05 лютого 2025 року м. Рівне №460/15685/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 11.08.2004 по 01.12.2013, з 21.10.2015 по 29.02.2024 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію за віком з 25.06.2024 (в межах встановленого законом 6 місячного строку звернення до суду), зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 11.08.2024 по 01.12.2013 та з 21.10.2015 по 29.02.2024 у психіатричному закладі охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні пенсії відповідач протиправно не обчислив у подвійному розмірі стаж роботи позивача у Комунальному закладі «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради з 11.08.2004 по 01.12.2013, з 21.10.2015 по 29.02.2024 відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
16.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі спірного періоду роботи після 01.01.2004 не передбачено ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач з 20.09.2013 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) його страховий стаж, обчислений до 29.02.2024, становить 46 років 10 місяців 20 днів. Зокрема, період з 16.05.2002 по 31.12.2003 зараховано в подвійному розмірі проставлена особлива відмітка "працівник охорони здоров'я " та "Медичний заклад із ст. 60", періоди з 11.08.2004 по 15.06.2009, з 19.06.2009 по 01.08.2010, з 07.08.2010 по 14.03.2011, з 01.04.2011 по 31.08.2013, з 01.09.2013 по 21.12.2013, з 01.01.2014 по 25.01.2014, з 01.02.2014 по 19.08.2014, з 01.09.2014 по 30.06.2017 (містять особливу відмітку "працівник охорони здоров'я " та "Медичний заклад із ст. 60"), зараховано в одинарному розмірі. Інші періоди з 01.01.2004 по 10.08.2004, з 16.06.2009 по 18.06.2009, з 02.08.2010 по 06.08.2010, з 15.03.2010 по 20.03.2011, з 01.07.2017 по 31.07.2017, з 01.08.2017 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.02.2020 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 29.02.2024 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі без особливих відміток (а.с.24-25).
Після призначення пенсії перерахунки пенсії проводились автоматизованим способом, у зв'язку зі змінами пенсійного забезпечення, а також на підставі заяви позивача від 16.08.2017, з урахуванням стажу набутого після призначення пенсії, що підтверджується листом відповідача від 04.12.2024 №1700-0202-8/68891.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 16.05.2002 прийнятий на роботу в Острозьку обласну психіатричну лікарню (перейменовану 15.09.2011 в комунальний заклад «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради, 02.01.2019 на КП ««Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради) молодшою медсестрою палатною на 0,75ст., з 11.08.2004 переведений на повну ставку, 30.09.2004 - посада молодшої медсестри переіменовано на молодшу медичну сестру з догляду за хворими, 01.12.2013 переведений на 0,5 ставки молодшою медичною сестрою з догляду за хворими, 01.02.2014 переведений на 0,75 ставки молодшою медичною сестрою з догляду за хворими, 21.10.2015 переведений на повну ставку молодшою медичною сестрою з догляду за хворими, 31.03.2021 звільнений із займаної посади згідно ст.36 п.1 КЗпП України, з 01.04.2021 прийнятий на посаду сторожа в КЗ «Острозький психоневрологічний інтернат».
Слід зазначити, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнятий/переведений на таку посаду (роботу).
Як на підставу зарахування стажу в одинарному розмірі, відповідач посилається на те, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто з 01 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірного стажу у подвійному розмірі, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п.6 ч.1ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Відповідно до частини 1 статті 27 зазначеного Закону професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 № 385 визначено, що закладами охорони здоров'я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади 1.1.1. Багатопрофільні: Заклад з надання психіатричної допомоги; 1.1.4. Особливого типу: Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
Отже, психіатрична лікарня є закладом охорони здоров'я, діяльність якого пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Тому робота у такому закладі зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідачем не заперечується факт роботи позивача в психіатричному закладі у відповідні періоди.
Крім того, в силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 08.06.2022 в справі № 510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22 які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України повинні враховуватися судом.
Судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2004 по 31.03.2021 працював у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради, до перейменування КЗ «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради, Острозька обласна психіатрична лікарня.
Таким чином, робота позивача в у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Щодо зарахування періоду з 01.04.2021 по 29.02.2024 у подвійному розмірі, суд зазначає таке.
Так, відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 , останній з 01.04.2021 працює в КЗ «Острозький психоневрологічний інтернат».
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
У статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III, зокрема, наведено визначення таких понять:
психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги;
заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади.
Згідно з п.1-3 Типовим положенням про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957 (далі - Положення №957), психоневрологічний інтернат (далі - інтернат) є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті. Інтернат утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (далі - засновник). У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Згідно із п.5 Положення № 957, основними завданнями інтернату є:
1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).
Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.
3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759) і затверджуються засновником;
3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 7 Положення №957, підопічним гарантується, зокрема, надання медичної допомоги, у тому числі екстреної, за наявності медичних показань, консультації, стаціонарне лікування на базі закладів охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 14 Положення №957, медична допомога в інтернаті може надаватися у разі:
провадження господарської діяльності з медичної практики;
укладення договорів із закладами охорони здоров'я та/або медичними працівниками.
Інтернат може провадити господарську діяльність з придбання, перевезення, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволених до застосування в Україні.
З інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідує, що основним видом діяльності Комунального закладу «Острозький психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради є за КВЕД 87.30 «Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів».
Отже, КЗ «Острозький психоневрологічний інтернат» здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, а отже не є психіатричним закладом охорони здоров'я в розумінні статті 60 Закону №1788-XII, а тому відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача у такому закладі до страхового стажу у подвійному розмірі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 25.06.2024 з урахуванням страхового стажу у подвійному розмірі, суд зазначає, що на час розгляду справи зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі спірного періоду його роботи ще не відбулось.
Тому відсутні підстави вважати, що відповідач порушив право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням такого страхового стажу.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2021 у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» Рівненської обласної ради з 01.01.2004 по 31.03.2021.
В задоволені решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у виді судового збору у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 05.02.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО