Справа № 500/6784/24
07 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, починаючи з 18.04.2023 року призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плахи в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до 17.04.2023 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ). З 18.04.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач вказує, що має право на пенсію з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2023 рік), посилаючись на ст.40 Закону №1058-IV, оскільки має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 cт.45 Закону №1058-IV, однак отримала відмову від відповідача.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у зв'язку з чим звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 18.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 05.12.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4-3 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто із суми 3764,40 грн., виходячи із величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Надалі показник середньої заробітної плати (доходу) для проведення зазначеного перерахунку збільшувався на коефіцієнти, визначені постановами Кабінету Міністрів України. Відтак, при перерахунку пенсій з 01.03.2024 застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 7994,47 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796).
Враховуючи зазначене, з 18.04.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) - 7405,03 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався підчас призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком.
У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т.ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.
Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.
Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.
Відтак, звернення позивача фактично є заявою про переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, а, відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає порушень у зв'язку з продовженням виплати позивачці зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії з урахуванням середнього заробітку застосованого пенсійним органом.
Враховуючи зазначене, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021-2023) застосовується при первинному призначенні пенсії, якщо звернення надійшло у 2024 році.
Оскільки пенсія позивачу уже призначалась раніше, тому при проведенні перерахунку (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсій з 01.03.2024.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали. Позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом: подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску, або ж зменшити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду.
15.01.2025 позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши дану заяву, суд прийшов висновку, що причини, що слугували пропущення строку позивача на звернення до суду є поважними. А тому даний строк підлягає поновленню.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скориставшись своїм правом виходу на пенсію, до 17 квітня 2023 року отримувала пенсію за вислугою років, розмір якої було розраховано за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно заяви від 18 квітня2023 року її переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
20 вересня 2024 року позивач направила заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з вимогою призначення їй пенсії за віком після досягнення віку 60 років і застосування середньої заробітної плати за 2020-2022 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший.
02 жовтня 2024 року № 7745-7676/Б-02/8-1900/24 позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмову. Відповідно до даного листа управління посилається на те, що “відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
У випадку, якщо особа отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір якої було визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно заяви її було переведено на пенсію за віком відповідно до п.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із змінами відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», згідно якого показник середньої заробітної плати (доходу) залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто із суми 3764,40 грн, виходячи із величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З 1 березня 2024 року пенсію перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні - 7994,47 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796).
Оскільки раніше позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2020-2022) немає підстав.
Це означає, що при переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір пенсії розраховано з урахуванням проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, яка враховувалася під час призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
За правилами ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що позивачу з 22.12.2017 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення позивачу пенсії за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" не входило до правового регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення" позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому, призначення позивачеві з 18.04.2023 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії вперше.
За приписами ч.2 ст.40 Закону №1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В свою чергу, ч.1 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до ч.2 ст.45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
У той же час, ч.3 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, якщо має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Отже, враховуючи, що позивачеві було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.04.2023 є призначенням вперше.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області мало призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, тобто показник середньої заробітної плати мав враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст.40 Закону № 1058-ІV як вперше призначена.
Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 року у справі №520/6808/17, від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а, від 31.01.2019 у справі №639/2751/17 та від 10.04.2019 у справі №211/1898/17.
У даних спірних правовідносинах позивачу 18.04.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Тому, це не можна розцінювати як переведення з одного виду пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на інший у тій же системі, тобто позивачу призначена інша пенсія за іншим законом, а відтак при обчисленні розміру пенсійної виплати мав враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком на умовах Закону № 1058-IV).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, застосувавши інший вид показника середньої заробітної плати при переході на інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, порушив його права та охоронювані законом інтереси, які підлягають судовому захисту.
Доводи відповідача про те, що позивач вже отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства.
Натомість, суд стверджує, що в даному випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058-ІV буде вважатися такою, що призначена 18.04.2023 позивачу вперше, так як до призначення цієї пенсії позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ.
За таких обставин, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача критеріям правомірності згідно з ч.2 ст.2 КАС України та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 13.05.2024, в межах шестимісячного строку звернення до суду (позов пред'явлено до суду засобами поштового зв'язку 13.11.2024), здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення в його основній частині, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. згідно з квитанцією від 13.11.2024.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.05.2024 пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), які передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Подлісна І.М.