Справа № 755/11968/23
про залишення позовної заяви без руху
"03" лютого 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ОСОБА_1 пред'явив до Дніпровського районного суду міста Києва позов до фізичної особи - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області відповідно до наданої інформації, відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться. Окрім цього, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Державної міграційної служби України, за наявною в ДМС інформацією відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.
02 листопада 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків.
16 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горлевий Дмитро Іванович направив до суду заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою з обґрунтуванням підсудності за місцем виконання договору, зокрема посилався на п.11 Договору безпроцентної позики від 01.06.2019 року, відповідно до якого місцем виконання договору є місто Київ.
23 січня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернуто суб'єкту звернення.
07 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горлевий Дмитро Іванович, подав апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2024 року про повернення позивачу позовної заяви.
21 січня 2025 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києві від 23 січня 2024 року та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
29 січня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа 755/11968/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
30 січня 2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В. Фактично справу отримано суддею 31.01.2025.
Згідно заявлених вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти за договором позики від 01 червня 2019 року в розмірі - 1 389 660,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф за невиконання умов договору щодо повернення коштів в розмірі 100% від розміру заборгованості, а саме - розмірі 1 389 660,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При зверненні до суду з даним позовом судовий збір позивачем не сплачено.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір входить до складу судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням, а у випадках звільнення від сплати цих осіб - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн.).
При цьому, позивачем до суду не подано документів, що підтверджують сплату судового збору у належному розмірі 15 140 грн. 00 коп. за заявлені вимоги про стягнення коштів у розмірі 2 779 320,00 грн.
Відтак позивачу необхідно сплатити судовий збір і надати суду документ, що підтверджує сплату в сумі 15 140,00 гривень, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок № UA478999980313141206000026005, код банку отримувача №899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Вказані недоліки в сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в триденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без руху.
Запропонувати позивачу в триденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.
У випадку не усунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя :