Номер провадження: 22-ц/813/813/25
Справа № 2-1821/2004
Головуючий у першій інстанції Приймак Г.І.
Доповідач Комлева О. С.
04.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Чеботар А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , постановленого під головуванням судді Приймак Г.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на майно, -
У грудні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на майно, в якому просив визнати договір купівлі-продажу майна від 20.09.2004 року укладений між ним та відповідачами дійсним, визнати право власності за ОСОБА_3 на майстерні техобслуговування, вагову, гараж для механізмів, критий тік, авто ваги, естакаду для автомобілів, ЗАВ-40, ваги ПС, плити огородження, будинок механізаторів, столову, ЗІЛ ММЗ-554, державний номер НОМЕР_1 , двигун без номера, рама без номера, а всього на загальну суму 152 917 грн., розташовані на бувшому польовому стані СПК ім. Татарбунарського повстання Татарбунарського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 20 вересня 2004 року між ним та відповідачами була досягнута згода про купівлю продажу у них всього вищезазначеного майна, оскільки відповідачі не мали матеріальної можливості вкладати гроші на відновлення даного майна. При цьому позивач виплатив кожному відповідачу вартість його майнового паю, на підтвердження цього відповідачі видали йому розписки, також по акту прийому-передачі передали йому у власність зазначене майно.
Позивач пропонував відповідачам оформити угоду нотаріально, однак від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу відповідачі відмовилися, у зв'язку з відсутністю у них фінансової можливості нести затрати на оформлення технічної документації на проданий об'єкт на своє ім'я для подальшого нотаріального оформлення угоди.
Оскільки, відповідачі відмовлялися виконати зобов'язання продавця та оформити договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості нотаріально, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року позов ОСОБА_3 задоволений.
Визнана угода за договором купівлі-продажу майна від 20.09.2004 року між позивачем та відповідачами дійсною.
Визнано право власності за ОСОБА_3 на майстерні техобслуговування, вагову, гараж для механізмів, критий тік, авто ваги, естакаду для автомобілів, ЗАВ-40, ваги ПС, плити огородження, будинок механізаторів, столову, ЗІЛ ММЗ-554, державний номер НОМЕР_1 , двигун без номера, рама без номера, а всього на загальну суму 152 917 грн., розташовані на бувшому польовому стані СПК ім. Татарбунарського повстання Татарбунарського району Одеської області.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , сторона, яка не приймала участі у розгляд справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені його права, як зацікавлена особа в інтересах ОСОБА_2 , який є її сином, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у позовних вимогах повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив відсутність відповідачки ОСОБА_2 та не з'ясував у учасників справи про її смерть до подачі позову.
Апелянт зазначив, що оскільки на час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 була померлою та була відкрита спадкова справа, суд повинен був залучити до справи спадкоємців, однак не залучив, у зв'язку з чим вважає, що вказаним рішенням були порушені права та законні інтереси спадкоємців.
Рішення суду переглядається лише в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Під час розгляду справи стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду залучені до участі у справі замість позивача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його правонаступники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В судове засідання призначене на 04 лютого 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 115-116, 119-123).
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 124-125).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі закриттю, з огляду на наступне.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зобов'язання за угодою між сторонами виконані, угода купівлі-продажу повинна бути визнана дійсною.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду за наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 і 4 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина 1 статі 42 ЦПК України).
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною 1 статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
За змістом частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц дійшов висновку, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позов пред'явлено до померлої особи, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі.
Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18, постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 274/1484/17.
Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Норма статті 255 ЦПК України є імперативною, а тому за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини 1 статті 255 ЦПК України незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) зазначено:
«ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06 грудня 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 про визнання угоди дійсною і визнання права власності на майно.
Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 грудня 2004 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13 грудня 2004 року.
Однак, у справі, що переглядається, суд першої інстанції не з'ясував, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , видане 11.11.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області (а.с. 155).
Тобто, суд першої інстанції розглянув справу за позовною заявою, яка була подана до відповідача ОСОБА_2 , яка померла за два роки до дня прийняття справи до провадження, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і на момент смерті ОСОБА_2 не набула статусу учасника справи, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу, не закривши провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22 (провадження № 61-6063св23).
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 368, 372, 374, 377, 381-384, 387, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 13 грудня 2004 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 10 лютого 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ С.М. Сегеда