Справа №367/13344/24 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1170/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
30 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2024 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні №12024111040001471 від 20.12.2024,
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ., з покладенням обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, тобто до 18.02.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не повною мірою було враховано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_7 згідно з постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.10.204 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.174 КУпАП, а саме: на території АЗС здійснював постріли з вогнепальної зброї, що свідчить про схильність особи до вчинення кримінальних правопорушень.
Від захисника ОСОБА_8 до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вказує, що слідчий суддя належним чином встановив, що прокурор не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, до ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надіи?шло повідомлення від співробітника СРПП ВП № 2 Бучанського РУП Стужука про те, що в ході відпрацювання виклику про адміністративне правопорушення біля будинку в м. Ірпінь по вул. Украі?нська, 48А виявлено громадянина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого при собі виявлено предмет схожии? на автомат калашникова, в кобурі на поясі предмет зовні схожии? на револьвер, та при спілкуванні з останнім він пояснив, що у нього в рюкзаку знаходяться бои?ові гранати (ЄО-25786).
У подальшому 20.12.2024 в період часу з 06 год. 36 хв. по 07 год. 15 хв., в ході проведення огляду місця події поблизу будинку № 48-А, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Українська, виявлено та вилучено:
предмет, зовні схожий на пістолет ТТ із серійним номером НОМЕР_1 , що поміщений до паперового конверту;
предмет, зовні схожий на револьвер НОМЕР_6, кобура, 7 предметів зовні схожих патрони (розряджання барбану на момент пакування не представилось за можливе у зв?язку із заклинюванням частин/механізмів пістолету), що поміщений до паперового конверту та опломбований номерною наліпкою NPU 0513448;
2 предмети зовні схожі на корпус від ручної гранати РГД-5, що поміщено до спец. пакету № VS2115892;
2 предмети зовні схожі на корпус ручної гранати Ф-1, що поміщено до спец. пакету № VS2115891;
4 предмета зовні схожих на УЗРГМ, що поміщено до спец. пакету № VS2115803;
предмет зовні схожий на ручну гранату типу DM-НОМЕР_2, оборонний кожух, що поміщений до спец. пакету № VS 2115893.
2 предмети зовні схожі на димові шашки, що поміщено до спец. пакету АВ2016907;
предмет зовні схожий на автоматичну вогнепальну зброю АКС-74 (із наявним маркуваннями на ствольній коробці: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_3), 3 магазини для набоїв, предмет зовні схожий на складний шомпол, ремінець, предмет зовні схожий на глушник, що поміщено до поліетиленового пакету, який опломбований номерною пломбою № В446406.
67 предметів зовні схожих на набої калібру 5,45х39, що поміщено до спец.пакету № SUD3107437.
41 предмет зовні схожих на набої калібру 5,45х39, що поміщено до спец.пакету № SUD3107436.
36 предметів зовні схожих на набої калібру 5,45х39, що поміщено до спец.пакету № SUD3107433.
173 предмети зовні схожих на набої калібру 5,45х39, що поміщено до спец.пакету № SUD3107435.
64 предмети зовні схожих на набої калібру 5,45х39, що поміщено до спец.пакету № SUD3107434.
16 предметів зовні схожих на набої калібру 7,62х25, що поміщено до спец. пакету PSP1196861.
13 предметів зовні схожих на набої калібру 7,62х38, що поміщено до спец. пакету PSP1196855.
13 предметів зовні схожих на гільзи, що поміщено до спец. пакету № PSP1196857.
предмет, зовні схожий на кулю від вогнепальної зброї, що поміщена до спец. пакету № PSP1196856.
Встановлено, що ОСОБА_7 , знаходячись у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, не маючи відповідного дозволу, придбав бойовий револьвер моделі «Наган», зразка 1895 року, № НОМЕР_6 (видалені маркувальні позначки саморобним способом), калібру 7,62х39R, 7 револьверних патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62х39R, що споряджені безоболонковими кулями із свинцевим осереддям та автомат системи Калашникова моделі «АКС-74», калібру 5,45х39 який є нарізною вогнепальною зброєю, що виготовлена шляхом заміни штатного ствола на саморобний, із відновленим відбивачем, курка та затворної рами, макету масо-габаритного (ММГ) та, усвідомлюючи, що дані предмети є вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, розпочав зберігати незаконно придбану вогнепальну зброю.
У подальшому, 20.12.2024 приблизно о 00 год. 30 хв. працівниками патрульної поліції Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, які прибули на виклик у дворі будинку буд. АДРЕСА_2 , виявлено ОСОБА_7 , який не маючи відповідного дозволу, зберігав при собі вищевказану вогнепальною зброєю та бойові припаси до неї.
В подальшому, 20.12.2024, в період часу з 06 год. 36 хв. по 07 год. 15 хв. в ході огляду місця події поблизу будинку № 48-А, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Українська, виявлено та вилучено: бойовий револьвер моделі «Наган», зразка 1895 року, № НОМЕР_6 (видалені маркувальні позначки саморобним способом), калібру 7,62х39R, 7 револьверних патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62х39R, що споряджені безоболонковими кулями із свинцевим осереддям, нарізну вогнепальну зброю, яка виготовлена шляхом заміни штатного ствола на саморобний, із відновленим відбивачем, курка та затворної рами, макету масо-габаритного (ММГ), автомату системи Калашникова моделі «АКС-74», калібру 5,45х39.
20.12.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
21.12.2024 ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії ухвали до 18.02.2025 року включно.
Слідчий суддя виходив з того, що прокурор не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування відносно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема, можливості останнього переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_7 , у тому числі вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан, відсутність судимостей, доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та, за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.
Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_9
Судді:
ОСОБА_10