апеляційне провадження №22-ц/824/849/2025
справа №761/39002/23
06 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року, ухваленим під головуванням судді Притули Н.Г.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У жовтні 2023 року до суду звернулось АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 25 144,91 грн.
Позивач вказує, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" запущено новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови обслуговування рахунків опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення.
Вимоги обґрунтовує тим, що 19 лютого 2021 року відповідачем цифровим власноручним підписом підписано Анкету-заяву у мобільному додатку monobank до Договору про надання банківських послуг 19 лютого 2021 року.
Згідно із цим договором відповідачу відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, а саме надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 20 000 грн.
Проте позичальник допустив порушення у строках здійснення платежів, у зв'язку із чим банк відповідно до умов договору визнав кредит за формою "на вимогу".
Вказує, що станом на 14 червня 2023 року заборгованість складається із:
- 25 144,91 грн - заборгованості за тілом кредиту.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 25 144,91 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Посилається на те, що відповідач підписав анкету-заяву, отже погодився і був ознайомлений із Умовами та Тарифами, які в сукупності складають Договір про надання банківських послуг.
Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проєкту "Monobank".
Вказує, що виконавши всі необхідні дії для реєстрації у мобільному застосунку, відповідач тим самим ознайомився з Умовами. Договір укладено в електронній формі, а тому відсутність підпису на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифах за карткою, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту не свідчить про відсутність погоджених умов договору.
Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що у справі відсутні докази погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання, не доведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розумів відповідач під час укладання договору, є передчасними, помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України "Про електронну комерцію".
Вказує, що наявна в матеріалах справи редакція Умов та правил, а також витяг з Тарифів за карткою monobank має показовий характер з огляду на специфіку надання банківських послуг, оновлюється та доповнюється у відповідності вимог законодавства.
Зазначає, що своїми діями (переказ коштів, поповнення мобільного зв'язку, оплата товарів у торгових точка інше) відповідач тим самим визнавав наявність зобов'язань із змінами та доповнення до договору від 19 лютого 2021 року.
Вказує, що в анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг сторони погодили розмір нарахування відсоткової ставки за прострочення виконання позичальником зобов'язань за договором.
Посилається на припис частини 3 статті 82 ЦК України в частині того, що існують підстави уважати, що Умови та правила надання позивачем банківських послуг, розміщені в публічному доступі в мережі Інтернет, та посилання на сайт позивача, розміщене в анкеті-заяві клієнтів банку, є загальновідомими.
Вказує, що у суду є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, розміщених в публічному доступі на сайті банку.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), від 03 лютого 202 року у справі №758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі №367/4970/13-ц, 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що поряд з наданням позивачем суду доказів на підтвердження укладення кредитного договору в електронній формі, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували погодження сторонами розміру кредитного ліміту, передачу грошових коштів, а також первинних документів як доказів на підтвердження існування заборгованості.
Суд зазначив, що із наданих суду Умов та правил обслуговування в Банку убачається, що такі набирають чинності в лютому 2022 році, тоді як анкету-заяву підписано відповідачем в лютому 2021 році, відтак у суду відсутні можливості установити, із якими саме Умовами та правилами ознайомлено відповідача.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується та вказує про наступне.
Установлено, що 19 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до умов якого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрив поточний рахунок у гривні НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 із встановленням кредитного ліміту на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (monobank | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (пункт 1 анкети-заяви) (а.с.14).
Проставлянням цифрового власноручного підпису на екрані власного смартфону у мобільному додатку під цією анкетою-заявою ОСОБА_1 :
- підтверджує отримання примірника Договору в мобільному додатку;
- підтверджує своє ознайомлення та згоду з умовами Договору;
- підтверджує укладення Договору;
- зобов'язується виконувати умови Договору;
- підтверджує, що інформація, передбачена частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана ОСОБА_1 шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку (а.с.14).
В анкеті-заяві ОСОБА_1 просить встановити поточний рахунок в Банку кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.
В анкеті-заяві зазначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в Договорі та Тарифах.
Долучено форму підтвердження електронного документу як підтвердження підписання анкети-заяви ОСОБА_1 (а.с. 15), а також форму підтвердження електронного документу "umovy" (а.с.16) .
До анкети-заяви Банк додав витяг з Умов і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, затверджених Протоколом Правління №49 від 30 листопада 2022 року, які набрали чинності з 01 грудня 2022 року (а.с.17-29). Долучено додаток із визначення тарифів Чорної картки monobank (а.с.30-31), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.32-34), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів (а.с.34 зворот).
Згідно даних розрахунку за договором №б/н від 19 лютого 2021 року, укладеного між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 14 червня 2023 року заборгованість клієнта складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 25 144,91 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; судовий збір - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн; а всього - 25 144,91 грн (а.с.9-13). Розрахунок містить інформацію за період з 04.04.2021 року по 14.06.2023 року.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, він вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 19 лютого 2021 року, яка містить цифрове зображення підпису відповідача і дату, час накладення підпису ОСОБА_1 та дані про накладення представником банку Олійника Д.С. кваліфікованого електронного підпису, що свідчить про дотримання сторонами електронної форми укладення кредитного договору.
Таким чином, судом першої інстанції правильно установлено факт укладення сторонами кредитного договору в електронній формі, відтак доводи апеляційної скарги в частині не дослідження судом порядку укладення кредитного договору є безпідставними. Проте суд першої інстанції вказав, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження надання банком відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту. Вказано, що підписання сторонами анкети-заяви без належних доказів встановлення кредитного ліміту та передачі грошових коштів не може свідчити про вчинення таких дій зі сторони позивача, а також саме по собі не підтверджує існування заборгованості у відповідача перед банком.
Колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
У цій справі позивачем не надано доказів на підтвердження відкриття встановленого кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 у розмірі 20 000,00 грн з урахуванням особливостей проєкту monobank із посиланням на суму, зазначену в мобільному додатку проєкту monobank. Також в матеріалах справи відсутні відомості про передачу позивальнику грошових коштів, виданих банком за умовами кредитного договору.
Варто зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Інші документи, надані позивачем суду, а саме: Умови і правила в редакції, чинній з 01 грудня 2022 року, додаток із визначенням тарифів Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачів не відображаються факту передачі позивачем відповідачу кредитних коштів та фактичне користування відповідачем коштами, відтак суд першої інстанції правильно зробив висновок про неможливість установити наявність у відповідача заборгованості перед банком.
При цьому, доводи апеляційної скарги в частині електронної форми укладення сторонами кредитного договору та, як наслідок, погодження усіх істотних умов договору в електронній формі, на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
Доводи апеляційної скарги в частині загальнодоступності інформації про умови надання банком банківських послуг та щодо витребування додаткових доказів за ініціативою суду апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
За приписами частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статі 12, частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Згідно приписів частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
З аналізу наведених норм убачається, що під час цивільного судочинства сторони процесу наділені правом, а не обов'язком вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами, зокрема, представляти чи не представляти доказ.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем у справі є юридична особа, основною діяльністю якої є надання банківських послуг. Тобто ініціатором судового процесу є особа, яка за специфікою своєї професійної діяльності має у розпорядженні всі необхідні документи на підтвердження доводів позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте банк при зверненні до суду із позовом, вільно користуючись процесуальними права (у тому числі щодо подання доказів до суду), надав Умови та Правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг в редакції, чинній з 01 грудня 2022 року, тоді як кредитні відносини із відповідачем виникли в лютому 2021 року.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (згідно частини 3 статті 82 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що, на думку позивача, Умови та правила надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», розміщені в мережі Інтернет, є загальновідомими обставинами згідно частини 3 статі 82 ЦПК України апеляційний суд відхиляє та зауважує, що такі умови та правила, хоча є доступною необмеженій кількості користувачів мережі Інтернет з огляду на їх розміщення на вебсайті банку, проте мають мінливий характер та за своєю суттю є об'ємною інформацією, що не дає підстав уважати, що така інформація має ознаки загальновідомої обставини.
Колегія суддів зазначає, що загальновідомі обставини не потребують доказування, оскільки об'єктивність їх існування є очевидна.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова