Справа №491/862/24
Провадження № 2/491/149/25
іменем України
04 лютого 2025 року м. Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 807831169. 28листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю«Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило свої права вимоги за кредитними договорами. 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 156 від 19 жовтня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 807831169. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» було укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» (позивач) набуло права грошової вимоги до відповідача всумі 38580,76 гривень, з яких: 9800,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28780,76 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, відповідач, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» за кредитним договором № 807831169 в розмірі38580,76 гривень, з яких: 9800,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28780,76 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені ним судові витрати.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року було відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п'ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.
Відповідачеві, ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.38). Документи відповідач отримав 12 листопада 2024 року. Що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.39).
В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд доходить до наступного висновку.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу позики, які регулюються параграфом 1 Глави 71 Книги п'ятої ЦК України.
Судом встановлено, що 14 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено договір кредитної лінії № 807831169. На підтвердження зазначеного до позовної заяви додано копію відповідного договору (а.с.6-9),відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Вказана сума кредитного ліміту є максимальною сумою кредиту, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 9800,00 гривень одразу після укладення договору, який має бути повернено до 13 вересня 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13 вересня 2021 року.
Невід'ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальникові до укладення договору. Уклавши договір відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (пункт 4.1. договору).
Відповідно до пункту 4.15. договору останній є електронним документом створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 4.4. договору).
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
При цьому, частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлення порядку вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначення прав і обов'язків учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Згідно частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною шостою цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини першої цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина тринадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З наведеного суд доходить до висновку, що 14 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, ОСОБА_1 , з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договір кредитної лініїяк такий, що укладений у письмовому вигляді. При цьому відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх. Також повністю ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику, їх змістом, суттю, об'ємом зобов'язань сторін та наслідками укладення цього договору, оскільки інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з Правилами клієнт не може перейти до наступного етапу.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18.
Водночас, враховуючи обставини предмету позову та надані суду докази, суд доходить до висновку, що позивачем не надано доказів укладення договору кредитної лінії №807831169 від 14 серпня 2021 року з первісним кредитором в силу наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно абзацу другого частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України з урахуванням положень статтей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц).
Відповідно до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Наразі судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу дотримується позиції щодо необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов'язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 278/2177/15-ц заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором. У даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду лише докази щодо укладення договорів, при цьому не зазначив, щодо наявності у позивача, або іншої особи оригіналів письмових, або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.
Надані позивачем документи не містять відомостей про отримання кредитних коштів відповідачем, що суперечить положенням статті 1046 ЦК України, відповідно до якої договір кредитної лінії є укладеним з моменту передання грошей.
Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позичальника, як передбачено кредитним договором, представник позивача не надав.
На підтвердження факту перерахування відповідачеві, ОСОБА_1 , грошових коштів за договором кредитної лінії № 807831169 від 14 серпня 2021 року позивач надав лише складений ним розрахунок заборгованості за період з 21 жовтня 2022 року по 31 серпня 2024 року (а.с.16).
Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
При цьому суд звертає увагу на наступне. Згідно пунктів 5.1.1. та 5.4.5. додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Клієнт зобов'язаний згідно письмового запиту фактору надати копії, належним чином посвідчених кредитних договорів та всіх додатків до нього, що підтверджують право вимоги, що були передані фактору відповідно до умов цього договору, по боржниках, перелік яких наведено у запиті. … Клієнт також на обґрунтований запит фактора може надати й інші необхідні документи, які безпосередньо необхідні для реалізації фактором права вимоги до боржників та стягнення суми боргу … На запит фактора надати в електронному вигляді детальний розрахунок заборгованості боржника шляхом направлення відповідного файлу на електронну пошту фактора … .». У свою чергу згідно пункту 1.7. договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року «Документація - оригінали документів, що стосуються заборгованості окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, що підлягають передачі первісним кредитором клієнту на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: кредитні договори, … платіжне доручення (або інший документ), що підтверджує перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником, за наявності та окремим запитом фактора; детальні розрахунки заборгованості (простроченої заборгованості та всіх інших платежів) по кредитному договору по кожному платіжному періоду та підстави їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги, за окремим запитом фактору; …;».
Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, та отримання відповідачем кредитних коштів, що суперечить положенням статті 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до пункту 2.1.1.5. кредитного договору кредитодавець має право «укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, …».
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» дійшли згоди викласти текст договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги та стало кредитором за договором кредитної лінії № 807831169 від 14 серпня 2021 року.
На підтвердження зазначеного факту позивачем додано до позовної заяви копію додаткової угоди № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.10-12).
Згідно пункту 5.3.3. договору фактор має право «Розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.».
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» було укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» набуло право грошової вимоги та стало кредитором за договором кредитної лінії №807831169від 14 серпня 2021 року.
На підтвердження зазначеного факту позивачем додано до позовної заяви копію договору факторингу від 20 жовтня 2022 року № 20102022 (а.с.13-14).
Суд зауважує, що договір надано не в повному об'ємі та містить лише відомості про визначення термінів, предмет договору, фінансування та порядок розрахунків, порядок відступлення та повернення права вимоги, інші істотні умови договору такі як: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії, порядок зміни та припинення договору тощо відсутні.
Згідно пункту 1.3. договору «Право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі право грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.».
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 березня 2017 року № 691 «Про видачу TOB «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (а.с.19) ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу. 07 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії TOB «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання послуг з факторингу на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги факторингу, (інформація є відкритою та загальнодоступною, зокрема, на сайтіhttps://kis.bank.gov.ua).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу «Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.».
Відповідно до пункту 2.1. договору «Згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.».
Сума фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказується в кожному реєстрі прав вимог. Фінансування має бути сплачене фактором … протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог (пункти 31.1.1 та 3.1.2. договору).
Позивачем до позовної заяви долучено сформований його представником витяг з реєстру прав вимог № 1 від 21 жовтня 2022 року до договору факторингу 3 201102022 від 20 жовтня 2022 року (а.с.15).
Суд зауважує, що вказаний витяг не містить підписів сторін. Позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги у відповідності до пункту 4.1. договору факторингу.
Крім того, витяг не містить інформацію про суму грошових коштів, які необхідно сплатити клієнту на виконання умов договору факторингу, що суперечить вимогам пункту 3.1.1. договору.
В постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Позивачем на підтвердження сплати ціни договору факторингу (відступлення права грошових вимог) не надано письмового доказу, який би свідчив про перерахування грошових коштів на рахунок клієнта (платіжного доручення, квитанції тощо).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Звернувшись до суду, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини. При цьому в прохальній частині позовної заяви позивач просив розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. У разі розгляду даної позовної заяви в судовому засіданні, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача і, у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.4). Будь-яких заяв, клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі № 219/1704/17.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи недоведеністьфакту надання грошових коштів відповідачеві на підставі договору кредитної лінії № 807831169від 14 серпня 2021 року та набуття позивачем права вимоги за цим договором, суд доходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (а.с.4).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частин першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, статтями 207, 512-514, 516, 517, 626, 638-639, 1054-1055, 1077-1078 ЦК України, суд
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором кредитної лінії № 807831169 від 14 серпня 2021 року) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів»», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014
Відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
У відповідності до положень частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 04 лютого 2025 року, тобто дата складання повного судового рішення.
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20____ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/862/24 Ананьївського районного суду Одеської області.