Справа №377/354/22 Головуючий у 1 інстанції: Яровенко Н.О.
провадження №22-ц/824/1305/2025 Головуючий суддя: Музичко С.Г
29.01.2025
Судді цивільної палати Київського апеляційного суду Олійника В.І. по постанові Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у справі №377/354/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дітей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Славутицького міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про визначення місця проживання дітей.
Від позивача за зустрічним позовом, в інтересах якого діє представник - адвокат Глухенький С.О., до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд забезпечити позов шляхом:
1. визначення місця та часу спілкування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 :
- у навчальний період: щотижня протягом місяця : з 18-00 кожної п'ятниці до 20-00 кожної неділі.
- у ненавчальний період (канікул, тощо): щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні : з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та, коли випадає з 10-00 кожної п'ятої суботи до 20-00 кожної п'ятої неділі;
2. зобов'язання матері - ОСОБА_1 передавати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьку - ОСОБА_3 за місцем його проживання (перебування) згідно визначеного судом графіку спілкування.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що справа розглядається від вересня 2022 року, у справі змінювався склад суду, призначена експертиза, мають бути допитані більше 8 свідків, наслідком чого став більш тривалий час розгляду справи. Такий тривалий час розгляду справи може потягнути за собою втрату емоційного зв'язку дітей з батьком, що на сьогодні починає проявлятися.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову, поданої в межах цивільної справи №377/354/22, задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом:
1. визначено місце та час спілкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_3 :
- у навчальний період: щотижня протягом місяця: з 18-00 кожної п'ятниці до 20-00 кожної неділі;
- у ненавчальний період (канікул, тощо): щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні: з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та, коли випадає з 10-00 кожної п'ятої суботи до 20-00 кожної п'ятої неділі;
2. Зобов'язано матір - ОСОБА_1 передавати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьку - ОСОБА_3 за місцем його проживання (перебування) згідно визначеного судом графіку спілкування.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала районного суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначала, що заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено об'єктивних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Крім того, заявником не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог.
Вказувала, що відповідач за первісним позовом проживає в м. Києві, а діти проживають в м.Славутич, відстань між якими становить 200 км, що робить неможливим передачу дітей за місцем проживання батька за визначеним судом графіком, оскільки переїзд дітей щотижня до міста Києва і назад потребує значних витрат, а ОСОБА_3 не сплачує аліменти та не надає грошей на утримання дітей.
Визначений судом графік виключає можливість ОСОБА_1 проводити час разом із дітьми у вихідні дні.
Звертала увагу, що у даному провадженні не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з матір'ю, а відтак вважає, що зв'язок між заходом забезпечення позову, обраним заявником, і предметом позову, відсутній та підстав для задоволення заяви у суду не було.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 зазначає, що на його переконання в найкращих інтересах дітей буде спілкування з обома батьками, тому суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах вжив заходів забезпечення позову, керуючись в першу чергу інтересами дітей. Натомість посилання апелянта на неврахування інтересів дітей є непереконливими, оскільки апеляційна скарга не містить доводів, коли спілкування дітей з батьком може суперечити найкращим інтересам дитини. Решта посилань апелянта на її зайнятість, необхідність відвідувати дитячий садок та інше не може бути підставою для обмежень у спілкуванні батька з дітьми.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив того, що зустрічі батька ОСОБА_3 з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будуть підтримувати зв'язок з батьком та у той же час не будуть порушувати права матері на спілкування з дітьми. Суд зазначив, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову в цій частині вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів частково погодилася з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Від позивача за зустрічним позовом, в інтересах якого діє представник адвокат Глухенький С.О., до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд забезпечити позов шляхом: визначення місця та часу спілкування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 , зобов'язати матір - ОСОБА_1 передавати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьку - ОСОБА_3 за місцем його проживання (перебування) згідно визначеного судом графіку спілкування.
Так, позивачу за зустрічним позовом, не часто надавали змогу спілкуватися з дітьми. Спілкування відбувалося в коридорі біля вхідних дверей, а двері на міжповерхові сходи закривалися матір'ю дітей або бабусею і навіть сам час спілкування з дітьми завжди обмежувався. Останнім часом позивач за зустрічним позовом взагалі після оголошення своєї правової позиції в суді не допускався до дітей, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит за результатами виклику поліції після порушення прав батька, а саме не допуску до спілкування з дітьми. Також, є допустимим безконтрольне перебування дітей з алко-нарко залежною матір'ю. Батько має знати в якому стані виховує матір дітей та спілкуватися з дітьми незалежно від волі матері.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють відповідача можливості регулярно спілкуватися з дитиною.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей проживає окремо від них, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їхньому вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При цьому, апеляційним судом зазначено, що він враховує те, що запропонований графік зустрічей батька з дітьми - за місцем його проживання до винесення судом рішення, а саме: у навчальний період: щотижня протягом місяця: з 18-00 кожної п'ятниці до 20-00 кожної неділі; у ненавчальний період (канікул, тощо): щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні: з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та, коли випадає з 10-00 кожної п'ятої суботи до 20-00 кожної п'ятої неділі, неможливо виконати, оскільки місцем проживання батька на даний час є м. Київ, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дітей - м. Славутич, крім того позивачка у будні дні перебуває на роботі та немає фізичною можливості перебувати в цей час з дітьми в м. Києві .
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і зміни
ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року.
При тому, апеляційним судом мало би бути враховане наступне:
- наявне в матеріалах справи на аркуші справи №41 Свідоцтво №18187 про проходження позивачкою ОСОБА_1 протирецидивного лікування алкогольної залежності (підшивка під лопатку);
- довідка Громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» №29/97 від 11 червня 2021 року про те, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 14 травня 2021 року до 11 червня 2021 року проходила курс психо-соціальної допомоги у ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» за адресою: АДРЕСА_1 ;
- лист Головного Управління Національної поліції в Київській області від 12 березня 2024 року за вихідним №1782 (а.с.43) про те, що від громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 03.02.2024 року о 20:39 надійшло повідомлення, відповідно до якого його колишня дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не дає бачитися з малолітніми дітьми - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і дане повідомлення було зареєстроване до ЄО №273 від 03.02.2024 року;
- довідка про проведення бесіди та результати рейд-перевірки від 25.07.2022 року Служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (а.с.45, 46), з висновків та пропозицій якої вбачається, що ОСОБА_1 порушує права та законні інтереси дітей, вживаючи алкогольні напитки в присутності молодшої дитини і наражає її на небезпеку.
У статті 141 Сімейного кодексу України «Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини» визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За наведених обставин вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення апеляційної скарги і зміну ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року в частині місця та часу спілкування.
При тому, звертаю увагу на недоречність висновків апеляційного суду щодо значної відстані від місця проживання батька (м.Київ) до місця проживання дітей (м.Славутич) Вишгородського району Київської області), оскільки батько дітей ОСОБА_3 ствердив у судовому засіданні, що переїзд дітей буде сам організовувати і всі витрати бере на себе.
З врахуванням осіб батьків, їхнього ставлення до дітей та їх проблем, вважаю що задля найкращих інтересів дітей і їх безпеки запропонований графік не міг негативно впливати на розвиток дітей та порушувати встановлений розпорядок дня, а тому не було необхідності у зміні ухвали суду першої інстанції в частині місця та часу спілкування батька з дітьми.
Згідно зі ст.35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Суддя Київського В.І.Олійник
апеляційного суду