10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 953/4347/22
провадження № 51-453 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; ч. 4 ст. 185 КК України - на строк 5 років; ч. 1 ст. 126-1 КК України - на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року, та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Покарання у виді штрафу, призначене за вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року, ухвалено виконувати самостійно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року вирок суду першої інстанції змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_6 за епізодом від 19 листопада 2021 року з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
Призначено ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 4 ст. 185 КК України - на строк 5 років; ч. 1 ст. 126-1 КК України - на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 126-1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік, призначеного за вироком Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2020 року, та покарання, невідбуте за вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно. У решті вирок залишено без зміни.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , у якій вона не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо ОСОБА_5 , просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2, ч. 6 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Статтею 438 КПК України визначено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна
із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись
на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.
Однак, всупереч вищевказаному захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі не наводить конкретних порушень закону, допущених судами при постановленні оскаржених вироку і ухвали, які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу є підставами для їх скасування, про що сформульовані її вимоги в прохальній частині скарги.
Натомість скаржник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Поза увагою захисника залишилось те, що касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, про що вона по суті просить у касаційній скарзі, формулюючи свої вимоги про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , а лише виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
До того ж захисник не наводить обґрунтування вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення статей 284, 440 КПК України у їх взаємозв'язку.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім цього, захиснику ОСОБА_4 слід звернути увагу, що з урахуванням вимог, викладених у ч. 6 ст. 427 КПК України, копії оскаржуваних судових рішень, як доданих до касаційної скарги додатків, вона має долучити у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3