила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке є тяжким і загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, характер і конкретні обставини кримінальних правопорушень, особу підозрюваного та його процесуальну поведінку, а також те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, докази у справі не зібрано.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду клопотання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, які б виправдовували обмеження права ОСОБА_7 на свободу.
Відповідно до частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, з листопада 2020 року обіймає посаду Ірпінського міського голови, де характеризується позитивно, має численні подяки, відзнаки та заохочення.
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності з конкретними обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, іншими даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, працює, має міцні соціальні зв'язки, виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей статті 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо відсутності підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та неправильну кваліфікацію його дій, є безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу. Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, а також оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
При цьому, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 332 КПК України та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів уважає, що інші запобіжні заходи, зокрема у виді особистої поруки, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, а тому заяви, подані у судовому засіданні про взяття особи ОСОБА_7 на поруки, задоволенню не підлягають, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково.
Виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 181, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 22 березня 2025 року включно.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали визначити до 22 березня 2025 року включно.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4