печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32812/22-ц
пр. 2-2897/24
03 жовтня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 січня 2021 року він уклав із ОСОБА_2 договір найму (оренди) нерухомого майна, за умовами якого передав відповідачу квартиру АДРЕСА_1 для проживання у ній на певний строк за плату.
Сторони у пункті 3.1 договору погодили, що щомісячна орендна плата за користування об'єктом нерухомості вноситься наймачем у грошовій формі і складає 1 000 дол. США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України (частина 2 статті 533 ЦК України).
У пункті 4.1. договору зазначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 01 лютого 2022 року (включно).
Повивач вказує, що 27 січня 2021 року між ним та відповідачем був укладений акт прийому-передачі жилого приміщення, за яким він передав об'єкт нерухомості в користування ОСОБА_2
01 лютого 2022 року відповідач квартиру не повернув, продовжив нею користуватися та сплачувати орендну плату.
Зазначає, що починаючи з 01 травня 2022 року наймач припинив сплату орендної плати, при цьому, об'єкт нерухомості в порядку, передбаченому укладеним між ними договором, не повернув та припинив відповідати на його телефонні дзвінки та повідомлення.
19 липня 2022 року він надіслав на адресу ОСОБА_2 повідомлення від 17 липня 2022 року про дострокове розірвання договору найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2021 року згідно пункту 4.3 договору, в якому зазначив, що користується своїм правом розірвати договір, у зв'язку з тим, що, починаючи з травня 2022 року наймач припинив оплачувати орендну плату. Вказав, що договір є розірваним починаючи з дати, що наступить на 11 календарний день починаючи з дня, в який наймач отримає це повідомлення від наймодавця.
Вказане повідомлення повернулось на його адресу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
14 серпня 2022 року договір був ним розірваний в односторонньому порядку на підставі пункту 4.3. договору, а 15 серпня 2022 року він зайшов до квартири, яка є предметом договору найму, та встановив, що наймач та його речі в ній відсутні.
Крім того, виявив, що в період користування відповідачем об'єктом нерухомості йому були завдані збитки, зокрема: об'єкт нерухомості не прибраний; на стінах наявні подряпини; меблі біля умивальника та холодильника пошкоджені; у квартирі присутній стійкий запах сечі тварин, зокрема, особливий сморід сечі йде від дивану та килиму; не сплачені комунальні платежі на загальну суму 7 293,23 грн; зникло офісне крісло, постільна білизна, рушники. У зв'язку з цим, 15 серпня 2022 року він повторно направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про те, що договір найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2021 року є розірваним з 14 серпня 2022 року, у зв'язку з несплатою наймачем орендної плати та вказав про наявність заборгованості у загальному розмірі 104 275,42 грн, з яких заборгованість:
- за травень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 травня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за червень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 червня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за липень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 липня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за 14 днів серпня 2022 року - 1 000 дол. США: 31 = 32,25 дол. США (вартість оренди об'єкта нерухомості за 1 день в серпні 2022 року) х 14 = 451,50 дол. США ( еквівалент вартості оренди об'єкта нерухомості за 14 днів в серпні 2022 року) х 36,5686 = 16 510,72 грн.
У вказаному повідомленні він просив сплатити на свою користь зазначену заборгованість з орендної плати, яка виникла за період з 01 травня 2022 року до 14 серпня 2022 року, на банківський рахунок № НОМЕР_1 протягом 3-х днів з моменту отримання цього повідомлення.
07 вересня 2022 року вказане відправлення № 0303515078315 було повернуто АТ «Укрпошта» відправнику з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» - тобто не було вручено відповідачу.
Посилаючись на наведене, позивач просить суд задовольнити його позов та стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості на найм (оренду) квартири АДРЕСА_2 у загальному розмірі 104 275, 42 грн, а також суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди та призначено підготовче засідання у справі на 20 квітня 2023 року.
12 квітня 2023 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Молчанова М.Д. про відвід головуючого судді Хайнацького Є.С. від розгляду вказаної справи.
У зв'язку з заявленим відводом підготовче засідання, призначене на 20 квітня 2023 року, знято з розгляду до вирішення питання про відвід.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Молчанова М.Д. про відвід головуючого судді Хайнацького Є.С. від розгляду цивільної справи № 757/32812/22-ц відмовлено, у зв'язку з чим розгляд справи призначено на 01 серпня 2023 року.
31 липня 2023 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити позов без задоволення. Вказує, що заборгованість не визнає повністю, оскільки у повному обсязі розрахувався з позивачем. За домовленістю з ОСОБА_4 користувався квартирою до 31 травня 2022 року та сплатив всі орендні платежі, що включають орендну плату на комунальні платежі. З червня 2022 року він припинив користуватися орендною квартирою та звільнив паркомісце. Вимоги позивача про розірвання укладеного між ними договору найму не отримував, вимоги щодо повернення квартири є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року відкладено підготовче засідання на 26 вересня 2023 року.
13 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримує свої доводи, викладені в позовній заяві. Зазначав, що відповідач неналежним чином виконував умови договору найму, укладеного між ними 27 січня 2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати, яку просив стягнути на свою користь.
31 серпня 2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Приходько О. С. надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заявник просить відмовити у задоволенні позову через його недоведеність та безпідставність.
25 вересня 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Молчанова М.Д. надійшли додаткові пояснення щодо заперечення відповідача, в яких він підтримав викладені раніше доводи та наполягав на їх урахуванні та задоволенні позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 25 січня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2025 року розгляд справи відкладено до 09 квітня 2024 року.
Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва судове засідання, призначене на 09 квітня 2024 року, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Дата наступного судового засідання 11 липня 2024 року.
У судовому засіданні 11 липня 2024 року представник відповідача - адвокат Приходько О.С. підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, наполягала на їх урахуванні, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі через його недоведеність на безпідставність.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є знайомим ОСОБА_2 , пояснив, що допомагав ОСОБА_2 перевозити його речі в 2022 році.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка перебувала у близьких відносинах із ОСОБА_2 , пояснила, що належну позивачу квартиру, яку орендував відповідач, звільнили 31 травня 2022 року, сплативши останньому 1 500,00 дол. США, претензій позивач не мав до відповідача.
Протокольною ухвалою від 11 липня 2023 року у справі оголошено перерву у судовому засіданні до 03 жовтня 2024 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності позивача, який просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Приходько О.С. подала заяву суду про розгляд справи без фіксації судового процесу, просила у позові відмовити.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд установив, що 27 січня 2021 року ОСОБА_1 (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) уклали договір найму (оренди) нерухомого майна (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого в оренду відповідачу передається квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 41,3 кв.м, для проживання у ній на певний строк за плату.
Пунктом 3.1 зазначеного договору сторони погодили, що щомісячна плата за користування об'єктом вноситься наймачем у грошовій формі та складає 1 000,00 дол. США за офіційним курсом, установленим Національним банком України (частина 2 статті 522 ЦК України).
Оплата послуг, пов'язаних із експлуатацією об'єкта нерухомості, у повному обсязі здійснюється наймачем (пункт 3.1.3 договору).
Згідно з пунктом 3.3 договору, під час укладення договору наймач сплачує перший місяць оренди та залогову суму у розмірі вартості місячної оренди квартири, яка повертається під час підписання акту прийому-передачі.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01 лютого 2022 року (включно) (пункт 4.1.).
Відповідно до пункту 4.1.1. з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта нерухомості починається фактичне використання об'єкта нерухомості наймачем за цим договором.
Моментом повернення об'єкта нерухомості наймачем наймодавцю за цим договором є підписання сторонами акта повернення об'єкта нерухомості. Підписанням акта повернення об'єкта нерухомості сторони підтверджують відсутність претензій одна до одної у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за цим договором п 4.1.2).
У пунктах 4.3, 4.4 сторони домовилися, що у разі порушення наймачем пункту 2.2.1 та/або пункту 2.2.2 та/або пункту 3.2 та/або пункту 6.2 договору наймодавець має право ініціювати дострокове розірвання цього договору з повідомленням про це наймача за 10 днів до передбачуваної дати розірвання договору. У разі недостовірності заяви наймодавця, вказаної у пункті 1.3. цього договору, або порушення пункту 2.1.2 цього договору, або порушення наймодавцем порядку відвідування об'єкта нерухомості, вказаного у пункті 6.1.цього договору, наймач має право ініціювати дострокове розірвання цього договору з повідомленням про це наймодавця за 10 днів до передбачуваної дати розірвання договору.
27 січня 2021 року між сторонами був укладений акт прийому-передачі жилого приміщення, за яким наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно у вигляді квартири загальною площею 41,3 кв.м, що заходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Також суд установив, що 01 лютого 2022 року відповідач квартиру не повернув, продовжив нею користуватися та сплачувати орендну плату.
19 липня 2022 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_2 повідомлення від 17 липня 2022 року про дострокове розірвання договору згідно пункту 4.3 договору з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі. Відповідно до змісту вказаного повідомлення позивач повідомив відповідача, що користується своїм правом розірвати договір, у зв'язку з тим, що починаючи з травня 2022 року наймач припинив оплачувати орендну плату. Договір є розірваним починаючи з дати, що наступить на 11 календарний день починаючи з дня, в який наймач отримає це повідомлення від наймодавця. Зокрема, зазначив, що оскільки наймач продовжив користування об'єктом нерухомості після 01 лютого2022 року, не з'їхав, продовжив сплачувати орендну плату та відповідно сторони не оформили акт повернення - згідно частини 1 статті 764 ЦК України, строк дії договору був поновлений на строк до 01 лютого 2023 року. Починаючи з 01 травня 2022 року наймач припинив сплачувати орендну плату, що станом на сьогодні є підставою для розірвання наймодавцем договору в односторонньому порядку.
Таким чином, 14 серпня 2022 року укладений між сторонами договір найму нерухомого майна від 27 січня 2021 року розірваний в односторонньому порядку на підставі пункту 4.3. договору.
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 повторно направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про те, що договір найму (оренди) нерухомого майна від 27 січня 2021 року є розірваним з 14 серпня 2022 року, у зв'язку з несплатою наймачем орендної плати, та вказав про наявність заборгованості у загальному розмірі 104 275,42 грн., з яких заборгованість:
- за травень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 травня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за червень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 червня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за липень 2022 року - 1 000 дол. США х 29,2549 (офіційний курс гривні до долара США станом на 01 липня 2022 року, встановлений НБУ) = 29 254,90 грн.;
- за 14 днів серпня 2022 року - 1 000 дол. США : 31 = 32,25 дол. США (вартість оренди об'єкта нерухомості за 1 день в серпні 2022 року) х 14 = 451,50 дол. США ( еквівалент вартості оренди об'єкта нерухомості за 14 днів в серпні 2022 року) х 36,5686 = 16 510,72 грн. За змістом цього повідомлення наймач припинив сплату орендної плати на користь наймодавця починаючи з 01 травня 2022 року. При цьому, об'єкт нерухомості наймодавцю в порядку, передбаченому договором, не повернув, припинив відповідати на дзвінки та повідомлення.
15 серпня 2022 року наймодавець зайшов до об'єкта нерухомості та встановив, що наймач та його речі в ній відсутні.
Крім того, було виявлено, що в період користування об'єктом нерухомості були завдані збитки: об'єкт нерухомості не прибраний; на стінах наявні подряпини; меблі біля умивальника та холодильника пошкоджені; у квартирі присутній стійкий запах сечі тварин, зокрема особливий сморід сечі йде від дивану та килиму; не сплачені комунальні платежі на загальну суму 7 293,23 грн; зникло офісне крісло, постільна білизна, рушники.
У вказаному повідомленні ОСОБА_1 просив ОСОБА_2 сплатити на свою користь зазначену заборгованість з орендної плати, що виникла за період з 01 травня 2022 року до 14 серпня 2022 року, на банківський рахунок № НОМЕР_1 протягом 3-х днів з моменту отримання цього повідомлення.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вказано у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18): «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 759, частиною першою статті 761, частиною першою статті 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Положеннями частини 1 статті 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Частиною першою статті 811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Жодних інших застережень щодо форми договору чи порядку його реєстрації цивільне законодавство не передбачає.
Згідно з частиною третьою статті 815 ЦК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Положеннями статті 820 ЦК України встановлено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Статтею 821 ЦК України встановлено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору ставить вимога позивача про стягнення з орендаря відповідача ОСОБА_2 на його користь 104 275,42 грн. за порушення умов договору оренди від 27 січня 2021 року в частині несплати відповідачем орендної плати проживання в орендованій квартирі, починаючи з травня 2022 року до 14 серпня 2022 року.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 у справі № 404/330/19.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 27 січня 2021 року між сторонами був укладений договір оренди житлового приміщення, за яким квартира була передана відповідачу актом прийому-передачі від 27 січня 2021 року, сторони визначили розмір та строк орендної плати.
Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
Строк дії договору оренди від 27 січня 2021 року сторонами визначено з 27 січня 2021 року до 01 лютого 2022 року (п. 4.1 договору)
З 01 лютого 2022 року, тобто після припинення строку дії договору оренди, відповідач продовжував користуватись належною позивачу квартирою без укладення з ним відповідного договору та сплачувати орендну плату до травня 2022 року, що сторони не заперечували.
У пунктах 4.3, 4.4 сторони домовилися, що у разі порушення наймачем пункту 2.2.1 та/або пункту 2.2.2 та/або пункту 3.2 та/або пункту 6.2 договору наймодавець має право ініціювати дострокове розірвання цього договору з повідомленням про це наймача за 10 днів до передбачуваної дати розірвання договору.
З урахуванням надісланого позивачем на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору, з 14 серпня 2022 року укладений між сторонами договір найму нерухомого майна від 27 січня 2021 року вважається розірваним в односторонньому порядку на підставі пункту 4.3. договору.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилався на те, що, починаючи з 01 травня 2022 року наймач припинив сплату орендної плати. При цьому, об'єкт нерухомості в порядку, передбаченому укладеним між ними договором, не повернув.
З акта прийому-передачі жилого приміщення від 27 січня 2021 року вбачається, що відповідачу квартира була передана 27січня 2021 року.
Моментом повернення об'єкта нерухомості наймачем наймодавцю за укладеним між сторонами договором найму відповідно до пункту 4.1.2 є підписання сторонами акта повернення об'єкта нерухомості. Підписанням акта повернення об'єкта нерухомості сторони підтверджують відсутність претензій одна до одної у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за цим договором.
Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору від 27 січня 2021 року в частині оплати на користь позивача щомісячної орендної плати, у зв'язку з чим з боку відповідача виникла заборгованість за період з травня 2022 року до 14 серпня 2022 року у розмірі 104 275,42 грн, що підлягає до стягнення на користь позивача в розрізі даного спору відповідно до наведених позивачем та перевірених судом розрахунків, які відповідач не спростував.
Доводи відповідача про те, що фактично з травня 2022 року, тобто з моменту припинення сплати орендної плати, квартиру звільнив та нею не користувався, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано суду доказів розірвання договору оренди з травня 2022 року та повернення позивачу квартири в порядку, передбаченому договором.
Суд відхиляє доводи відповідача у відзиві на позов та з огляду на надану роздруковану переписку з месенджеру «Телеграм», що ним було повернуто позивачу квартиру у травні 2022 року та сплачено орендну плату у розмірі 1 500,00 дол. США, оскільки скріншоти месенджеру «Телеграм» не містять інформації щодо квартири, що перебувала в оренді, та що вказана сума коштів була сплачена за оренду саме цієї квартири.
Пояснення свідків, наданих під час розгляду справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_5 є знайомим ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 перебуває у близьких відносинах із ОСОБА_2 , тому є зацікавленими особами.
Оскільки, відповідачем у цій справі не спростовано в повній мірі обставин, на які позивач посилалася в позові, щодо наявності заборгованості з орендної плати, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором оренди є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, зазначав, що це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).
З урахуванням наведеного, при викладенні даного рішення судом проаналізовано ключові доводи та докази, що мають значення для вирішення спору.
За таких обставин, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 104 275,42 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 042,76 грн. у відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 15, 16, 506, 525, 610, 625, 626, 759, 781, 810, 811, 815, 820, 821 Цивільного кодексу України, статтями 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором найму житлового приміщення від 27 січня 2021 року в розмірі 104 275 (сто чотири тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн. 76 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; РКНОПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 : адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; РКНОПП НОМЕР_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 28.10.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький