м. Вінниця
27 січня 2025 р. Справа № 120/4309/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Дмитришеної Р.М.,
за участі секретаря судового засідання: Короленко О.В.
представника позивача: Халаґери О.А.
відповідача 1: ОСОБА_1
представника відповідача 2: Куцого О.В.
представника відповідача 2 та третьої особи: Мандрика М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, Барської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Барської міської ради міського голови Саволюка Володимира Васильовича
про: визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_2 до Барського міського голови Саволюка Володимира Васильовича, Барської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані протиправним, на думку позивача, розпорядженням від 04.03.2024 № 72/КП "Про звільнення ОСОБА_3 " з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 05.03.2024 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її звільнено з посади без дотримання вимог частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України. Вважає, що звільнення у зв'язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду, шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. Тож, оскільки роботодавцем не вжито всіх належних заходів по працевлаштуванню працівника, тому, він не виконав цей обов'язок.
Крім того, позивач вважає, що зміна найменування юридичної особи не означає припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), тому підстав для звільнення її з посади начальника за п.1 ст.40 КЗпП України у Відповідача не було.
Відтак, з метою скасування вищевказаного розпорядження відповідача, зобов'язання поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради або на рівнозначній посаді - начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2024 та стягнення моральної шкоди, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.04.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Призначено підготовче судове засідання.
02.05.2024 представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти вимог адміністративного позову (Том 1 а.с. 131- Том 2 а.с. 12).
07.05.2024 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (Том 2 а.с. 15-24).
В подальшому, представник позивача подала клопотання від 22.05.2024 про заміну неналежного відповідача - міського голови Саволюка Володимира Васильовича на належного - Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради та заяву про зміну предмету позову (Том 2 а.с. 55-65, 66-71).
Ухвалою від 22.05.2024 замінено неналежного відповідача - міського голову ОСОБА_4 на належного відповідача - Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради. Залучено міського голову ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Барської міської ради. Прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, що зареєстрована 22.05.2024 за вх №30302 (Том 2 а.с. 81-84).
Відтак, згідно із заявою про зміну предмету позову позивач просить:
визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Барської міської ради В. В. Саволюка від 04.03.2023 року № 72 /КП «Про звільнення ОСОБА_2 », з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 05.03.2024 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників;
поновити ОСОБА_2 на рівнозначній посаді Начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради - на посаді начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, який є правонаступником Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради або на іншій рівнозначній посаді;
стягнути з Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 березня 2024 року до моменту фактичного поновлення на посаді;
стягнути з Барської міської ради та Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч гривень,00 копійок) гривень;
стягнути з Барської міської ради та Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Барської міської ради судові витрати по справі;
Вирішити питання судового збору.
11.06.2024 представник Барської міської ради подав відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову, у якому останній заперечував проти вимог адміністративного позов (Том 2 а.с. 92 - Том 3 а.с. 106). У своїх доводах представник вказав, що звільнення позивачки з займаної посади було правомірним та з урахуванням чинних норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
14.06.2024 представник Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради подав відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти вимог адміністративного позову (Том 3 а.с. 107- Том 4 а.с. 157).
20.06.2024 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, та наводить мотиви їх відхилення(Том 4 а.с. 158-168).
25.06.2024 представники відповідачів подали заперечення на відповідь (Том 4 а.с. 169-195, а.с. 196-209).
10.07.2024 представник відповідача 2 подав клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи (Том 4 а.с. 222-235).
11.07.2024 представник позивача подала заперечення щодо призначення судово-психіатричної експертизи (Том 5 а.с. 23-27).
Ухвалою від 20.09.2024, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення судово-психіатричної експертизи.
06.09.2024 представник відповідача 1 подала Довідку про доходи ОСОБА_2 (Том 5 а.с. 64-66).
Ухвалою від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В ході судового розгляду учасники процесу підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, що наведені в позові та заявах по суті.
Так, представник позивача вказала, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем під час звільнення було допущено ряд порушень. Це є підставою щоб визнати розпорядження міського голови від 04.03.2024 №72/КП протиправним та таким що підлягає скасуванню. Просила поновити позивача на рівнозначній посаді відповідно до її кваліфікації. Стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу - 247 838,76грн; витрати на моральну шкоду - 30 000 грн, правову допомогу 22 572 грн. та сплачений судовий збір.
Представники відповідачів та третьої особи вказували, що позов необґрунтований. Вважають, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України можливе, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.
Акцентували, що ОСОБА_2 була попереджена про можливе вивільнення у зв'язку з скорочення чисельності та штату, що підтверджується розпорядженням міського голови від 29.12.2023 № 508/КП «Про попередження працівників Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради», листом Барської міської ради від 29.12.2023 вих. № 3057 «Про заплановане вивільнення».
Листом Барської міської ради від 27.02.2024 вих. № 03/414 «Щодо пропонування зайняття посади», ОСОБА_2 проінформовано про наявність посад в виконавчих органах Барської міської ради та запропоновано їй подати заяву із переведенням на одну із цих посад не пізніше 1 березня 2024 року.
В установлений термін позивачка не подавала заяви, тому її було звільнено відповідно до положень ст 40 КЗпП.
З приводу посади начальника відділу, то представники зауважили, що ОСОБА_5 заявою від 29.12.2023 першою надала згоду на переведення на цю посаду. Натомість Позивач просила перевести її на посаду начальника відділу лише з 08.01.2024.
З метою визначення наявності переважного права на залишенні на роботі та встановленню рівня кваліфікації працівника та продуктивності праці, міський голова своїм розпорядженням створив відповідну комісію.
Під час роботи комісія провела порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Протокольним рішенням Комісія міському голові рекомендувала ОСОБА_1 призначити на спірну посаду. Такі дії комісії відповідачі вважають правомірними з огляду на те, що орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Окремо акцентували на відсутності підстав для поновлення позивачки на посаді, оскільки вона досягла присічного віку перебування на посаді в органах місцевого самоврядування.
З цього приводу представник позивача заперечувала, вважаючи, що це не є підставою для відмови у задоволенні позову в разі незаконного звільнення працівника.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
ОСОБА_2 працювала в органі місцевого самоврядування, зокрема, на посаді начальника відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 12.01.2021, на яку призначена розпорядженням міського голови від 12.01.2021 №10/2-КП (а.с. 144 т. 2).
Рішенням 17 сесії Барської міської ради 8 скликання від 09.11.2021, за поданням начальника відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради ОСОБА_2 , внесено зміни до загальної чисельності та структури апарату Барської міської ради та її виконавчих органів та про зміну назви Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, затвердивши Положення про Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради (а.с. 162-164 т. 2).
Так, рішенням 17 сесії Барської міської ради 8 скликання від 09.11.2021 № 10 «Про внесення змін до загальної чисельності та структури апарату Барської міської ради та її виконавчих органів» виведено зі структури виконавчих органів ради Відділ соціальної політики та охорони здоров'я в кількості 9 штатних одиниць та введено до структури виконавчих органів ради Управління соціальної політики та охорони здоров'я з наступними посадами:
Управління соціальної політики та охорони здоров'я: Начальник управління -1; Відділ бухгалтерського обліку, праці та зайнятості населення, Заступник начальника управління -начальник відділу бухгалтерського обліку, праці та зайнятості населення - 1; Головний бухгалтер - 1; Головний спеціаліст - 1;
Відділ надання адміністративних послуг соціального характеру: Начальник відділу - 1; Головний спеціаліст - 3;
Відділ з питань соціального захисту населення: Начальник відділу - 1; Головний спеціаліст - 2. Всього - 11 осіб.
Розпорядженням міського голови від 06.12.2021 № 489/КП ОСОБА_2 переведено з 06.12.2021 з посади начальника відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на посаду начальника управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, як таку, що успішно пройшла стажування (а.с. 172-177 т. 2).
В подальшому, рішенням 42 сесії Барської міської ради 8 скликання від 21.12.2023 №10.2. «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» виведено з структури апарату та її виконавчих органів Барської міської ради Управління соціальної політики та охорони здоров'я в кількості 11 штатних одиниць (п. 1.2.); введено посади до структури апарату та її виконавчих органів Барської міської ради Відділ соціальної політики та охорони здоров'я в кількості 6 штатних одиниць, а саме:
- начальник відділу - 1 штатна одиниця;
- заступник начальника відділу - 1 штатна одиниця;
- головний бухгалтер - 1 штатна одиниця;
- головний спеціаліст - 3 штатні одиниці (п. 1.3.);
Введено до відділу «Центр надання адміністративних послуг» посаду «адміністратор» - 5 штатних одиниць (а.с. 208-148 т.2).
На підставі розпорядження міського голови від 29.12.2023 року № 508/КП «Про попередження працівників Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради» позивачку ознайомлено з попередженням про наступне звільнення з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради від 29 грудня 2023 року за вихідним номером №3057 (а.с. 249-205 т.2, 1-25 т.3, а.с. 27 т. 3 (попередження)).
Одночасно позивачці запропонували посади із переведенням на одну із яких запропоновано надати згоду не пізніше 15 лютого 2024 року та подати до сектору з питань персоналу відділу юридичного забезпечення та персоналу Барської міської ради заяву про переведення та відмову від інших запропонованих посад. У разі відмови від усіх запропонованих посад Позивачку буде звільнено зі займаної посади відповідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, але не раніше, ніж за два місяці з дня підписання даного попередження (а.с. 27 т. 3).
На підставі розпорядження міського голови № 02/KT відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рішення 42 сесії Барської міської ради 8 скликання від 21.12.2023 року № 10.1, розпорядження міського голови від 29.12.2023 № 508/КП «Про попередження працівників Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради», у зв'язку з службовою необхідністю на період вивільнення працівників, з 02.01.2024 на ОСОБА_2 , начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, покладено виконання обов'язків начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, а на її заступника, ОСОБА_1 , - заступника начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради.
Позивачка на ім'я міського голови подала заяву від 08.01.2025 із згодою на її переведення на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я з 09.01.2024 року та одночасно повідомила, що відмовляється від усіх інших запропонованих посад (а.с. 26 т.3).
Повідомленням від 09.01.2024 року № 03/83 за підписом заступника міського голови позивачці запропоновано не пізніше 15 лютого 2024 року подати до сектору з питань персоналу відділу юридичного забезпечення та персоналу Барської міської ради заяву про переведення на одну із запропонованих посад відповідно до штатного розкладу та відмову від інших запропонованих посад (а.с. 31-34).
Позивач повторно подала заяву про переведення на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 26 лютого 2024 року, яку зареєстровано за вхідним номером 09/05-16 від 15 січня 2024 року (а.с. 35 т.3).
Розпорядженням міського голови від 22 січня 2024 року було створено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишенні на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (а.с. 38 т.3).
Листом від 08.02.2024 за вих. номером 03/274 за підписом заступника міського голови позивачці запропоновано надати відповідні документи, які передбачено статтею 42 КЗпП України та підтверджують переважне право на залишення на роботі до 19.02.2024 року (а.с. 68-69 т. 3).
Такий же лист від 08.02.2024 направлений заступнику начальника управління І. Гуменюк з пропозицією надати документи (а.с. 66-67 т.3).
На виконаня цього листа Позивач 16 лютого 2024 року надала додаткові пояснення на підтвердження переважного права на залишенні на роботі, долучаючи документи, що підтверджують це право (а.с. 78-88 т.3).
У цей період, відповідно до розпорядження міського голови № 40/КП від 06.02.2024 на посаду заступника начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради призначено з 08.02.2024 ОСОБА_6 на період дії воєнного стану до призначення переможця за результатами конкурсу на вищезгадану посаду.
Протоколом №2 засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі від 23.02.2024 вирішено рекомендувати міському голові надати переважне право на залишення на роботі та призначити на посаду начальника Відділу ОСОБА_1 (а.с. 70-73 т.3).
Листом від 27.02.2024 за вх №03/414 за підписом секретаря міської ради проінформовано позивачку в порядку положень ст. 49-2 КЗпП України про наявні посади у виконавчих органах Барської міської ради із відповідним переліком. В листі також зазначено про необхідність визначитись із посадою до 01.03.2024 та подати заяву про переведення із відмовою від інших посад. Попереджено про звільнення позивачки з посади начальника Управління в разі відмови нею від усіх запропонованих посад.
З листом Позивачка ознайомлена 27.02.2024, що підтверджується її особистим підписом.
Позивач повторно звернулась до міського голови з вимогою від 28 лютого 2024 року про переведення її на запропоновану 29.12.2023 року посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я відповідно до її заяви від 08.01.2024 року та повторної заяви від 15.01.2024 року. Крім того, з метою забезпечення гарантій на працевлаштування, - просила допустити її до роботи на вищезазначену посаду. У цьому ж зверненні Позивач просила надати письмову інформацію про повний перелік вакантних посад, які були наявні на день попередження про вивільнення (29.12.2023 року), а також вакансії, які з'являлись протягом 2 місяців у виконавчих органах Барської міської ради, що відповідають її професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі) (а.с. 32 т.1).
Розпорядженням міського голови від 04 березня 2024 року № 72 /КП позивачку ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпПП України, пункту 20 частини 4 ст. 42 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» з 05.03.2024 року у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників (а.с. 33 т.1).
З розпорядження позивач ознайомлена 04.03.2024, що підтверджується її особистим підписом із зазначенням того, що воно видано з порушенням чинного законодавства (а.с. 33 т.1).
На звернення Позивачки від 28.02.2024 Відповідач-1 листом від 11 березня 2024 року №03/511 повідомив заявника, що з моменту попередження про наступне вивільнення та протягом двох місяців з даного моменту, вакантними та запропоновано наступні посади: начальник Відділу соціальної політики та охорони здоров'я, заступник начальника Відділу, головний спеціаліст Відділу з посадовими окладом відповідно до штатного розпису; адміністратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису; головний спеціаліст з бюджету відділу видатків Фінансового управління; головний спеціаліст відділу доходів Фінансового управління на час призову на військову службу під час мобілізації основного працівника; головний спеціаліст з питань молодіжної політики, спорту та оздоровлення Відділу культури, молодіжної політики, спорту та туризму на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (а.с. 54 т.1).
Позивач розпорядження міського голови, яким її звільнено з займаної посади, вважає протиправним, та таким, що суттєво порушує її трудові права, тому звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з пунктом 17 частини четвертої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 7 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Частиною 3 ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» закріплено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі також - «КЗпП України», у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади відповідно до розпорядження міського голови у зв'язку зі скороченням штатів та чисельності працівників.
Відповідно до матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 працювала на посадах, які віднесені до посадових осіб в органах місцевого самоврядування. Зокрема, на підставі розпорядження міського голови від 12.01.2021 призначена на посаду начальника відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 12.01.2021, на підставі розпорядження міського голови від 06.12.2021 № 489/КП переведена з 06.12.2021 на посаду начальника управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, як таку, що успішно пройшла стажування.
В подальшому, на підставі розпорядження міського голови від 29.12.2023 року №508/КП позивачку ознайомлено з попередженням про наступне звільнення з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради від 29 грудня 2023 року за вихідним номером №3057 з одночасним запропонованим переведенням на одну із посад.
Розпорядженням міського голови від 04.03.2024 № 72 /КП ОСОБА_2 , звільнено з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпПП України, пункту 20 частини 4 ст. 42 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» з 05.03.2024 року у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників.
Таким чином, можна зробити висновок, що оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з міською радою, тому остання є належним відповідачем у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження про її звільнення.
За доводами представника позивача, відповідно до рішення Барської міської ради №10.1 від 21 грудня 2023 року юридична особа не припинила своєї діяльності, а з 27.12.2023 року лише змінилась назва з Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, тому підстав для звільнення позивача з посади начальника за п. 1 ст. 40 КЗпП України у Відповідача-1 немає.
У розрізі спірних правовідносин, суд зазначає, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Суд з даного приводу зазначає, що рішенням 42 сесії Барської міської ради 8 скликання від 21.12.2023 № 10.2. «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» розпочато процедуру скорочення чисельності та штату Управління соціальної політики та охорони здоров'я в кількості 5 штатних одиниць, які введено до відділу «Центр надання адміністративних послуг» посаду «адміністратор» - 5 штатних одиниць.
З огляду на це, відбулися істотні зміни в організації роботи і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі й посада позивача.
Так, рішенням 42 сесії Барської міської ради від 21.12.2023 №10.1. «Про зміну назви Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, затвердження Положення про Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради» змінено назву Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, юридична адреса: Вінницька область, Жмеринський район, м. Бар, вул. Героїв Майдану, 6 (код ЄДРПОУ 44086621) - на Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради; затверджено Положення про Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради в новій редакції (в якому вилучено повноваження щодо надання адміністративних послуг); визнано таким, що втратило чинність Положення про Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, затверджене рішенням 17 сесії Барської міської ради 8 скликання від 09.11.2021 № 10.
Рішенням 42 сесії Барської міської ради від 21.12.2023 № 14 «Про затвердження Переліку адміністративних послуг, що надаються через відділ «Центр надання адміністративних послуг» Барської міської ради в новій редакції» затверджено Перелік адміністративних послуг, що надаються через відділ «Центр надання адміністративних послуг» Барської міської ради в новій редакції, до якого включено адміністративні послуги соціального характеру визначених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг».
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
З огляду на те, що відбулося скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі й посада позивача, тому суд вважає, що роботодавець може звільнити працівника, проте за умови дотримання всіх передбачених процедур. Зокрема, звільнення у зв'язку із скороченням штату можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду, шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП слідує, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивача листом від 29.12.2023 вих. № 3057 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано наступні посади, які відповідають професії та кваліфікації відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 № 203-19, а саме:
- начальник Відділу соціальної політики та охорони здоров'я з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
- заступник начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
- головний спеціаліст Відділу соціальної політики та охорони здоров'я з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
- адміністратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Вищезазначені посади листом від 29.12.2023 № 3061 «Про заплановане вивільнення» пропонувались заступнику начальника управління - начальнику відділу бухгалтерського обліку, праці та зайнятості населення Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради ОСОБА_7 , оскільки відповідали професії та її кваліфікації.
Позивачці запропонували визначитись із переведення на одну із вищевказаних посад не пізніше 15.02.2024 та подати до сектору з питань персоналу відділу юридичного забезпечення та персоналу Барської міської ради заяву про переведення та відмову від інших запропонованих посад. У разі відмови від усіх запропонованих посад Позивача буде звільнено із займаної посади відповідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, але не раніше, ніж за два місяці з дня підписання даного попередження.
02.01.2024 на адресу Барської міської ради надійшла заява від заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку, праці та зайнятості населення Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради Ірини Гуменюк про переведення її на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з відмовою від зайняття інших запропонованих посад.
Позивачка таку заяву подала 08.01.2024, якою просила перевести начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 08.01.2024 (вх. № 65 від 08.01.2024). У вказаній заяві Позивач повідомляє, що відмовляється від інших запропонованих їй посад.
Листом від 09.01.2024 вих. № 03/63 за підписом заступника міського голови позивачку повідомлено про розгляд її заяви та акцентовано, що їй пропонувалось подати документи до відповідного юридичного відділу міської ради до 15.02.2024. Наразі розгляд та переведення є неможливим, оскільки такі питання відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносяться до компетенції міського голови, який з 08.01.2024 по 14.01.2024 перебуває у щорічній основній відпустці. Перебування голови у відпустці підтверджується розпорядженням міського голови від 04.01.2024 № 06/КТ «Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_8 ».
Тож, враховуючи вищевикладене, а також відсутність доручення міського голови щодо діяльності виконавчих органів ради, в тому числі призначення, переведення посадових осіб органів місцевого самоврядування, у секретаря міської ради відсутня можливість перевести Позивачку з 09.01.2024 з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради.
Наступною заявою від 15.01.2024 позивачка просила перевести її на посаду начальника відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 26.02.2024 (вх. № 09/03-16). Також вказаною заявою позивач повідомила, що від інших запропонованих посад відмовляється.
Доповідною запискою скерованою міському голові, начальник відділу юридичного забезпечення та персоналу міської ради, з урахуванням того, що на посаду начальника Відділу надійшли дві заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запропоновано створити комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення для встановлення підстав переважного права на залишення на роботі серед працівників Управління, які написали заяви на переведення на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я (а.с. 36-37 т. 3).
Розпорядженням міського голови від 22.01.2024 № 15/КТ утворено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (далі - Комісія) та встановлено кінцевий термін до якого Комісії необхідно визначити особу, яка має переважне право на залишення на роботі або щодо якої встановлено обмеження на звільнення, з числа осіб, які подали заяви на переведення на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради.
06.02.2024 на засідання Комісії членами комісії здійснювався аналіз документів, що знаходяться в особових справах працівників Управління щодо освіти, стажу роботи, підвищення кваліфікації, продуктивності праці, сімейного стану, тощо, які надають переважне право на залишення на роботі працівникам, що мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці при скороченні чисельності та штату (Протокол Комісії № 1 від 06.02.2024) (а.с. 63-65 т.3).
Комісія одноголосно вирішила запропонувати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підготувати та надати документи, що підтверджують переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення до 19.02.2024.
Листами від 08.02.2024 вих. № 03/273 та № 03/274 запропоновано вищезазначеним особам, в тому числі Позивачу надати відповідні документи, які передбачені статтею 42 Кодексу законів про працю України та підтверджують переважне право на залишення на роботі до 19.02.2024 (а.с. 66-69 т.3).
23.02.2024 на черговому засіданні Комісії розглядались документи кандидатів на зайняття посади начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради, які підтверджують переважне право на залишення на роботі; визначалась особа, яка має переважне право на залишення на роботі; визначалась особа, яка рекомендуватиметься комісією для призначення на посаду.
Так, ОСОБА_1 надала акт обстеження фактичного проживання від 12.02.2024, яким встановлено, що з нею зареєстрований, але з 2021 року не проживає її син, ОСОБА_9 , який в червні 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України, де перебуває на даний час. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 не пов'язані спільним побутом, не мають взаємних прав та зобов'язань стосовно один одного, тобто проживає сама та матеріально забезпечує себе одна.
ОСОБА_2 подала заяву про долучення додаткових пояснень з питань підтвердження переважного права на залишення на роботі, а саме: копії документів про освіту; копія свідоцтва про шлюб; форма ОК-5; копія трудової книжки; копія сертифікату, подяк та почесних грамот; копії рекомендаційних листів; повідомлення про заплановане звільнення ОСОБА_10 ; копія довідки до акта огляду МСЕК.
На засідання Комісії також ознайомлено з листами від Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Руки друзів» від 12.02.2024 № 22, Громадської організації «Барський міський художній аматорський театр» від 13.02.2024 № 5, Благодійної організації «Благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» від 13.02.2024 № 02-19, колективним зверненням старост Барської міської територіальної громади, зверненням депутата міської ради ОСОБА_11 ; листом Міністерства у справах ветеранів України від 06.12.2023 вх. № 12858/1.1/8.3-23, листом Барської міської ради від 19.12.2023 вих. № 09-01-10/2981, виконавцем якого є ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що відповідно до ст. 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Так, відповідно до протоколу №2 від 23.02.2024 комісія, визначаючи переважне право працівників вказала, що в ОСОБА_1 проживає сама та матеріально забезпечує себе одна. ОСОБА_2 отримує пенсію. Також до роботи останньої є зауваження, які виражаються у порушенні строків розгляду звернень. Натомість на роботу ОСОБА_1 , яка в період перебування ОСОБА_2 на лікарняних та відпустках, як виконуюча обов'язки начальника Управління скарг немає, користується повагою в колективі, проявляє себе як кваліфікований, відповідальний та вимогливий керівник (а.с. 72 т. 3).
За результати роботи Комісії, остання встановила наявність переважного права на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення у ОСОБА_1 та рекомендували міському голові Саволюку В.В. надати переважне право на залишення на роботі та призначити на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради Гуменюк Ірину Віталіївну (а.с. 73 т. 3).
Суд, здійснивши порівняльний аналіз кваліфікаційних вимог, наявних у обох працівників, а також виходячи зі змісту протоколів Комісії, порушень не встановив.
Листом від 27.02.2024 вих. № 03/414 на виконання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України Позивачу, враховуючи протокол Комісії від 23.02.2024 № 2 та попередньо прийняте міським головою рішення про призначення на посаду начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я ОСОБА_1 , крім запропонованих посад зазначених у листі від 29.12.2023 вих. № 3057, Позивачу пропонувались інші наявні посади, на які вона може претендувати з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а саме:
- головний спеціаліст відділу доходів Фінансового управління на час призову на військкому службу під ас мобілізації основного працівника;
- головний спеціаліст з бюджету відділу видатків Фінансового управління;
- головний спеціаліст з питань молодіжної політики, спорту та оздоровлення Відділу культури, молодіжної політики, спорту та туризму на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника.
Позивачу запропоновано визначитися із переведенням на одну із вищевказаних посад не пізніше 01 березня 2024 року та подати до сектору з питань персоналу відділу юридичного забезпечення та персоналу Барської міської ради заяву про переведення та відмову від інших запропонованих посад. У разі відмови від усіх запропонованих посад Позивача буде звільнено з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради відповідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України за умовами, які передбачені чинним законодавством.
Суд установив, що з листом від 27.02.2024 вих. № 03/414 позивач ознайомлена під особистий підпис, проте в установлений термін не пізніше 01 березня 2024 заяв до відповідного відділу міської ради про переведення її на відповідну посаду не подавала.
Водночас, в межах спірної ситуації, суд установив, що позивач не подавала і заяв про відмову від всіх запропонованих посад, згідно з переліком у листі від 27.02.2024.
Відтак, перевіряючи правомірність рішення міської ради в частині звільнення позивачки з посади з 05.03.2024 в зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників, суд зазначає, що процедура вивільнення працівника у цьому випадку обумовлюється неможливістю переведення працівника на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовлявся від такого переведення.
Матеріалами справи встановлено, що в даному випадку пройшли зміни в організації роботи і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі й посада позивача в Управлінні. Проте у міській раді скорочення не відбулося, оскільки відповідно до рішенням 42 сесії Барської міської ради 8 скликання від 21.12.2023 №10.2. «Про внесення змін до структури та загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» із структури Управління виведено 11 штатних одиниць, із яких 6 введено у Відділ, а 5 - у Центр надання адміністративних послуг (а.с. 208-148 т.2).
Отже, в цьому випадку роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Матеріали справи підтверджують два попередження позивача при вивільненні із займаної посади. Зокрема, першим від 29.12.2023 вих. № 3057, Позивачу пропонувались посади - начальника та заступника начальника Відділу соціальної політики та охорони здоров'я з посадовим окладом відповідно до штатного розпису; головного спеціаліста цього Відділу та адміністратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Другим попередженням від 27.02.2024 вих. № 03/414, позивачці запропоновані інші посади та запропоновано визначитися із переведенням на одну із них та подати заяву не пізніше 01 березня 2024 року.
В даному випадку суд вважає, що початок дії гарантій, визначених статтею 49-2 КЗпП України про вивільнення працівника, що пов'язує із персональним повідомленням не пізніше ніж за два місяці слід обраховувати не з 29.12.2023, а з 27.02.2024 коли позивач ознайомилась з попередженням № 03/414 від 27.02.2024, яким позивачці надано перелік інших посад, а ніж в попередньому.
Таким чином, звільнивши позивачку з 05.03.2024, відповідач не дотримався строку двох місяців з дати попередження про звільнення, відтак спірне розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, зважаючи на наведене, а також ураховуючи протиправне звільнення працівника є підставою для його поновлення на попередній роботі, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Оскільки позивачка протиправно звільнена з посади начальника Управління, тому її слід поновити на ці й же посаді, а саме на посаді начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 06.03.2024.
З приводу того, що позивачці виповнилося 65 років, на чому наполягали відповідачі, то суд зазначає, що це не є підставою для відмови у її поновлені на посаді за умови незаконного звільнення.
Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються або затверджуються на відповідні посади.
Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Рішення про продовження строку перебування на службі в органах місцевого самоврядування приймається головою відповідної ради щороку, але не більш як до досягнення посадовою особою місцевого самоврядування 70-річного віку.
Після досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового трудового договору.
Отже, конструкція наведених положень дозволяє дійти висновку, що служба в органах місцевого самоврядування може бути продовженою після граничного віку, проте за певної умови. Тому, поновлення позивачки на посаді, на думку суду, не суперечить ст. 18 Закону.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 8 цього Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про доходи Позивача, яка надана відповідачем-1 на вимогу суду, від 06.09.2024 фактична кількість відпрацьованих повних робочих днів за листопад-грудень 2023 становить 43, середньомісячна заробітна плата складає 22771,50, середньоденна заробітна плата складає 1059 грн. 14 коп. (а.с. 66 т. 5).
Щодо періоду за який необхідно стягнути середній заробіток, то оскільки позивач відповідно до розрядження звільнена 05.03.2024, то відлік робочих днів періоду вимушеного прогулу обраховується з 06.03.2024 (день наступний після звільнення).
За загальним правилом датою закінчення вимушеного прогулу є день, який передує дню поновленню, а отже 26.01.2025.
Відтак, за період з 06.03.2024 по 26.01.2025 кількість робочих днів становить 233, тому сума до стягнення з Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 246 779,62 грн (233 роб. дні х 1059, 14 грн.)
Суд звертає на те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори зі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.
При цьому, в пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За позицією Верховного Суду у постанові від 05.08.2020 р. у справі №817/893/17, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
З приводу доводів відповідачів, що при обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід враховувати повний розрахунок з позивачем при звільненні та виплачену вихідну допомогу, то суд зазначає таке.
Так, при звільненні позивачки із займаної посади в березні 2024 їй нарахована та виплачена вихідна допомога в сумі 21967,90 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою начальника відділу від 20.01.2025 №09-01-10/46 (а.с. 192 т. 5).
Зазначене не заперечується представником позивача, однак, в своїх поясненнях остання вказала, що ця сума не підлягає врахуванню при визначені розміру сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ця виплата здійснена добровільно.
Оцінюючи доводи в цій частині суд вказує, що відповідно до розпорядження від 04.03.2024 №72/КП, п. 2 передбачено головному бухгалтеру провести розрахунок при звільненні, а саме: грошову компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 12.01.2024 по 05.03.2024; вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (а.с. 33 т.1).
Суд не вбачає підстав для зменшення присудженого розміру заробітної плати на суму виплаченої при незаконному звільненні вихідної допомоги у розмірі 21967,90 грн, оскільки ці кошти позивачем були отримані на підставі розпорядження та в силу того, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ЦК України).
Подібний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі №306/1325/18, на висновки якої покликалась представник позивача, а суд з цим погоджується.
Також у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді, підлягає негайному виконанню.
Щодо моральної шкоди, то за доводами представника позивача, враховуючи характер і тривалість страждань Позивача, її вік, істотність вимушених змін, можливий розмір компенсації за моральну шкоду останньою визначений у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень, які просить стягнути з відповідачів Відділу та міської ради солідарно.
Оцінюючи наведені позивачем аргументи, суд зазначає таке.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, враховуючи положення статті 1174 Цивільного кодексу України, котрими передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України (в редакції згідно із Законом № 1356-XIV від 24.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2759-IX від 16.11.2022), відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Із врахування вищезазначених правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, суд зазначає, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій/рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в частині стягнення моральної шкоди, за вимогою якої сплачений судовий збір, суд не знайшов підстав для її задоволення, тому відсутні підстави для стягнення такого на користь позивача.
В силу того, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому присудження судового збору на користь позивача у даній справі не передбачено.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між Адвокатським об'єднанням "Айлекс" та ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги №2/7/3/24 від 07.03.2024 (а.с. 55-58 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу (юридичні послуги) Клієнту в обсязі та на умовах передбачених даним договором (а.с. 57 т. 1).
Для виконання пункту 1.1. даного Договору Адвокатське об'єднання залучає безпосередньо адвокатів Адвокатського об'єднання - Халаґери Олену Анатоліївну та/або інших адвокатів у порядку встановленому чинним законодавством.
Долученими до матеріалів справи №120/4309/24 доказами, понесених Позивачем витрат на правову допомогу є:
1) підписаний акт приймання -передачі наданої правової допомоги № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2/7/3/24 від 07 березня 2024 року (а.с. 76-77 т. 5);
2) платіжна інструкція 0.03856513963.1 від 01.09.2024 року на суму 22516,17грн (а.с. 75 т.5);
3) квитанція про сплату від 07.09.2024 року (а.с. 74 т.5);
4) виписка по рахунку АО "Айлекс" з 01.08.2024 року по 10.09.2024 року (а.с. 71-72 т.5).
Таким чином понесені витрати позивачем на правничу допомогу в заявленому до відшкодування розмірі 22516,17грн підтверджується матеріалами справи.
При цьому, їх розмір не заперечувався відповідачами, які зауважили про співмірність та обґрунтованість їх розміру.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування відповідає матеріалам справи, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження, матеріали справи є об'ємистими, та містять всі заяви по суті, що надавались адвокатом в межах даної справи із долученими по суті позову доказами, тому заявлена до відшкодування сума є співмірною із складністю справи.
Відтак, враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, думку учасників процесу, які не заперечували щодо заявленої суми, клопотань щодо її зменшення не подавали, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, тому суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів солідарно по 7 505,39грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Барської міської ради від 04.03.2024 №72/КП про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради у зв'язку з скороченням чисельності та працівників.
Поновити ОСОБА_2 посаді начальника Управління соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради з 06.03.2024.
Стягнути з Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.03.2024 по 26.01.2025 у розмірі 246 779,62 грн (двісті сорок шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 62 копійки) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 505,39грн. (сім тисяч п'ятсот п'ять гривень 39 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Барської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 505,39грн. (сім тисяч п'ятсот п'ять гривень 39 копійок).
Рішення в частині поновлення на посаді та присудження виплати за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Відділ соціальної політики та охорони здоров'я Барської міської ради (код ЄДРПОУ: 44086621, 23000, Вінницька область, місто Бар, Жмеринський район, вулиця Героїв Майдану, буд. 6);
Відповідач 2: Барська міська рада Барського району Вінницької області (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000);
Третя особа: Міський голова Барської міської ради Саволюк Володимир Васильович (майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна