Номер провадження: 22-ц/813/4210/24
Справа № 495/13547/23
Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О.
Доповідач Вадовська Л. М.
12.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
від органу опіки та піклування виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - не з'явились,
від особи, яка подала апеляційну скаргу, військової частини НОМЕР_1 - не з'явились,
переглянувши справу №495/13547/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини з батьком за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2023 року у складі судді Заверюхи В.О., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 11 грудня 2023 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 20 квітня 2023 року зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , з якою він має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося, з жовтня 2023 року однією сім'єю не проживають. З жовтня 2023 року син ОСОБА_4 проживає з батьком, матір дитини за місцем своєї реєстрації не мешкає, від виконання своїх батьківських обов'язків самоусунулась.
Позивач ОСОБА_1 просив:
розірвати шлюб з ОСОБА_5 , укладений 20 квітня 2023 року, актовий запис №154 складений Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за його місцем мешкання, у зв'язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері (а.с.1-7).
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року відкрито провадження у справі (а.с.15-16).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.17-18).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року зобов'язано орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24-25).
Відповідач ОСОБА_3 позов про розірвання шлюбу та позбавлення її батьківських прав визнала, про що надала позивачу ОСОБА_1 нотаріально посвідчену заяву про згоду на позбавлення батьківських прав (додано до позовної заяви) та надала суду заяву про визнання позову (а.с.13, 27).
На виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року Маразліївською сільською радою надано 19 грудня 2023 року до суду заяву, за змістом якої вказано, що родина ОСОБА_3 зареєстрована на території громади в АДРЕСА_1 , однак на території громади не проживає, з огляду на що здійснити виїзд для перевірки житлово-побутових умов проживання та складання акту для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, не надається за можливе (а.с.34-35).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2023 року позов задоволено (а.с.40-44).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині позбавлення батьківських прав і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав (а.с.46-50).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 14 січня 2023 року. Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» врегульовані підстави звільнення з військової служби. Пункт 2 частини 4 статті 26 даного Закону регулює питання звільнення з військової служби під час дії воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного судового рішення отримав можливість звільнитися через сімейні обставини (військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років). Військовослужбовець ОСОБА_1 21 грудня 2023 року написав рапорт на звільнення на підставі пункту 2 частини 4 статті 26 Закону. Судове рішення про позбавлення батьківських прав постановлене на надуманих обставинах, спори по своїй суті фіктивні, направлені на позбавлення боєздатності Збройних Сил України, складовою яких є військова частина НОМЕР_1 . По суті вимог про позбавлення батьківських прав звернуто увагу на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав відсутній, рівно як і докази невиконання матір'ю батьківських прав відносно свого сина. Батько дитини проходить службу у військовій частині, з огляду на що не зрозуміло як дитина могла проживати з батьком в с. Монаші та перебувати виключно на його утриманні та вихованні. Суд безпідставно прийняв визнання відповідачем ОСОБА_3 позову, не звернув увагу на те, що добровільна відмова від батьківських прав та від дитини чинним законодавством не передбачена (виключенням є лише новонароджена дитина). Суд розглянув справу у рекордно короткі строки, ухвалив рішення на користь позивача в частині щодо малолітньої дитини не маючи жодних належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав матері, з визначенням місця проживання малолітньої дитини разом з батьком за його місцем мешкання у зв'язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що визнала позов про позбавлення її батьківських прав, що суд врахував при ухваленні рішення. Військова частина не є учасником сімейних відносин, тому права оскаржувати судове рішення не має (а.с.87-91).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 позов визнала, підтвердила, що сім'єю не проживають, дитина проживає з батьком, виховання та утриманням дитини вона не займається, наміру виконувати батьківські права відносно своєї дитини не має. Додатково ОСОБА_1 подав клопотання про закриття апеляційного провадження з підстав того, що судовим рішенням питання про права, обов'язки та інтереси військової частини не вирішувалося. Крім того, військовослужбовець ОСОБА_1 змінив місце служби та станом на 16 травня 2024 року не є військовослужбовцем військово частини НОМЕР_1 (а.с.102-107, 124-127).
Військовою частиною НОМЕР_1 надано заперечення на відзив ОСОБА_3 , де дано аналіз законодавству щодо виконання батьками батьківських прав та підставам позбавлення батьківських прав, які у даній справі як такі відсутні (а.с.117-119).
Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народжений в с. Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області України, зареєстрований з 26 лютого 2011 року в с. Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області, як такий, що прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого проходження військової служби, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 січня 2023 року №4 зарахований з 14 січня 2023 року до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, а з 15 січня 2023 року на котлове забезпечення за військовою нормою № НОМЕР_2 у військовій частині НОМЕР_1 , призначений на посаду гранатометника 3-го відділення морської піхоти 2-го взводу морської піхоти військової частини НОМЕР_1 (а.с.51).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народжений в с. Бандурове Гайворонського району Кіровоградської області України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжена в с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області України, зареєстрували шлюб 20 квітня 2023 року, про що Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області зроблено актовий запис за №154 (а.с.11).
Згідно Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 , виданого повторно 07 грудня 2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області; батьками дитини вказані: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_7 (а.с.12).
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, позбавлення матері батьківських прав відносно дитини сина ОСОБА_4 з визначенням місця проживання дитини разом з батьком за його мешканням у зв'язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.
Висновок органу опіки та піклування щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.
Матеріали справи доказів негативної характеристики ОСОБА_3 не містять.
У сенсі положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, за змістом яких батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої світи, готувати її до самостійного життя тощо.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації 14 січня 2023 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_8 ) зареєстрували шлюб 20 квітня 2023 року.
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 у позові вказав, що з жовтня 2023 року сім'єю не проживають.
07 грудня 2023 року повторно видано Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_9 . Дитина є народженою ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (причина повторної видачі у 2023 році свідоцтва про народження дитини, яка народилася у 2013 році, не відомі).
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов про позбавлення матері ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням місця проживання дитини разом з батьком за його місцем мешкання. ОСОБА_1 у позові вказав, що дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2023 року проживає з ним, матір дитини ОСОБА_3 проживає окремо.
Проживання дитини ОСОБА_10 з ОСОБА_1 , який як військовослужбовець з 14 січня 2023 року по даний час проходить військову службу у військовій частині, не зрозуміле (дитина не знаходиться за місцем розташування військової частини, залученої до виконання бойових завдань).
На запит суду щодо надання висновку у спорі про позбавлення батьківських прав залучена до участі в справі як орган опіки та піклування Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області надала суду письмову відповідь про те, що родина ОСОБА_12 на території громади не проживає, запитаний висновок надати не надається за можливе.
Фактичне місце проживання ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_10 невідоме. У справу надано довідку про реєстрацію ОСОБА_3 з 24 травня 2023 року в с. Монаші Білгород-Дністровського району Одеської області, проте у даному селі громадянка ОСОБА_3 не проживає.
У якому навчальному закладі навчається ОСОБА_11 , 2013 року народження, невідомо.
Матеріали справи не містять доказів неналежної поведінки матері по відношенню до дитини, аморальної поведінки як такої.
Докази того, що матір нехтує інтересами дитини, відсутні.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. Перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Позбавлення батьківських прав це засіб впливу на батьків, які само звільнилися від виконання законодавчо визначених обов'язків щодо дитини.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_13 не доведене, відтак, передбачена пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України підстава для позбавлення батьківських прав відсутня.
Заява ОСОБА_3 , що надана у справу, про згоду на позбавлення її батьківських прав, не заслуговує на увагу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Позивач не довів ухилення відповідача від виконання свого обов'язку по вихованню дитини, наявні в справі докази не є достатніми для позбавлення матері батьківських прав відносно сина.
Інтереси дитини у вирішенні питання позбавлення батьківських прав є вищими за інтереси батьків, які відповідальні за дітей.
Правові підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову про позбавлення матері батьківських прав з визначенням місця проживання дитини з батьком відсутні.
Щодо права військової частини оскаржити рішення суду в частині позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_1 з січня 2023 року призваний на військову службу по мобілізації.
На час звернення до суду з позовом про позбавлення матері дитини ОСОБА_14 батьківських прав та, відповідно, ухвалення судом рішення про задоволення позову ОСОБА_1 як військовослужбовець проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 судове рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_14 з визначенням місця проживання дитини ОСОБА_14 з ОСОБА_1 як батьком надав командиру військової частини НОМЕР_1 як підставу для його військовослужбовця ОСОБА_1 звільнення з військової служби.
Отже, судове рішення в частині позбавлення батьківських прав породжує обов'язок військової частини звільнити військовослужбовця з військової служби.
За таких обставин, підстави для застосування положень пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України щодо апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Та обставина, що в ході апеляційного перегляду справи військовослужбовець ОСОБА_1 перейшов на військову службу в іншу військову частину, також не надає підстав для закриття апеляційного провадження. Судове рішення як таке, що набрало законної сили, слугуватиме підставою для звільнення з військової служби при пред'явленні рішення до тієї військової частини, де проходитиме військову службу військовослужбовець ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позбавлення матері батьківських прав відносно дитини переслідує мету, відмінну від мети захисту інтересів малолітньої дитини.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 21 грудня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.М.Сегеда
Є.С.Сєвєрова