29 січня 2025 року м. Київ
Справа № 753/4655/24
Провадження №22-ц/824/1925/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 29 січня 2025 року
Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, ухваленого у складі судді Шум Л.М., -
У березні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Шебаніц Ф.Ф. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що позивачка є власницею кімнати у будинку квартирного типу (гуртожитку), об'єкту житлової нерухомості загальної площі 19,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
24 лютого 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та позивачем, фізичною особою ОСОБА_1 , було укладено договір №1501 про надання послуг. Відповідно до пункту 2.1 предметом зазначеного Договору є надання Виконавцем, а Споживачем отримання та своєчасної оплати наступних послуг з управління будинком та прибудинковою територією.
Послуга з управління полягає у забезпеченні Виконавцем належних умов задоволення господарсько-побутових потреб власників Приміщень (їх користувачів) Будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна Будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна Будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку; поточний ремонт спільного майна Будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені Споживачем (підпункт 2.1.1. Договору).
Забезпечення можливості отримання Споживачем послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення, електропостачання, послуг з поводження з побутовими відходами за умови своєчасної компенсації Виконавцю Споживачем витрат з оплати Виробникам (постачальникам, виконавцям) вартості спожитих послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення, вартості спожитої електроенергії та послуг з поводження з побутовими відходами (надалі - Комунальні послуги) шляхом укладання від свого імені договорів з Виробниками (постачальниками, виконавцями) Комунальних послуг, отримання від Споживача коштів та перерахування отриманих коштів Виробникам (постачальникам, виконавцям) Комунальних послуг (підпункт 2.1.2. Договору).
Забезпечення утримання служби консьєржів в Будинку, відеоспостереження тощо (підпункт 2.1.3. Договору).
Позивач, як споживач, вчасно та в повному обсязі виконувала свої обов'язки по сплаті за надані послуги.
Так пункт 6.4. зазначеного договору передбачає, що «Споживач несе повну відповідальність за правопорушення, що заподіяні: особами, які проживають спільно з Споживачем в Приміщенні або з його відома; орендарями Приміщення Споживача, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між Споживачем та цією особою...».
23 травня 2023 року між позивачем та ОСОБА_4 , було укладено договір оренди нерухомого майна №1501/2023.
Відповідно до пункту 6.10 Договору оренди ОСОБА_4 прийняв на себе наступні зобов'язання: у випадку порушення ним Правил проживання в Житловому Комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 .
У квитанції (рахунку) на оплату житлово-комунальних та інших послуг за липень 2023 року у графі «найменування послуги» було зазначено «порушення умов договору» у графі «Період/Показник» зазначено «серпень 2023» , у графі «нараховано за тарифом» зазначено «0,00 грн», у графі «До сплати» - «10000,00 грн».
Також на адресу позивача відповідачем було надано копії відео та фото з камер відеоспотереження. Відеоматеріал надається на СD диску, фото з камер спостереження у вигляді фото таблиці. На відео зафіксована дата «07-14-2023 Fгі», що ймовірно відповідає даті 14 липня 2023 року (п'ятниця). Проте у квитанції (рахунку) на оплату житлово-комунальних та інших послуг за липень 2023 року зазначено серпень. З наданих відео вбачається, що ймовірні порушення можливо були скоєні особою чоловічої статі, схожої на ОСОБА_4 .
Позивач неодноразово намагалася вирішити спірне питання шляхом перемовин. Так, у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 - надавача послуг за договором від 24 лютого 2023 року №1501 про надання послуг з повідомленням про те, що відповідно до умов пункту 6.4. зазначеного договору у договорі Оренди, укладеному між ОСОБА_1 як власницею квартири та ОСОБА_4 як орендарем передбачена відповідальність саме ОСОБА_4 за всі можливі «штрафи» та запропонувала всі «питання» вирішувати саме з ОСОБА_4 . Зазначене звернення було отримане ФОП ОСОБА_2 02.08.2023 року.
Норми пункту 6.4. Договору відповідачем було проігноровано, а у відповіді за номером вих.№04/08/2023-1 від 04 серпня 2023 року було зазначено, що «відповідно до умов Договору про надання послуг №1501 визначається, що всі рахунки для здійснення платежів виставляються на ім'я Споживача таких послуг».
При цьому відповідачем також було проігноровано вимоги пунктів 3.2. та 3.3. Договору, відповідно до яких «розрахунковим періодом є календарний місяць (З.2.), а до рахунку повинні включатися лише отримані у розрахунковому періоді послуги.
При письмовому звернені представника позивача до відповідача, остання у своїй відповіді зазначила, що списання коштів з особового рахунку позивачки у сумі 9946,01 грн. відбулася за «Порушення умов договору (штрафи)».
Для застосування «штрафу» до позивача необхідна наявність вини в діях позивача, таким чином дії відповідача по списанню з особового рахунку позивача суми 10 000,00 грн у якості штрафу протирічать умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.
В зв'язку із зазначеним вище, представник позивачки, адвокат Шебвніц Ф.Ф. просив суд зобов'язати відповідача повернути на особовий рахунок позивачки суму 10000 грн. попередньої оплати за житлово-комунальні послуги, які були списані за порушення умов договору (штрафи).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України своєї позиції.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шебаніц Ф.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договором оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передбачено, що ОСОБА_4 прийняв на себе такі зобовязання: у випадку порушення ним правил проживання в житловому комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 , а тому відповідач має стягнути штраф саме з ОСОБА_4
29 липня 2024 року листом Київського апеляційного суду витребувано з Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 753/4655/24.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року відкрито відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану адвокатом Шебаніц Ф.Ф., на рішення Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії.
25 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - Сидоренка О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що згідно з умовами договору рахунки для здійснення всіх видів платежів виставляються та направляються на ім'я споживача тобто ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача адвокат Шебаніц Ф.Ф. підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 та її представник адвокат Сидоренко О.О. в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв та клопотань про неможливість прийняти участь у розгляді справи суду не надавали, а тому колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що позивачка є власницею кімнати у будинку квартирного типу (гуртожитку), об'єкту житлової нерухомості загальної площі 19,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (ас.8-9).
24 лютого 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та позивачем, фізичною особою ОСОБА_1 , було укладено договір №1501 про надання послуг(а.с.10-21).
23 травня 2023 року між позивачем та ОСОБА_4 , було укладено договір оренди нерухомого майна №1501/2023. Відповідно до пункту 6.10 Договору оренди ОСОБА_4 прийняв на себе наступні зобов'язання: у випадку порушення ним Правил проживання в Житловому Комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 (а.с. 30-37).
У липні 2023 року відповідачем здійснено нарахування штрафу на ім'я позивача за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 згідно умов Договору(ас.38).
Відповідно до пункту 2.1 предметом зазначеного Договору є надання Виконавцем, а Споживачем отримання та своєчасної оплати послуг.
Згідно з умовами розділу 3 Договору рахунки для здійснення всіх видів платежів виставляються та направляються на ім'я Споживача за Договором, тобто ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 6.4. Договору передбачено, що Споживач несе повну відповідальність за правопорушення, що заподіяні: особами, які проживають спільно з Споживачем в Приміщенні або з його відома; орендарями Приміщення Споживача, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між Споживачем та цією особою; відвідувачами, гостями, та іншими особами, що прибули до Споживача.
У липні 2023 року відповідачем здійснено нарахування штрафу на ім'я позивача за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 згідно умов Договору.
Судом встановлено, що не погоджуючись з нарахуванням вищезазначеного штрафу позивач звернувся до відповідача з листом, зі змісту якого вбачається, що нарахування штрафу повинно було здійснюватися на ім'я не ОСОБА_1 , а її орендаря, про якого відповідачу взагалі не було відомо, запропоновано здійснити стягнення суми штрафу саме з нього та вперше надано копію Договору оренди №151/2023 від 23 травня 2023 року.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 надала відповідь на вищезазначений лист та повідомила позивача, що відповідно до умов Договору рахунки для здійснення всіх видів платежів виставляються та направляються на ім'я Споживача за Договором, тобто ОСОБА_1 , а виставляти рахунки на оплату на ім'я третіх осіб які не є стороною Договору неможливо та непередбачено умовами Договору, окрім того зауважено, що відповідно умов Договору оренди між ОСОБА_1 та її орендарем, не передбачено стягнення штрафу за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 , саме відповідачем, оскільки вона не є стороною зазначеного Договору оренди.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як убачається з договору про надання послуг від 24 лютого 2023 року між позивачем та відповідачем, а саме п. 6.4. Споживач несе повну відповідальність за правопорушення, що заподіяні орендарями приміщення споживача якщо інше не передбачено договором оренди, а тому на час стягнення коштів воно передбачалось вказаним договором, а тому відповідач мала право списувати кошти з позивача, а тому кошти не є безпідставно стягненими в розумінні ст. 1212 ЦК України оскільки відповідно до ст. 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Також у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а тому на час стягнення штрафу, воно відбувалось до договору про надання послуг.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що договором оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передбачено, що ОСОБА_4 прийняв на себе такі зобов'язання: у випадку порушення ним правил проживання в житловому комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 , а тому відповідач має стягнути штраф саме з ОСОБА_4 , є необґрунтованими, оскільки як зазначалось договором, таке стягнення підлягає з власника майна.
Разом з тим, суд зауважує, що дійсно в договорі оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передбачено, що ОСОБА_4 прийняв на себе такі зобов'язання: у випадку порушення ним правил проживання в житловому комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар.
Проте, це є підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_4 щодо права зворотньої вимоги, яке передбачається ст. 1191 ЦК України.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна