29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 20 листопада 2024 року.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що реєстрації в ЄРДР підлягають лише ті заяви чи повідомлення, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення, а підставами вважати їх такими є існування об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Проте, викладені у скарзі обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який, в свою чергу, розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а, як вбачається із тексту скарги (інших документів), у ній не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Заявник не наводить у скарзі будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а його твердження про можливе вчинення кримінального правопорушення ґрунтується виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій під час здійснення професійної діяльності та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подала _________________________________________________
Справа № 11-сс/824/710/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою
зобов'язати уповноважену особу Служби безпеки України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за її заявою від 20 листопада 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що законодавцем чітко встановлено часові межі, протягом яких заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання відповідної заяви чи повідомлення.
Таким чином, чинні процесуальні норми законодавства не передбачають для слідчого чи прокурора іншої альтернативи, ніж невідкладне внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З огляду на стадію кримінального провадження, а також беручи до уваги питання, що вирішуються під час розгляду зазначеного виду скарги, оцінка у процесуальних рішеннях слідчого судді фактичних обставин є неприпустимою. У зв'язку із цим слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, недостатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. Саме тому посилання на цьому етапі на положення ст. 2 КК України, яка визначає підставу кримінальної відповідальності, недоцільно.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 214 КПК України, службові особи Служби безпеки України з отриманням заяви ОСОБА_5 зобов'язані були невідкладно, але не пізніше 24 годин від дати отримання такої заяви, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочати досудове розслідування, під час якого доказувати обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.
Однак, всупереч вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, уповноваженими службовими особами Служби безпеки України не було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по її заяві та не розпочато досудове розслідування.
Отже, з метою належного дотримання процесуальних вимог щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, слідчому судді необхідно було зважити на те, що такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви про кримінальне правопорушення. Уповноважені органи зобов'язані лише здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою, що ч. 1 ст. 214 КПК України містить імперативний припис, згідно із яким слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Частиною четвертою цієї норми КПК України встановлено, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Постановляючи ухвалу від 02 грудня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя фактично позбавив ОСОБА_5 права на справедливий суд, оскільки встановлення об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, на які, як на підставу вважати заяву чи повідомлення саме про злочин, вказав у цій ухвалі суддя, можливо тільки під час розгляду справи по суті, що не можливо без здійснення досудового розслідування, яке, відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, може розпочатися лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того слідчий суддя вчинив істотне порушення процесуального закону, що полягає у не заявлені заяви про самовідвід за обставин, що дружина судді ОСОБА_7 - ОСОБА_8 має статус особи з інвалідністю, яка ймовірно отримана з порушенням.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, учасники провадження в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, всупереч тверджень ОСОБА_5 , закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 20 листопада 2024 року про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що 20 листопада 2024 року нею до Служби безпеки України було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, які ініціювали підроблені статуси осіб з інвалідністю разом з членами своїх родин, в діях яких вбачаються ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 28, ст.ст. 364, 366 КК України, відомості по якій до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
У самій заяві про вчинення кримінального правопорушення від 20 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомляє про скоєння злочину за попередньою змовою групи осіб, які ініціювали підроблені статуси осіб з інвалідністю разом з членами своїх родин, в діях яких вбачаються ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 28, ст.ст. 364, 366 КК України. Далі ОСОБА_5 зазначає деяких суддів судів Черкаської області, прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської області та начальника управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, які мають статус осіб з інвалідністю, який, на думку ОСОБА_5 , є підробленим, та посилається на декларації цих осіб, поданих до НАЗК, які містять відомості про отримання особами пенсій. Також вказує, що в Умані, через адвоката ОСОБА_9 , роками, працівники прокуратури та суду отримували підроблені статуси осіб з інвалідністю, якими вона торгувала, як і адвокатськими посвідченнями та є обвинуваченою у кримінальній справі №712/4017/20, про закриття якої за хабарі домовлено із суддею Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 .
Разом з тим, як встановлено за вимогами чинного законодавства, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Не кожна заява є заявою про кримінальне правопорушення (злочин), лише з огляду на те, що вона так іменується. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення (злочин) є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення (злочину). Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Між тим, заява ОСОБА_5 не містить очевидних фактів та відомостей, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст.ст. 364, 366 КК України, без яких викладені у її заяві обставини є лише припущеннями.
Вищевикладене підтверджує обґрунтованість висновків слідчого судді, що скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по такій заяві, яка містить твердження заявника про вчинення кримінальних правопорушень, що мають характер припущень, чого недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, бо підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Вказаними обставинами спростовуються твердження ОСОБА_5 , що слідчий суддя відмовив у задоволенні її скарги, не маючи для цього законних підстав.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги, що слідчий суддя, маючи законні підстави для заявлення самовідводу, не зробив цього.
Так, ст. 75 КПК України містить перелік обставин, які виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні.
З положень ч. 1 ст. 80 КПК України слідує, що за наявності підстав, передбачених статтями 75 цього Кодексу, слідчий суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 обставини не входять до переліку ст. 75 КПК України, а тому не виключають участь слідчого судді ОСОБА_6 в розгляді скарги ОСОБА_5 на бездіяльність посадової особи Служби безпеки України.
За викладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 20 листопада 2024 року, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3