Справа № 500/6394/24
06 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (надалі, позивач), перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі, відповідач), з якої згідно наказу командира (по стройовій частині) від 24.09.2023 №272 був звільнений у відставку, з виключенням із усіх видів грошового забезпечення. Однак, за джерелами вільного доступу до інтернет - ресурсу позивачу стало відомо, що відповідач здійснивши звільнення з військової служби не повністю з ним розрахувався, що стосується окремих видів його грошового забезпечення. Тому позивач неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_1 з питаннями про перерахунок та виплату грошового забезпечення, з викладених ним обставин, та стосується доплати за календарну вислугу років в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік вислуги за 14 років; додаткової винагороди за участь в бойових діях в збільшеному розмірі до 100 000 грн; індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з червня 2016 року по вересень 2023 року; перерахунок посадового окладу у розмірі із встановленого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Відповідач, мотивуючи відсутністю правових підстав, відмовив йому у зазначених виплатах, отже, слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 14.11.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
При вирішенні даного спору, представник відповідача просив суд врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2021 року у справі № 200/3757/20-а. Верховний Суд вказав, що саме Постановою № 704 визначено не мінімальну заробітну плату розрахунковою величиною, а прожитковий мінімум для визначення посадового окладу у спосіб множення на відповідний тарифний коефіцієнт, проте Примітками гарантовано, що мінімальна величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб для встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням не може бути меншою 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року. Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)». Згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Таким чином, оскільки норма п. 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, не вбачається правових підстав нарахування і виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 01.03.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та зобов'язання здійснити таке нарахування та виплату за вказаний період з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунковою величиною для визначення грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Одночасно з відзивом на позовну заяву, представник відповідача надіслав через електронний суд заяву про залишення позову без розгляду.
Представником позивача 13.12.2024 надіслано на електронну адресу суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме довідку №7241 від 15.11.2024.
Розглянувши подану заяву, суд зазначив, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущено з поважних причин, такий поновлений судом та відкрито провадження у справі. А тому вищевказана заява представника відповідача про залишення без розгляду даного позову задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 27.12.2024 продовжено строк розгляду даної справи.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 стверджується згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 від 09.10.1996.
Позивач перебував на військовій службі у складі військової частини НОМЕР_1 з 14.06.2016 по 24.09.2023 та згідно наказу командира (по стройовій частині) від 24.09.2023 №272 був звільнений у відставку, з виключенням із усіх видів грошового забезпечення.
Позивач 20.08.2024 (раніше 18.06.2024) звернувся до військової частини НОМЕР_1 про грошові виплати під час звільнення з військової служби.
04.07.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати, з якими він звернувся до військової частини НОМЕР_1 , оскільки виплата усього належного йому грошового забезпечення здійснена повністю.
Не погодившись із протиправними діями (бездіяльністю) відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті грошового забезпечення з окремих видів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Щодо виплати додаткової винагороди за участь в бойових діях в збільшеному розмірі до 100 000 грн суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 (далі - Постанова № 168), в редакції, яка застосовується з 01 вересня 2022 року.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені зміни до Постанови № 168. Зокрема, доповнено пунктом 2-1 наступного змісту «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із абзацом 3 пункту 3 рішення (телеграми) Міністра оборони України № 248/1298 від 25.03.2022 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у'бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: 1. бойовий наказ (бойове розпорядження); 2. Журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3. рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Суд зауважує, що невинесення наказу із включенням до нього позивача щодо виплати додаткової винагороди під час дії в державі режиму воєнного стану за спірний період не може позбавляти військовослужбовця, який залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, такої додаткової винагороди, у зв'язку із чим, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), зокрема, із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, та у відповідача наявна інформація про кількість днів та період участі позивача у таких бойових (спеціальних) завданнях, то він набув права на виплату додаткової винагороди на підставі пункту 1 Постанови №168 та Порядку №260, а негативні наслідки недотримання внутрішньої процедури призначення такої винагороди не можуть перекладатися на військовослужбовця.
На переконання позивача спірна винагорода виплачена йому з запізненням у вересні 2023 року, тоді як виплата згаданої винагороди станом на 01.03.2023 року відповідно до постанови КМУ №168 підлягала виплаті у збільшеному розмірі до 100 000 грн за січень місяць, яким є спірним у даній справі. Представником позивача долучено до матеріалів справи довідку №7241 від 15.11.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України. Отже, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати здійснити доплату винагороди у зв'язку з залученням позивача до участі у здійсненні заходів з виконання завдань у ході відсічі збройної агресії рф за вказаний період, з урахуванням проведених виплат. Відтак дана вимога підлягає до задоволення.
Щодо перерахунку грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу у розмірі із встановленого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік, суд зауважує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовами військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанови № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704 вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), п. 6 якої, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.
Як наведено вище, станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,14.
При цьому необхідно врахувати, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу II якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, п. 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За наведених обставин суд має підстави вважати, що з 29.01.2020, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14.
Також у відповідності з пунктами 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481) вирішено:
- скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662),
- внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».
Постанова № 481 набула чинності 20 травня 2023 року.
На момент звернення позивача до суду Постанова № 481 нечинною не визнавалася.
Отже, щодо частини спірного періоду з 20.05.2023 по 24.09.2023 підлягають застосуванню приписи п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481,
Відтак, у цей період (з 20,05.2023 по 24.09.2023) відсутні підстави для здійснення розрахунку грошового забезпечення позивача і відповідних виплат при звільненні з військової служби виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684,00 грн.
На підставі вище викладеного слід дійти висновку, що за період із 29.01.2020 року по 24.09.10.2023 року, позивачу протиправно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення з порушенням відповідних норм та розмірів.
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, тобто, стосовно періоду з 29.01.2020 по 19.05.2023.
Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині позовних вимог та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня відповідного календарного року, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18), тобто за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, суд вважає, що є необхідним здійснити перерахунок розміру окремих видів грошового забезпечення позивача (донарахування). Відтак дана вимога підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% за кожний повний календарний рік вислуги з розрахунку 14 років, суд зазначає наступне.
Позивач стверджує, так як він відслужив в період з 14.04.2016 по 24.09.2023 7 (сім) повних календарних років, то відповідно він має право на виплату одноразової грошової допомоги за 14 років, оскільки повинні бути враховані пільгові роки обчислення.
Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з такими доводами, так як вони суперечать встановленому законодавством порядку нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (чинному на момент звільнення військовослужбовця з військової служби).
Абзацом 1 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент звільнення (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, зокрема, у разі звільнення з військової служби за віком одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Згідно пункту 2 та 7 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260) встановлено, зокрема, у разі звільнення з військової служби за віком одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як вбачається з матеріалів справи, факт останнього зарахування позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 підтверджено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2016 №92, відповідно до якого ОСОБА_1 з 14 квітня 2016 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2023 №272, витяг із якого долучено до позовної заяви, майстер-сержанта ОСОБА_1 за віком - у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі - з 24 вересня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як видно з матеріалів справи, а саме з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №272 від 24.09.2023 (по стройовій частині) встановлено наступне:
“Виплатити майстер-сержанту ОСОБА_2 , грошову допомогу при звільненні. відповідно до вимог розділу 32 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік (вислуга років календарна: 07р. 06м. 08дн.)».
Зазначений наказ командира військової частини НОМЕР_1 є чинним, у встановленому законодавством порядку не оскаржуваний та не є скасованим. Таким чином, календарний період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 в період з 2016 по 2023 роки становить повних 7 (сім) календарних років.
А отже, згідно вимог статті 15 Закону №2011-ХІІ, Порядку №260 військовою частиною НОМЕР_1 наказом №272 здійснено правомірно нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, що підтверджено матеріалами справи (довідка від 11 листопада 2023р. №146/53/3064 та відомість зарахування, отримана від АТ КБ “ПриватБанк»).
Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 повністю визнається факт наявності у позивача загальної за все його життя календарної вислуги в обсязі понад 10 років і дані обставини не є спірними.
Адже на момент звільнення позивача з військової служби 24 вересня 2023 року у військової частини НОМЕР_1 була в розпорядження особова справа ОСОБА_1 , відповідно в якій містяться відомості за попередні роки військової служби до моменту зарахування у списки частини 16 квітня 2016 року. Саме власне ці відомості і дали підставу визнати наявності загальної вислуги понад 10 років та здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за період військової служби з 2016 року по 2023 рік за кожний повний календарний рік служби (7 років).
Так як наказом командира військової частини НОМЕР_1 №272 майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, направлено для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то посадовими особами військової частини НОМЕР_1 особова справа Позивача на виконання вимог Положення №1153 (пункт 233), Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 (пункт 8 Розділ 14) була надіслана до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому Позивач перебуває на обліку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 14.06.2016 по 24.09.2023 із застосуванням базового місяця травень 2016 року, то суд зазначає наступне.
Індексація грошового забезпечення за січень 2016 - лютий 2018 нараховувалась у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року.
У зв'язку з цим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень. В свою чергу, представник відповідача надає довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 з 16 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. в редакції від 24.02.2018 р., яка набрала чинності з 01.03.2018 р. (далі - Постанова № 704), було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок, підвищено посадові оклади та постійні складові грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.
Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, як вбачається з офіційних даних, що містяться на веб-сайті Державної служби статистики України, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103%. Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року. Тому, враховуючи положення пункту 1-1 Порядку № 1078, індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01 грудня 2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Таким чином, відсутні підстави для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснювати перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 вересня 2023 року у зв'язку з тим, що індексація була нарахована та виплачена позивачеві із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, а обґрунтованих доводів про неправильність розрахунку її розміру, ним не наведено.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено довідку від 12.11.2024 про суму індексації, яка виплачена ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.09.2023 останній базовий місяць березень 2018 року.
Аналогічних висновків із зазначеного питання дійшов Верховний Суд в постанові від 27.02.2023 у справі № 560/5997/21, постанові від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, постанові від 19.05.2022 справі № 380/11404/21 та від 22.12.2022 у справі № 380/14479/21.
Разом з тим, згідно абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №15, ст. 111 із наступними змінами).
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, суд вважає, що оскільки в 2023 році призупинено виплату індексації грошового забезпечення до окремого доручення, у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 рік слід відмовити.
Відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає. А тому позов слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за участь в бойових діях в підвищеному розмірі до 100 000 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень за період виплати у вересні 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, за виключенням раніше виплаченої частини додаткової винагороди.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 посадового окладу у розмірі із встановленого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про державний бюджет на відповідний рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 посадового окладу, застосувавши відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 70,4 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.