справа №754/25/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1395/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
30 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 12 жовтня 2017 року Деснянським районним судом м. Києва за частиною першою статті 263, статтею 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 16 жовтня 2019 року Деснянським районним судом м. Києва за частиною другою статті 125, статтею 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, у кримінальному провадженні №12024105030000561 від 24 червня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_9 погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено.
Застосований до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжено на строк 30 днів, тобто до 04 лютого 2025 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню на підставі статті 412 КПК України у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною першою статті 129 КК України є необґрунтованою, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні докази того, що смерть ОСОБА_10 настала на місці події від тілесних ушкоджень, отриманих від ОСОБА_7 ; у матеріалах, доданих до клопотання слідчого, міститься висновок судово-медичного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_11 , відповідно до якої виявлені тілесні ушкодження у причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають; до клопотання долучені протоколи допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , покази яких не узгоджуються між собою та які не можуть вказувати на конкретну причину смерті ОСОБА_11 ; вчинення відповідних кримінальних правопорушень саме ОСОБА_7 не підтверджено жодним доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Уважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом мне надана об'єктивна оцінка щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наведених у відповідному клопотанні слідчого, оскільки свідків у кримінальному провадженні допитано, з ними проведено впізнання особи підозрюваного за фотокартками та слідчий експеримент; підозрюваний ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування та був затриманий співробітниками поліції.
Посилається на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі з ОСОБА_20 та на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він неофіційно працює.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105030000561 від 24 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що від 24 червня 2024 року, приблизно о 19.30 год, ОСОБА_7 , перебуваючи біля житлового під'їзду №5, будинку АДРЕСА_3 , побачив свою тещу ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У подальшому, на ґрунті тривалих неприязних відносин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, демонструючи зверхність та вседозволеність ОСОБА_7 розпочав словесний конфлікт із своєю тещею ОСОБА_23 .
У ході розвитку зазначеного конфлікту, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі насідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з метою залякування ОСОБА_23 , став словесно погрожувати останній вбивством, усвідомлюючи при цьому, що висловлені ним погрози здатні викликати у потерпілої побоювання здійснення цих погроз, тим самим даючи ОСОБА_23 реальні підстави побоюватися за своє життя та здоров'я. Остання реально сприймаючий погрози вбивством та побоюючись за своє життя, намагаючись уникнути негативних наслідків, забігла до приміщення під'їзду зазначеного будинку.
Вказана вище ситуація погрози вбивством з боку ОСОБА_7 була для потерпілої ОСОБА_23 додатково психотравмуючою, відбувалася на фоні численних ситуацій психологічного насильства, супроводжувалася переживаннями страху за своє життя та здоров'я, приниження, сорому з подальшим погіршенням психоемоційного стану.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні погрози вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 129 КК України.
Крім того, 16 серпня 2024 року, приблизно о 22.00 год, ОСОБА_7 , перебуваючи біля магазину «АВРОРА», що за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якого при собі знаходилася сумка з особистими речами, після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя потерпілого, в умовах воєнного стану, який введено з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено.
Так, ОСОБА_7 у вказані дату, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії є відкритими для потерпілого та оточуючих осіб, підійшов до потерпілого та наніс один удар правою рукою, зібраною в кулак в область обличчя ОСОБА_24 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді: синця на повіках лівого ока з переходом в підочну ділянку, лівого скату носа та праву підочну ділянку, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, саден в лівій підочній ділянці, в правій скроневій ділянці, від якого потерпілий ОСОБА_24 впав на асфальтовану ділянку та тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя потерпілого та подолав його волю до опору, одразу після чого дістав з сумки потерпілого навушники «AirPods with Charging Case» (MV7N2TY/A), моделі: А2032 А2031 А1602, вартістю 2 630 грн 00 копійок; чохол до навушників «Blueo Liquid Silicone Case для Apple AirPods with Carbine, Yellow», вартістю 55 грн 00 коп.; банківську карту № НОМЕР_1 , видану АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_24 з коштами на рахунку у сумі 1 865 грн 35 коп., після чого зняв з пальця правої руки обручку з білого золота, 585 проби, вагою 3,09 г, вартістю 10 501 грн 51 коп., та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_24 матеріальну шкоду на загальну суму 15 051 грн 86 коп.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений частиною четвертою статті 186 КК України.
Крім того, 16 серпня 2024 року, приблизно о 22.00 год, перебуваючи біля магазину «АВРОРА», що за адресою: місто Київ, проспект Лісовий, 25-Д, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив для себе, з метою крадіжки офіційного документа та використання його для незаконного збагачення, усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, протиправно, в момент вчинення відкритого викрадення майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану, заволодів банківською платіжною карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , та яка відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 статті 1, пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», частини четвертої статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до примітки статті 358 КК України є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити для доступу до банківського рахунку (платіжним інструментом) НОМЕР_2 на ім'я потерпілого ОСОБА_24 , позбавивши останнього таким чином можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно викрав та приховав офіційний документ.
Своїми умисними діями, які виразились у викраденні та приховуванні офіційних документів, вчиненому з корисних мотивів, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 357 КК України.
Крім того, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на підробку електронного документу на переказ (платіжного доручення), тобто документу в електронному виді, що використовується банками для передачі інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів, з метою здійснення переказу визначеної в ньому суми коштів на рахунок отримувача з банківського рахунку ОСОБА_24 та від його імені, як законного ініціатора подання відповідного електронного документа на переказ.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку електронного документу на переказ (платіжного доручення), у період часу з 23:46 год. 16 серпня 2024 року до 11:08 год. 17 серпня 2024 року, перебуваючи у магазині «АТБ» за адресою: місто Київ, проспект Лісовий, 28 та достовірно знаючи, що при розрахунку вказаною платіжною картою по терміналу не потрібно вводити пін-код доступ до банківського рахунку, на якому містяться грошові кошти, вирішив цим скористатись та за допомогою терміналів розрахунку з використанням безконтактної технології проведення платіжну «РаyРаss», приклав платіжну карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , як засіб доступу до банківського рахунку НОМЕР_2 на ім'я потерпілого ОСОБА_24 , тим самим сформував електронні платіжні доручення на оплату товарів від імені законного власника банківської картки ОСОБА_24 з банківського рахунку НОМЕР_2 на рахунок отримувача перекази на суму 395 грн 10 коп., 346 грн 90 коп., 399 грн 65 коп., 303 грн 40 коп., 420 грн 30 коп., а всього загальною сумою 1 865 грн 35 коп., тим самим підробив електронні документи на перекази. Після чого ОСОБА_7 розрахувався за товари у вищевказаному магазині на загальну суму 1 865 грн 35 коп.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у підробці документів на переказ, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 200 КК України.
Крім того, 17 серпня 2024 року, приблизно о 15:30 год, ОСОБА_7 , перебуваючи на ділянці місцевості між будинками № 25 та 25-Д по проспекту Лісовий у місті Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вступив у сварку з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в ході розвитку якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 .
Так, ОСОБА_25 у вказаний час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс один удар в область обличчя ОСОБА_11 , від якого останній втративши рівновагу, впав на асфальтовану ділянку, та після чого, одразу почав наносити численну кількість ударів обома руками зібраними в кулак та обома ногами в області життєво важливих органів потерпілого, а саме по голові та тулубу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_25 став своєю ногою потерпілому на спину та, охопивши руками голову ОСОБА_11 , почав нею бити об асфальтовану поверхню, однак свої протиправні дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_11 , не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий втратив свідомість та у зв'язку з активними діями сторонніх осіб, які завадили ОСОБА_25 довести свій злочинний умисел до кінця. Після чого, ОСОБА_25 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Протиправними діями ОСОБА_25 потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани та множинних саден голови, крововиливів у м'які тканини голови, що мають ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; множинних саден на тулубі та кінцівках, що мають ознаки легкого тілесного ушкодження.
ОСОБА_11 , не приходячи до свідомості, помер на місці вчинення кримінального правопорушення внаслідок цереброваскулярної хвороби з крововиливом під оболонки головного та розвитком набряку-набухання головного мозку.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
18 серпня 2024 року слідчим СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за погодженням із керівником Деснянської окружної прокуратури міста Києва, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
20 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Деснянського району м. Києва підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 жовтня 2024 року.
10 жовтня 2024 року слідчим СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за погодженням із керівником Деснянської окружної прокуратури міста Києва, ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200 КК України.
03 січня 2025 року слідчим слідчим СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за погодженням із керівником Деснянської окружної прокуратури міста Києва, ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
Постановою керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 08 жовтня 2024 року строк досудового розслідування уданому кримінальному провадженні продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 18 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.00 год. 18 листопада 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 18 січня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11 січня 2025 року включно.
03 січня 2025 року відповідно до вимог статті 290 КПК України підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику повідомлено про завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів та надано (забезпечено) до них доступ.
06 січня 2025 року слідчий СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року клопотання слідчого СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_9 погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено.
Застосований до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжено на строк 30 днів, тобто до 04 лютого 2025 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами в їх сукупності, що підтверджують причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому правопорушень.
При цьому, на даний час підозрюваний ОСОБА_25 та його захисник з матеріалами кримінального провадження не ознайомились у повному обсязі, кримінальне провадження №12024105030000561 складається з 3 (трьох) томів, підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 ознайомилися з 1 (одним) томом, а тому направити обвинувальний акт до суду неможливо без належного відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту. Враховуючи обсяг матеріалів досудового розслідування, які складаються з 3 (трьох) томів, цифрових носіїв інформації, де міститься запис проведених слідчих дій, речових доказів, з якими необхідно ознайомити сторону захисту, а також час для складання обвинувального акту, скерування до суду та призначення судового засідання, під час якого, серед іншого, буде вирішуватись питання продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , необхідно достатньо часу, який об'єктивно складає не менше 30 днів.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого та тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцять років, а тому усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, розуміючи його невідворотність, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання вищевказаних ризиків застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що станом на час розгляду клопотання прокурора стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування та надано можливість для ознайомлення з ними, а отже строки досудового розслідування зупинені відповідно до статті 290 КПК України.
Відповідно до частини дванадцятої статті 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Тобто, невиконання вимог статті 290 КПК України може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також у зв'язку з тим, що під час розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення було доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та необхідність надання часу для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, з метою виконання підозрюваним ОСОБА_7 його процесуальних обов'язків, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що існують підстави для продовження застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, вказаний строк у будь-якому разі не може перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024105030000561 від 24 червня 2024 року у випадку його непродовження або незвернення з обвинувальним актом до суду.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною четвертою статті 186, частиною першою статті 357, частиною першою статті 200, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання сторони захисту на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні докази того, що смерть ОСОБА_10 настала на місці події від тілесних ушкоджень, отриманих від ОСОБА_7 ; у матеріалах, доданих до клопотання слідчого, міститься висновок судово-медичного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_11 , відповідно до якої виявлені тілесні ушкодження у причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають; до клопотання долучені протоколи допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , покази яких не узгоджуються між собою та які не можуть вказувати на конкретну причину смерті ОСОБА_11 ; вчинення відповідних кримінальних правопорушень саме ОСОБА_7 не підтверджено жодним доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Таким чином, посилання захисника на те, що свідків у кримінальному провадженні допитано, з ними проведено впізнання особи підозрюваного за фотокартками та слідчий експеримент; підозрюваний ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування та був затриманий співробітниками поліції, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного та не свідчать про відсутність існування вказаних ризиків на наступних етапах досудового розслідування.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих йому злочинів, зміст підозри та положення пунктів 1, 2 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі з ОСОБА_20 та на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він неофіційно працює, не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4