11 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/8727/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
Адвокат Кардаш В'ячеслав Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд: 1. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.12.2024 року №262140010782 щодо відмови в зарахуванні до стажу при обрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 періодів з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року як дружини чоловіка який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року як дружині чоловіка військовослужбовця яка разом з ним проживала і не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштуватись. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням стажу періодів з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року як дружини чоловіка який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року як дружині чоловіка військовослужбовця яка разом з ним проживала і не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштуватись починаючи з моменту звернення, а саме з 22.11.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 22.11.2024 року вона звернулась з заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням її стажу з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року. Однак, 13.12.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення в якому зазначалось, що у позивача, немає законних підстав для перерахунку пенсії, оскільки документально не підтверджено вищевказаний стаж. Зазначає, що відповідно до довідок від 05.08.2024 року №222/3/1817 та від 20.09.2024 року №222/1/3/2192 та послужного списку чоловік позивача не був звільнений з військової служби та продовжує працювати на ній, а тому довідка видається військовою частиною де працює чоловік позивача та цими довідками підтверджується, що за період 20.10.2007 року по 03.11.2007 року та з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року, позивачка не працювала, перебувавши разом з чоловіком.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
09 січня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю, з 28.11.2011 по 27.08.2012 відповідно до довідки від 20.09.2024 №222/1/3/2192, період з 20.10.2007 по 03.11.2007 та період перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби в Посольстві України в Німеччині з 04.11.2007 по 27.11.2011 згідно довідки від 23.08.2023 №201/201-919-79736-ВН не враховано до страхового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
20 вересня 2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, завірена копія протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 та копію пенсійної справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 року в задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якості співвідповідача, було відмовлено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в якій просила провести перерахунок пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням її стажу з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 13.12.2024 року №262140010782.
Відповідно до цього рішення період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю, з 28.11.2011 по 27.08.2012 відповідно до довідки від 20.09.2024 №222/1/3/2192, період з 20.10.2007 по 03.11.2007 та період перебування дружини працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби в Посольстві України в Німеччині з 04.11.2007 по 27.11.2011 згідно довідки від 23.08.2023 №201/201-919-79736-ВН не враховано до страхового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком.
Частиною 7 ст.37 Закон України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-ІІІ (в редакції чинній у спірні періоди) передбачалося, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи.
Аналіз даної норми свідчить про те, що зарахування до загального стажу роботу періоду перебування за кордоном повинно відбуватись без додаткових обставин, так як встановлення наявності чи відсутності сплачених внесків. Тобто ч.7 ст.37 Закон України «Про дипломатичну службу» є спеціальною нормою щодо обрахунку стажу дружини дипломатичного працівника, яка має відмінність від загального обрахунку страхового стажу, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому, прийнято Закон України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 року №2449-VIII (далі - Закон №2449-VIII).
Статтею 37 Закону 2449-VIII встановлені гарантії іншому з подружжя працівника дипломатичної служби в закордонній дипломатичній установі України.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону 2449-VIII держава сприяє створенню умов для працевлаштування іншого з подружжя під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби.
Згідно із ч.2 ст.37 Закону 2449-VIII час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.
Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення (ч.3 ст.37 Закону 2449-VIII).
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до п.16 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платником єдиного внеску є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 16 частини першої статті 4 цього Закону, - на суми, що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нарахування та сплата єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника, з дня направлення по день перетину кордону України у зв'язку з остаточним поверненням в Україну здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
На виконання п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Кабінетом Міністрів України постановою від 06.03.2019 року №164 затверджений «Порядок нарахування та сплати єдиного внеску за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника».
Порядок затверджено відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI із змінами та доповненнями. Цей документ прийнято на виконання ч.2 ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 року №2449-VIII (набрав чинності 19.12.2018), якою гарантовано, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.
Згідно з прийнятим Урядом рішенням нарахування ЄСВ за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за місцем довготермінового відрядження, здійснюється без нарахування і виплати такій особі заробітної плати.
ЄСВ нараховується виходячи із суми мінімальної заробітної плати, затвердженої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з дня направлення працівника дипломатичної служби за кордон до дня перетинання державного кордону України у зв'язку з остаточним поверненням в Україну.
Отже, лише з грудня 2019 року роз'яснено яким чином проводити обрахунок ЄСВ за подружжя працівника дипломатичної служби.
Суд зазначає, що станом на момент перебування ОСОБА_2 за місцем довготермінового відрядження чоловіка, який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи з 04 листопада 2007 року по 27 листопада 2011 року в Посольстві України в Федеративній республіці Німеччина, закон який передбачав би право на зарахування був відсутній, разом з тим, станом на час звернення до пенсійного органу та призначення пенсії діяла норма ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII, яка передбачала, що час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.
Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в даному випадку має значення час реального перебування за кордоном разом з чоловіком та період його фактичної роботи працівником дипломатичної служби.
Довідкою Міністерства закордонних справ України №201/201-919-79736-ВН від 23.08.2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року перебувала за місцем довготермінового відрядження чоловіка, якого було відряджено для роботи до Посольства України в Федеративній республіці Німеччина.
Вищенаведене також підтверджено записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 .
Також, у вказаній довідці зазначено, що відповідно до ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII, який набув чинності 19.12.2018, час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу. У ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-III, містилася норма про те, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) глави дипломатичного представництва України за кордоном, глави постійного представництва України при міжнародній організації, іншого працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до загального стажу роботи. Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про дипломатичну службу» від 11.01.2011 №2911-VI у ст.37 містилася норма про те, що час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу.
Частиною 1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Суд враховує, що у рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки факт не зарахування періоду з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року перебування за місцем довготермінового відрядження чоловіка, якого було відряджено для роботи до Посольства України в Федеративній республіці Німеччина, відбувся в 2024 році, тобто під час дії ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 №2449-VIII, суд вбачає підстави для застосування до позивача даної норми під час звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії.
Щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків за спірний період, суд зазначає таке.
Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано ст.21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Частиною третьою ст.21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частину персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до п.6 розділу V Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається, зокрема, щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення. Так, додатком 4 до цього Положення затверджено форму довідки ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, серед іншого, за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 ст.20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, які, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, та відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача форми ОК-5 відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, суд повторює, що лише з грудня 2019 року роз'яснено яким чином проводити обрахунок ЄСВ за подружжя працівника дипломатичної служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що період перебування позивача з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року, як дружини працівника дипломатичної служби, повинен бути зарахований до її загального страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року як дружині чоловіка військовослужбовця та з 28.11.2011 року по 06.08.2015 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 13 Порядку №637 встановлено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 01.01.2004 з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою (додаток 4), виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.
Судом встановлено, що відповідачу разом із заявою про зарахування стажу від 22.11.2024 року надавалась довідка №222/3/1817 від 05.08.2024 року, видана військовою частиною НОМЕР_3 генерал-майору ОСОБА_3 про те, що він проходив дійсну військову службу з 02.10.2002 року по 04.11.2007 року та в якій зазначено, що разом з ОСОБА_3 проживала дружина, яка мала спеціальність «Іноземні мови (дві мови)» і не працювала з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року, у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю, а також довідка №222/113/2192 від 20.09.2024 року, видана військовою частиною НОМЕР_3 генерал-майору ОСОБА_3 про те, що він проходив дійсну військову службу з 28.11.2011 року по 06.08.2015 року та в якій зазначено, що разом з ОСОБА_3 проживала дружина, яка мала спеціальність «Іноземні мови (дві мови)» і не працювала з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року, у зв'язку з неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю.
Як слідує із оскаржуваного рішення, дані періоди не враховано до страхового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Однак, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків.
Так, з цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 20 Закону України №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Як наслідок, суд констатує про безпідставність доводів пенсійного органу на відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.
Відтак, період з 02.10.2002 року по 04.11.2007 року згідно з довідкою №222/3/1817 від 05.08.2024 року та з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року згідно з довідкою №222/113/2192 від 20.09.2024 року, необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.12.2024 року №262140010782 про відмову в перерахунку пенсії прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,26 грн.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.12.2024 року №262140010782 щодо відмови в зарахуванні до стажу при обрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 періодів з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року, як дружини чоловіка який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи, з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року, як дружині чоловіка військовослужбовця, яка разом з ним проживала і не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштуватись.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням стажу періодів з 04.11.2007 року по 27.11.2011 року, як дружини чоловіка, який перебував на дипломатичній службі та був відряджений для роботи з 28.11.2011 року по 27.08.2012 року та з 20.10.2007 року по 03.11.2007 року, як дружині чоловіка військовослужбовця, яка разом з ним проживала і не працювала у зв'язку з неможливістю працевлаштуватись починаючи з моменту звернення, а саме з 22.11.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич