Справа № 761/3/25 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1309/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
30 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України у кримінальному провадженні №22024101110001031 від 03.10.2024,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та продовжено йому строк тримання під вартою до 02 березня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень, та покласти, у разі внесення застави, на нього обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 , два місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку із внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
На підставі ст. 206 КПК України, доручено уповноваженим особам СУ ГУНП в м. Києві провести перевірку викладених в усній заяві ОСОБА_7 доводів про вчинення щодо нього насильства особами, яку утримуються у приміщенні камери №17 ДУ «Київський слідчий ізолятор», зафіксованій в журналі судового засідання від 02 січня 2025 року та на диску із звукозаписом судового засідання, та зобов'язано таких уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження ОСОБА_7 та в разі необхідності забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не звернув достатню увагу на доводи проти обрання такого запобіжного заходу, що були висловлені захисником та не достатньо обґрунтував неможливість призначення більш м'якого запобіжного заходу.
Апелянт наголошує на тому, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110001031 від 03.10.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
09.10.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України та останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
10.10.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.12.2024 року.
02.12.2024 постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 09.01.2025.
04.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.01.2025 року включно.
02.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 09.03.2025.
02.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02.03.2025 включно.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 , два місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку із внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
На підставі ст. 206 КПК України, доручено уповноваженим особам СУ ГУНП в м. Києві провести перевірку викладених в усній заяві ОСОБА_7 доводів про вчинення щодо нього насильства особами, яку утримуються у приміщенні камери №17 ДУ «Київський слідчий ізолятор», зафіксованій в журналі судового засідання від 02 січня 2025 року та на диску із звукозаписом судового засідання, та зобов'язано таких уповноважених осіб СУ ГУ НП у м. Києві забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження ОСОБА_7 та в разі необхідності забезпечити додержання права останнього на належну медичну допомогу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, ч. 1 ст.436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 гривень.
Колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконного впливу на свідків, експертів на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_10
Судді:
ОСОБА_11