27 січня 2025 року м. Київ
справа №369/17768/24
провадження № 33/824/1033/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124, ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25 вересня 2024 року близько 11 години 00 хвилин, в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, вулиця Амосова, 18, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VolkswagenPassatд.н.з. НОМЕР_1 не врахував безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка отримала тілесні ушкодження у вигляді подряпин.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
25 вересня 2024 року близько 11 години 00 хвилин, в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, вулиця Амосова, 18, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VolkswagenPassatд.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 після чого залишив місце ДТП.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.10А Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
25 вересня 2024 року близько 11 години 00 хвилин, в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, вулиця Амосова, 18, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VolkswagenPassatд.н.з. НОМЕР_1 вживав алкоголь після ДТП, а саме: наїзду на пішохода ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.10є Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 рокуОСОБА_3 , визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч.4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень, 60 (шістдесят) копійок.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд допитати свідка поліцейського СРПП ВП№1 Бучанського РУП ст.сержанта поліції Залевського Олександра Володимировича про всі обставивни даної справи, ОСОБА_2 , а також скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 25 вересня 2024 року біля 11 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген пасат д.н.з. НОМЕР_1 і рухався по вул.Амосова с.СофіївськаБорщагівкаБучанського району Київської області.
Проїжджаючи напроти будинку №18 вул.Амосова ОСОБА_1 бачив пішохода жіночої статі, яка рухалася по краю проїзної частини в попутному напрямку. В момент проїзду біля пішоходу остання очевидно злякалася і не очікувано впала. Побачивши, що пішохід впала ОСОБА_1 зупинився і швидко підійшов до пішохода, як потім стало відомо ОСОБА_4 .
Вказує, що на ОСОБА_5 чи все добре, остання пояснила, що все гаразд. Вона сама встала, пояснила, що допомоги не потребує.
Зазначає, що будучи на місці ОСОБА_1 переконався що з ОСОБА_2 все гаразд.Після розмови з ОСОБА_2 . ОСОБА_1 без будь якого умислу втекти з місця події чи щось інше, поїхав додому. ОСОБА_1 був переконаний, що контакту автомобіля з пішоходом ОСОБА_2 не було.
Далі після 15 год. до ОСОБА_1 приїхали працівники патрульної поліції, які пояснили,що він здійснив наїзд на жінку , перебуваючи в стані сп'яніння і втік з місця пригоди.
Після тривалих розмов за підказкою поліцейського ОСОБА_1 написав пояснення .
Посилався, що матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів наїзду на пішохода ОСОБА_2 , а саме які тілесні ушкодження отримала ОСОБА_2 ( подряпини чи садна, не оглянутий автомобіль Фольксваген пасат щодо його пошкоджень, пошкодження на авто відсутні). В схемі яка долучена до матеріалів справи, указане місце наїзду, але яким чином визначене місце наїзду невідомо. Будь-якої слідової інформації, яка би свідчила про місце наїзду не має. Також відсутні будь які докази того, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп?яніння, вживав алкогольні напитки після 11 год. 25 вересня 2024р. приїхавши додому.
Вказує, що поліцейськими взагалі не проведено огляду на стан алкогольного сп'яніння, не зібрано беззаперечних і переконливих доказів вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 після пригоди і як наслідок належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП в матеріалах справи - відсутні.
Разом з тим, зазначає, щополіцейськими не булозібранодостатніхдоказівдоведення ОСОБА_6 у вчиненніадміністративногоправопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124, ч.4 ст. 130 КУпАП, «позавсяким сумнівом».
Вважає, що ОСОБА_7 не розкриваютьматеріальний склад об?єктивноїсторониадміністративногоправопорушення ст. 124 КУпАП, а саме у порушенні правил дорожньогоруху, щоспричинилопошкодженнятранспортнихзасобів, дорожніхспоруд та іншого майна, а тому в йогодіяхвідсутній склад адміністративногоправопорушенняпередбачений ст.124КУпАП.
Звертаєувагу, що суд розглянув справу без ОСОБА_8 , чимпозбавивйогоправа надатипояснення, подати клопотання та доказибезпосередньо суду, користуватисяправовою допомогою адвоката. Суд повно, об?єктивно і всебічно не встановиввинність у вчиненніправопорушення та іншіобставини, щомаютьзначення для правильного вирішеннясправи.
Вважає, що суд передчасно і помилковоприйнявнеобґрунтованерішення у данійсправі.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду. Клопотання мотивує тим, що у встановлений законом строк ОСОБА_1 не зміг подати апеляційну скаргу на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, від 25 листопада 2024 року, оскільки не був повідомлений про дату і час судового розгляду, чим був позбавлений можливості надати суду пояснення, клопотання, докази. Суд розглянув справу без його участі, а тому ОСОБА_1 не знав, що стосовно нього складена постанова і його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що вказану постанову ОСОБА_1 отримав в суді 23 грудня 2024 року коли черговий раз прийшов до суду отримати інформацію про надходження справи до суду та дату розгляду справи.
Зважаючи на указані обставини вважає за необхідне клопотати про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2024року та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 25 листопада 2024 року, а апеляційна скарга на неї подана 30 грудня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час оголошення постанови, а її копію отримав 23 грудня 2024 року.
В судове засідання апеляційного суду з'явились ОСОБА_1 , його захисник адвокат Панасюк В.М., які надали пояснення щодо обставин справи, та частково відмовились від апеляційної скарги. Також в судове засідання з'явилась потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_9 .
У судовому засіданні адвокат Панасюк В.М. заявив клопотання про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Визнає себе винним в залишенні місця події, а також наполягає на тому, що наїзд на пішохода він вчинив вже перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, а не вжив алкоголь після того, як приїхав до дому.
Аналогічні пояснення дав апеляційному суду і сам ОСОБА_1 та пояснив, що працівникам поліції написав,що вжив алкоголь після ДТП під диктовку, не розуміючи наслідків таких пояснень.
Заслухавши осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд робить висновок про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як видно із матеріалів справи, 25 вересня 2024 року близько 11 години 00 хвилин, в Київській області, в Бучанському районі, в с. СофіївськаБорщагівка, вулиця Амосова, 18, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VolkswagenPassatд.н.з. НОМЕР_1 не врахував безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка отримала тілесні ушкодження у вигляді подряпин, після чого водій залишив місце ДТП.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124, а також за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні таких правопорушень повністю підтверджується зібраними матеріалами, поясненнями потерпілої та свідка, допитаних в судовому засіданні апеляційного суду, а також була визнана самим ОСОБА_1 в апеляційному суді.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат не підтримав доводи скарги, щодо оскарження постанови районного суду в частині цих двох право-порушень.
Разом з тим факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення,передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП спростовується зібраними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вживання особою, яка керувала річковим, морським, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, після аварійної події за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як судно було зупинено на вимогу поліцейського або іншої уповноваженої законом посадової особи до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які мають право керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами, у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положенням ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Свою вину за ч. 4 ст. 130 КУпАПКапітанюк Ю не визнав, пояснив, що 25 вересня 2025 року з друзями в обід вживав алкоголь, після чого йому зателефонувала дружина і повідомила, що у їхнього немовляти висока температура і швидко треба привезти ліки.
Пояснив, що він їхав зі швидкістю 30-40 км/год, недотримався бокового інтервалу, внаслідок чого було здійснено зіткнення з пішоходом , яка впала.
ОСОБА_1 повідомив суду, що через надмірне хвилювання під час складання протоколу він погодився з ч. 4 ст. 130 КУпАП та не міг оцінити наслідки, які настають за санкцією вказаної статті.
Захисник Панасюк В.М. вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки останній вживав алкоголь до того, як сів за кермо; звернувся до суду із клопотанням про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, у судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що 25 вересня 2025 року вона зі своїм сином рухалась вздовж дороги по вул. Амосова, с. СофіївськаБорщагівка і в цей момент відчула поштовх автомобіля ззаду внаслідок чого вона впала на землю, отримала садни та подряпини.
Повідомила суду, що ОСОБА_1 був з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: шатка хода та нечітке мовлення.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, пояснила, що вона виходила з магазину АТБ, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та почула звук удару з проїжджої частини. Повернувшись в сторону будинку № 18 по вул. Амосова вона побачила жінку з дитиною біля дороги, а біля них стояв автомобіль Фольцваген з д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору з якого вийшов чоловік. В цього чоловіка була шатка хода з чого було зрозуміло, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення учасників у судовому засіданні, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Проте, суддя, діючи відповідно до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, в повній міріне дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.10є Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є передчасним.
Так суд не врахував, що в письмових поясненнях, долучених до адміністративного матеріалу і ОСОБА_10 і свідок ОСОБА_9 , стверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і здійснив наїзд на пішохода, вже перебуваючи в стані сп'яніння, про що було повідомлено і в судовому засіданні Київського апеляційного суду.
Обвинувачення, щодо вживання алкоголю після ДТП ґрунтується лише на поясненнях самого порушника, від яких він відмовився.
А тому суд приходить до висновку, що сукупністю доказів поза розумним сумнівом підтверджено факт здійснення наїзду на пішохода в стані сп'яніння, тобто підтверджено керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а не вживання алкоголю особою, після вчинення нею ДТП.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що має бути кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП України.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе апеляційну скаргу задовольнити частково постановуКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 рокущодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязмінити в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП перекваліфікувавши його дії з ч.4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та зменшити покарання в межах санкції статті, передбаченої частиною першою ст. 130 КупАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч.4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В іншій частині постанову районного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа