Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4251/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Управління культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Харківської області (63701, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. 1-го Травня, буд. 6)
про стягнення 97062,53 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача - Управління культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Харківської області про стягнення 97062,53 грн., з яких: основний борг у розмірі 62767,61 грн., пеня у розмірі 15055,73 грн., 3% річних у розмірі 4414,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 14824,91 грн. та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості природного газу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України до суду не надходило.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що сторони зареєстрували "Електронний кабінет" в ЄСІТС, а тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 було доставлено до зареєстрованого "Електронного кабінету" сторін, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які долучено судом до матеріалів справи.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 по справі №922/4251/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
16.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №31536), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в позові, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень, зокрема, зазначено, що відповідно до договору №19-1194/21-БО-Т постачання природного газу від 25.11.2021 природний газ споживався відповідачем з моменту укладання договору по лютий 2022 р. З цей період заборгованість між сторонами відсутня. З березня 2022 р. внаслідок збройної агресії рф проти України місто Куп'янськ Харківської області було окуповано. Внаслідок окупації виникли об'єктивні обставини, які унеможливлюють належне виконання договору, зокрема, своєчасне проведення розрахунків тощо.
Зазначає, що відповідно до пункту 5.1. договору оплата за спожитий природній газ здійснюється на підставі актів приймання - передачі. Проте позивачем на адресу відповідача у визначені договором строки не направлені акти приймання - передачі природного газу за вказаний у позовній заяві період, а саме за березень - серпень 2022 р. В зв'язку із цим, у відповідача не було підстав для оплати за природній газ у відповідний бюджетний рік, в якому було заплановано повний обсяг бюджетних коштів на оплату по договору №19-1194/21 - БО-Т від 25.11.2021 р. За таких обставин, зазначає, що за умови відсутності у відповідача первинних документів належні та достатні підстави для проведення своєчасної оплати за спожитий природній газ за період березень - серпень 2022 р. відсутні. Звертає увагу, що відповідно до розділу 10 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин на території України є лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1, який є у вільному доступі на сайті ТПП України.
З огляду на зазначене, звертає увагу, що наявність форс-мажорних обставин в тому числі на території Куп'янської міської територіальної громади унеможливлює виконання підприємствами, установами та організаціями в повному обсязі договірних зобов'язань по укладених договорах, зокрема договору про постачання природного газу №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 з 24.02.2022 року по вересень 2022 року.
20.12.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №32076), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд позовну заяву задовольнити, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень, зокрема, зазначено, що відповідно до пункту 3.5.-3.5.1 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. У зв'язку з тим, що споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022, враховуючи дані Інформаційної платформи, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.
Окрім того, звертає увагу, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС. Таким чином, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки. Разом із цим, пунктами 4.1 договору узгоджено ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором. З урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціну природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідних актів приймання-передачі природного газу. Вказане також підтверджується тим, що відповідачем було повністю сплачено за період поставки січня-лютого 2022 року та частково сплачено за березень 2022 року.
Звертає увагу, що підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. При цьому, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав оплати вартості природного газу у відповідний бюджетний період, в якому заплановано повний обсяг бюджетних коштів на оплату по договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 р., позивач зазначає, що закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів.
Щодо тверджень про настання форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що відповідно до пункту 10.3 договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Тобто, сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили. Однак відповідачем відповідно до погоджених умов договору не надано позивачу та суду жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин. З посиланням на правові висновки Верховного Суду зазначає, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", EIC-код 56X930000010610X, як юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України, діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.09.2018 №962 (далі - позивач, постачальник), та Управлінням культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Харківської області, EIC-код 56XS0000X9В9А006, як юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою/організацією (далі - відповідач, споживач), керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 "Про затвердження Правил постачання природного газу", Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 "Про затвердження Кодексу газорозподільної системи", Постановою НКРЕКП №3013 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регулярний період 2020-2024 роки" та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, було укладено договір постачання природного газу №19-1194/21-БО-Т (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.3. договору за договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Відповідно до пункту 1.4. договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний EIC-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний EIC-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Згідно пункту 2.2. договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
Згідно пункту 2.3. договору погоджено, що підписанням договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до умов пункту 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Згідно пункту 2.5. договору режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.
Відповідно до пункту 3.2. договору постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній Оператора ГТС.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1. договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Умовами пункту 3.4. договору погоджено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Відповідно до пункту 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1., п.п. 3.5.)
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2., п.п. 3.5.)
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3., п. 3.5.).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4., 3.5.).
Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,42 грн. Крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно умов пункту 4.3. договору загальна вартість договору на дату укладання становить 606980,00 грн., крім того ПДВ - 121396,00 грн, разом з ПДВ - 728376,00 грн.
Окрім того, пунктом 5.1. договору погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 до договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ власного видобутку в період листопад 2021 року в обсязі 0,33365 тис.куб.м. на суму 5523,24 грн. з ПДВ.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 до договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ власного видобутку в період грудень 2021 в обсязі 5,35667 тис.куб.м. на суму 88674,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 та поставку відповідачу природний газ у період з листопада 2021 р. по серпень 2022 р. Звертає увагу, що на адвокатський запит позивача, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надано лист-відповідь №ТОВВИХ-24-15247 від 07.10.2024 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно, а тому враховуючи дані Інформаційної платформи, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі. Зазначає, що в період з листопада 2021 р. по серпень 2022 р. відповідач спожив природний газ на загальну суму 355653,64 грн. Проте оплату за переданий природний газ відповідачем здійснено лише частково на суму 292886,03 грн., а тому заборгованість відповідача складає 62767,61 грн., що свідчить про порушення зобов'язання із своєчасної та повної оплати у передбачений договором строк, зокрема пункту 5.1. договору.
З метою вжиття заходів, спрямованих на досудове врегулювання спору, позивачем оформлено на скеровано відповідачу вимогу про сплату боргу, в якій з викладенням фактичних та правових підстав звернення вказував про наявність заборгованості за договором №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 у розмірі 62767,61 грн. та необхідність її сплати, яка залишилась без задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення його умов.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Частинами 1, 3статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії" з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (надалі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Отже, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених зазначеним Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зазначене, суб'єкти ринку природного газу мають право користуватися ресурсами Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 до договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ власного видобутку в період листопад 2021 року в обсязі 0,33365 тис.куб.м. на суму 5523,24 грн. з ПДВ.
Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 до договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 постачальник передав, а споживач прийняв природний газ власного видобутку в період грудень 2021 в обсязі 5,35667 тис.куб.м. на суму 88674,29 грн.
Разом з тим, матеріали справи містять відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача як споживача з EIC-кодом 56XS0000X9B9А006 за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 з додатковим зазначенням відомостей щодо постачальника - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", EIC код постачальника: 56X930000010610X, які відображають обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу в спірний період з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору.
Крім того, матеріали справи містять адвокатський запит в інтересах позивача №235/3/2-10858 від 01.10.2024, що адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", в якому з викладенням правових та фактичних підстав звернення, а саме документального підтвердження об'ємів природного газу, поставленого ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) окремим споживачам, керуючись статтями 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", просив надати інформацію з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів природного газу з ресурсу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) низки споживачів, зокрема, Управлінням культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Харківської області з EIC-кодом 56XS0000X9В9А006.
У відповідь на вказаний адвокатський запит, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надано відповідь №ТОВВВИХ-24-15247 від 07.10.2024 із змісту якої слідує, що в інформаційній платформі споживач з EIC-кодом 56XS0000X9В9А006 був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) у період з 01.01.2022 по 31.08.2022.
Також, інформовано, що обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом 56XS0000X9В9А006 за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 6240,62 м3.; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 4218,50 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 4855,57 м3.; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 0,35 м3; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0,35 м3; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 482,75 м3; з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0,35 м3; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 0,02 м3.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п.п. 3.5.1., п.п. 3.5.)
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 3.5.4., 3.5.).
Таким чином, сукупністю наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів позивачем належним чином підтверджено, що на виконання умов договору, позивач, як постачальник з EIC-кодом 56X930000010610X, передав відповідачу, як споживачу з EIC-кодом 56XS0000X9В9А006 в спірний період природний газ в обсягах, що підтверджується ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у відповіді №ТОВВВИХ-24-15247 від 07.10.2024 на суму 355653,64 грн. Наведене відповідно до вимог статті 13, 74, 76-77 ГПК України, відповідачем не спростовано.
При цьому посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі, що свідчить про відсутність належних та достатніх підстав для проведення відповідачем своєчасної оплати за спожитий природній газ за період березень - серпень 2022 р., а також закінчення бюджетного періоду для виконання зобов'язань за договором №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 відхиляються судом як безпідставні з огляду на таке.
Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС Оператор ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи
Також, умовами пункту 6.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне користування природного газу за договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та в порядку, що передбачені договором. При цьому, відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Отже, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС, а тому враховуючи положення чинного законодавства та договору, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, та як споживач з EIC-кодом 56XS0000X9B9А006 спожито природний газ у спірний період.
З урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціну природного газу, що визначена умовами пункту 4.1. договору, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату за відсутності акту приймання-передачі. Вказане також підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідачем за відсутності актів приймання-передачі природного газу було повністю сплачено за період поставки січня-лютого 2022 року та частково здійснено оплату за березень 2022 року, про що свідчить довідка АТ "Державний ощадний банк України" №77/4-11/123821/2024 від 02.10.2024 про надходження коштів на рахунок позивача за період з 25.11.2021 по 01.10.2024.
Також, пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Натомість у даному разі матеріали справи не містять листування претензійного характеру з боку відповідача щодо періоду постачання та/або обсягів споживання природного газу, а також не містять доказів звернення до позивача з метою звірки розрахунків та/або фактичного використання обсягу природного газу відповідно до умов пункту 3.6. договору у разі наявності у відповідача заперечень.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав оплати вартості природного газу у відповідний бюджетний період, в якому заплановано повний обсяг бюджетних коштів на оплату по договору №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 р., суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 56 БК України, пункту 14 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від розрахунків за отриманий товар та від сплати штрафних санкцій та компенсаційних платежів.
Водночас суд також приймає до уваги, що відповідно до пункту 6.1. договору споживач має право розірвати цей договір або припинити його в частині поставки природного газу, в тому числі у разі вибору іншого постачальника, але не раніше ніж в останній день розрахункового періоду, попередивши постачальника не менш ніж за 20 діб до розірвання або припинення договору. При цьому споживач зобов'язаний виконати свої обов'язки за договором у частині оформлених використаних обсягів природного газу та їх оплати відповідно до умов договору.
Крім того, відповідно до пункту 13.1. договору, договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторони враховуючи принцип свободи договору, який сформульований у статтях 6, 627 ЦК України погодили, що договір в частині розрахунків діє до повного їх виконання. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір №19-1194/21-БО-Т від 25.11.2021 припинено за взаємною згодою сторін або в судовому порядку, а тому суд зазначає, що відповідач з огляду на умови пункту 6.2. договору зобов'язаний здійснити розрахунки за природний газ.
Згідно пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахунковий період.
Із змісту довідки АТ "Державний ощадний банк України" №77/4-11/123821/2024 від 02.10.2024 про надходження коштів на рахунок позивача за період з 25.11.2021 по 01.10.2024, а також наявного в матеріалах справи детального розрахунку основної заборгованості слідує, що в період з листопада 2021 року по серпень 2022 року відповідачем проведено часткові оплати вартості природного газу в загальному розмірі 292886,03 грн., зокрема за листопад-грудень 2021 р., січень-лютий 2022 р., а також частково за березень 2022 р.
Статтею 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Тобто, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували як наявність заборгованості відповідача перед позивачем, так і обсяги постачання та споживання природного газу, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за спожитий природний газ у спірний період, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 62767,61 грн. є правомірною, обґрунтованою, арифметично вірною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 4414,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14824,91 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Відповідно до пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних у розмірі 4414,28 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 14824,91 грн., суд зазначає, що подані нарахування відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунки виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 4414,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14824,91 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 15055,73 грн., суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 15055,73 грн., суд зазначає, що здійснене нарахування також відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 15055,73 грн., визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас матеріали справи свідчать, що відповідачем жодним чином не спростовано обґрунтованості та правомірності здійснених детальних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат. Власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.
Щодо посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань відповідно до розділу 10 договору, положень статті 218 ГК України та листа ТТП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з статтею 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.
Отже, форс-мажорні обставини мають індивідуальний, персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Умовами пунктом 10.1., 10.2. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до пункту 10.3. договору сторони повинні негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Відповідно до умов пункту 10.4. договору настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Таким чином, посилання відповідача у відзив на позовну заяву на обставини введення воєнного стану, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., лист Куп'янської міської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області №3402 від 03.12.2024 з огляду на наведену правову позицію Верховного Суду, встановлені фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази в обґрунтування позовних вимог, не мають преюдиційного характеру форс-можорних обставин для спірних правовідносин.
Разом з тим, суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, який з огляду на наведене вище виснував, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 р.) у частині 3 статті 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов пункту 10.3. договору щодо повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору. При цьому відповідачем не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також наведену правову позицію Верховного Суду. Окрім того, жодним чином не доведено, що відповідні обставини мають безпосередній зв'язок із фактичними обставинами даної справи та є підставою для спростування позовних вимог.
Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління культури, молоді та спорту Куп'янської міської ради Харківської області (63701, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. 1-го Травня, буд. 6, код ЄДРПОУ 33335334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 62767,61 грн., пеню у розмірі 15055,73 грн., 3% річних у розмірі 4414,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 14824,91 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" лютого 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова