Справа № 500/7051/24
07 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Бахіра Романа Дмитровича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 3), у якому просить:
скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оформленого листом №92486/01-16 від 28.06.2024, в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 на посаді водія Теребовлянського підприємства «Райміжколгоспенерго», Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго», визнавши в цій частині неправомірними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області;
скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 192550009192 від 16.07.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 на посаді водія Теребовлянського підприємства «Райміжколгоспенерго», Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго», визнавши в цій частині неправомірними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 на посаді водія Теребовлянського підприємства «Райміжколгоспенерго», Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго».
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.06.2024 та йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995, оскільки відсутня довідка про перейменування організації, в якій працював позивач. При повторному зверненні за призначенням пенсії за віком позивачу рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.07.2024 не зараховано період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні.
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідачів та стверджує, що пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини особи, збереження яких не може нею контролюватись. Об'єктивна неможливість дослідження таких документів не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, а відсутність уточнюючих документів в даному випадку не може бути перешкодою для зарахування позивачу вказаного періоду роботи до стажу, який дає право на пенсію за віком. При цьому вважає, що вказані вище формальні недоліки у записах трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив відповідача 2, який проти позову заперечує. Зазначає, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням від 28.06.2024 №192550009192 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачу не зараховано період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 до страхового стажу, бо не надано довідки про перейменування підприємств. Відповідач 2 з посиланням на пенсійне законодавство та порядок ведення трудових книжок вважає, що прийняв правомірне рішення, відтак просить відмовити у задоволенні позову (а.с.28).
26.12.2024 від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 3 не погоджується з позовними вимогами. Вказує, що вік заявника 60 років, страховий стаж складає 16 років 06 місяців. За результатами розгляду документів доданих до заяви не зараховано період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995, оскільки відсутня довідка про перейменування підприємства. Оскільки позивач станом на дату звернення з питанням про призначення пенсії за віком не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку стажу, то відповідач не мав підстав для зарахування до стажу та призначення пенсії.
Також цей відповідач вказує, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням органів Пенсійного фонду України, суд не може перебирати такі функції на себе, бо це буде втручанням у його повноваження. Відповідач 3 просить у позові відмовити (а.с.57-59)
Від ГУ ПФУ в Тернопільській області 07.01.2025 надійшли письмові пояснення. Відповідач 1 зазначає, що за наданими позивачем документами до органів Пенсійного фонду не підтверджено перейменування підприємства з Теребовлянського підприємства “Райміжколгоспенерго» в Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації “Агропроменерго», як це визначено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних у ній від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у зв'язку із чим вважає, що органами Пенсійного фонду обґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що прийнято відповідні рішення (а.с.126-127).
У поданих до суду відповідях на відзив представник позивача проти доводів відповідачів заперечує та зазначає, що записи трудової книжки ОСОБА_1 повністю підтверджують необхідний стаж для призначення пенсії за віком. Дані щодо перейменування підприємства в архівах відсутні, а підприємство не діє. З огляду на це позовні вимоги просить задовольнити повністю (а.с.50-51, 108-112, 118-119, 137-139).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 року, 20.06.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с.77-80).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 28.06.2024 №192550009192 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.6, 35 зворот).
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 16 років 06 місяців, що додатково підтверджується розрахунком стажу (а.с.6 зворот, 67-68, 134).
За змістом оскаржуваного рішення за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період робот з 26.05.1986 по 27.03.1995, оскільки відсутня довідка про перейменування (а.с.6, 35 зворот).
09.07.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні (а.с.38 зворот-39, 73-76).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішення від 16.07.2024 №192550009192 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1982, оскільки запис про звільнення завірений печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні. Надані відомості з ЄДРПОУ не підтверджують перейменування підприємства з Теребовлянського підприємства “Райміжколгоспенерго» в Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації “Агропроменерго» (а.с.7 зворот, 35).
Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідачів, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 23.07.1982, яка містить такі записи щодо спірного періоду в Теребовлянському підприємстві “Райміжколгоспенерго», Теребовлянському міжгосподарському підприємстві по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго»:
запис №8, 26.05.1986, прийнятий на посаду водія, підстава: наказ №43 від 26.05.1986,
запис №9, 01.09.1988, переведений на посаду водія легкового автомобіля, підстава: наказ №179 від 01.09.1988,
запис №10, 27.09.1995, звільнений за власним бажанням, підстава: наказ №6 від 27.03.1996.
Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою підприємства (а.с.8 зворот).
Згідно з оскаржуваними рішеннями період роботи позивача в Теребовлянському підприємстві “Райміжколгоспенерго» не зарахований через відсутність довідки про перейменування, а також через недоліки в записах трудової книжки (запис про звільнення завірений печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні).
Вирішуючи питання чи підлягає спірний період зарахуванню до страхового стажу позивача через такий недолік записів трудової книжки як проставлення печатки підприємства, яке не відповідає назві при працевлаштуванні, то суд, зазначає таке.
По перше, з наданої копії трудової книжки позивача взагалі неможливо прочитати найменування підприємства на відтиску печатки скріпленому підпис директора після запису №10 про звільнення, бо такий нечіткий.
По друге, власник трудової книжки (працівник) не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки роботодавцем.
Порядок ведення трудових книжок на момент внесення записів до трудової книжки позивача був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Положення цієї Інструкції № 162 не передбачали завірення печаткою запису про звільнення. Така вимога передбачена пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Крім того, пунктом 8.1. Інструкції № 162 було встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (далі - Постанова № 656).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене недоліки у трудовій книжці відтиску печатки організації у записі про звільнення, що дає достатньо інформації про місце роботи особи, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
У даному випадку у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 не зазначено про перейменування підприємства, де працював у період з 26.05.1986 по 27.09.1995 ОСОБА_1 водієм, проте такі обставини не є правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача цього періоду роботи. Такі записи мав би внести роботодавець і позивач не може нести відповідальність через позбавлення права на зарахування відповідного страхового стажу для призначення пенсії.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачі не врахували, що не усі недоліки у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Щодо відсутності довідки про перейменування підприємства, то на переконання суду у разі необхідності витребування додаткових доказів про перейменування підприємства, то відповідач 2 мав би надати позивачу час для надання таких додаткових документів, а також не позбавлений права самостійно такі витребувати.
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.
Крім того, ОСОБА_1 одночасно з документами для призначення пенсії надавав копію листа Головного управління статистики у Тернопільській області від 01.07.2024 з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України щодо Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго» (а.с.9 зворот, 34 зворот). Відомості про перейменування Теребовлянського підприємства “Райміжколгоспенерго» в Теребовлянське міжгосподарське підприємство по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго» відсутні в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України, та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто позивач надав усі відомості, які зміг зібрати стосовно підприємств, де працював.
Позивачем додатково до матеріалів цієї адміністративної справи надав копію листа комунальної архівної установи «Трудовий архів» Микулинецької селищної ради № 01-04/120 від 26.11.2024, згідно з яким документи з особового складу по Теребовлянському підприємству «Райміжколгоспенерго», «Агропроменерго» на зберігання у комунальну архівну установу «Трудовий архів» не надходили (а.с.10).
Отож через відсутність документів (неможливість віднайти документи) позивач не зміг підтвердити перейменування підприємства, де працював. При цьому записи трудової книжки містять достатньо відомостей про спірний період, а недоліки введення трудової книжки в частині відсутності запису про перейменування підприємства, не можуть бути достатньою підставою для незарахування страхового стажу позивачу.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що відомості про роботу наведені у трудовій книжці позивача, є достовірними та достатніми для зарахування страхового стажу. Отже, період трудової діяльності позивача з 26.05.1986 по 27.09.1995 в Теребовлянському підприємстві “Райміжколгоспенерго», Теребовлянському міжгосподарському підприємстві по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго» підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Незарахування вказаного судом періоду до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваних рішень Пенсійного фонду України від 28.06.2024 та від 16.07.2024 №192550009192, які підлягають скасуванню. Щодо визнання дій протиправними суд зазначає, що належний спосіб захисту порушених прав в даному випадку буде саме визнання протиправними та скасування рішень.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями, належними відповідачами у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурні підрозділи яких визначені за принципом екстериторіальності, розглядали заяви позивача про призначення пенсії та прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії.
ГУ ПФУ в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З огляду на викладене вище, відповідно до повноважень суду при прийнятті рішення, передбачених статтею 245 КАС України, наявні підстави для прийняття рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.06.2024 №192550009192, ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.07.2024 №192550009192 та зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області (який останнім розглядав заяву позивача про призначення пенсії) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 на посаді водія Теребовлянського підприємства «Райміжколгоспенерго», Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго».
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому суд вважає, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних дій відповідача 2 та відповідача 3, спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується зі способом захисту порушених прав позивача.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1937,92 грн грн відповідно до квитанцій від 26.11.2024 та від 05.12.2024 (а.с.13, 19), підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області, по 968,96 грн з кожного.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.06.2024 №192550009192 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.07.2024 №192550009192, якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.05.1986 по 27.03.1995 на посаді водія Теребовлянського підприємства «Райміжколгоспенерго», Теребовлянського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації «Агропроменерго».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21910427).
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158/б, місто Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20490012)
Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.