308/552/25
04 лютого 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі представника Закарпатської митниці Держмитслужби Селеша О.Я., розглянувши матеріали справи про притягнення до відповідальності за порушення митних правил громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , студентки Мукачівського державного університету, факультет музичне мистецтво, місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 10.09.2018 р., виданий органом 2114, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 , за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про порушення митних правил №0639/30500/24 від 24.09.2024, згідно з яким 24.09.2024 року о 09 год. 25 хв. до зони митного контролю ділянки «виїзд з України» митного посту «Вилок» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «SKODA», модель «ОСТАVІА», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_3 під керуванням гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що їхала у приватних справах в Угорщину. У вказаному автомобілі в якості пасажира також слідувала ОСОБА_2 . Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрала порядок проходження митного контролю «зелений коридор». До митного контролю гр. України ОСОБА_1 було подано паспорт гр. України для виїзду закордон НОМЕР_1 від 10.09.2018 року, контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Згідно ч. 5 ст. 366 МК України початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору (“зелений коридор»), є декларування шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення. Згідно ч. 6 даної статті громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених дим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ч.2 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої ПКМУ від 21.05.2012 №451 - митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно митними органами відповідно до законодавства вибірково у формах та обсязі, що визначені на підставі результатів системи управління ризиками. Згідно п. 6 цієї технологічної схеми - під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема, аналіз та оцінку ризиків, митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян). Відповідно до п. 6 ПКМУ «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467, на підставі результатів аналізу та оцінки ризиків, транспортний засіб було виведено з загального потоку «зеленого коридору» для проведення митного огляду на оглядовий майданчик. В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу було виявлено музичний інструмент - скрипка з етикеткою «ALBERT SCHLEGEL GEIGENBAUER Markneukirchen i.Sa. 1946», покрита темно-коричневим лаком зі слідами старіння, довжиною 600 мм, шириною 210 мм 1946 року виробництва у комплекті з футляром коричневого кольору, смичком довжиною 740 мм та мостиком для скрипки, бувші у використанні. Виявлений товар переміщувався через митний кордон України в багажному відділенні автомобіля серед особистих речей громадянки ОСОБА_1 . Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався та став можливим відразу після відкриття кришки багажника автомобіля. Виявлена скрипка має ознаки такої, що виготовлена 50 років тому і більше.
У відповідності до вимог ч. 1 статті 374 Митного кодексу України “Умови ввезення (пересилання) громалянами товарів на митну територію України», товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню та не є об'єктами оподаткування митними платежами. У ч. 3 статті 374 Митного кодексу України зазначено, шо у разі якщо товари, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації на території України, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів при переміщенні (пересиланні) їх через митний кордон України громадянами, та звільняються від оподаткування митними платежами.
Виявлений музичний інструмент відносяться до коду товару згідно УКТЗЕД 9706 00 00 00. У відповідності до вимог частини 5 статті 374 Митного кодексу України «Культурні цінності за кодами 9701 10 00 00.9701 90 00 00, 9702 00 00 00.9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД , виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню. Зі слів ОСОБА_1 виявлена скрипка належить їй та була придбана і подарована батьком ОСОБА_3 . Жодних дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних предметів ОСОБА_1 не надала. Оцінка вартості виявлених предметів буде проводитись додатково. Таким чином, гр. України ОСОБА_1 не заявила за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщуваний нею через митний кордон України товар, який обмежений до вивезення. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 3 статті 471 Митного кодексу України.
Представник Закарпатської митниці Держмитслужби в судовому засіданні підтримав протокол про порушення митних правил, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена, у матеріалах справи наявна її письмова заява про розгляд без її участі.
Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці Держмитслужби, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, єдиною підставою адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або з необережності) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно вимог ст.71 МК України встановлено, що поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МК України.
Нормами ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
У відповідності до ч.ч.1, 3, 5 ст. 374 Митного кодексу України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами. У разі якщо товари, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають державній реєстрації на території України, такі товари підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів при переміщенні (пересиланні) їх через митний кордон України громадянами, та звільняються від оподаткування митними платежами. Культурні цінності за кодами 9701 21 00 00, 9701 22 00 00, 9701 29 00 00, 9701 91 00 00, 9701 92 00 00, 9701 99 00 00, 9702 10 00 00, 9702 90 00 00, 9703 10 00 00, 9703 90 00 00, 9704 00 00 00, 9705 10 00 00, 9705 21 00 00, 9705 22 00 00, 9705 29 00 00, 9705 31 00 00, 9705 39 00 00, 9706 10 00 00, 9706 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для підприємств.
Виявлений музичний інструмент відносяться до коду товару згідно УКТЗЕД 9706 00 00 00.
Частиною 3 ст. 471 МК передбачено адміністративну відповідальність за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами. Санкцією ч. 3 ст. 471 МК України передбачено накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
Згідно з ч. 1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, що підтверджується протоколом про порушення митних правил № 0639/30500/24 від 24.09.2024, письмовими поясненнями ОСОБА_1 про те, що 24.09.2024 я їхала в Угорщину по своїм особистих справах через митний пост «Вилок», під час проходження митного контролю працівниками митниці серед особистих речей в багажному відділенні автомобіля було виявлено скрипку зі смичком у футлярі, які належать їй, дану скрипку «ALBERT SCHLEGEL GEIGENBAUER Markneukirchen i.Sa. 1946 року виготовлення» зі смичком було для неї придбано батьком ОСОБА_3 близько 10 років тому і увесь час знаходилась в їх сім'ї; на даний час навчається в Мукачівському державному університеті на факультеті музичне мистецтво, і дану скрипку використовує для навчання та музичних виступів; проходячи митний контроль на м/п «Вилок» працівникам митниці не повідомила, що перевозить в транспортному засобі дану скрипку, так як не знала, що для її переміщення потрібні дозвільні документи, вважала, що це особиста річ, яку можна вільно перевозити через кордон; копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 , контрольного талону, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, фотозображеннями, доповідною запискою працівника митниці Ю.Пасіки від 24.09.2024, постановою про призначення експертизи від 21.11.2024, висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3800-0252 від 18.12.2024 про визначення загальної вартості на суму 1892,33 грн., постановою про призначення експертизи від 26.09.2024, висновком експертного дослідження Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №ЕД-19/107-24/10594-МЗ від 31.10.2024 та іншими доказами у їх сукупності.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, суд вважає, що на громадянку України ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 471 МК України у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації товарів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.
У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п. п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
З огляду на викладене, втручання в право на мирне володіння своїм майном не відповідатиме принципу правомірності, суспільного інтересу, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи в тому числі і те, що штраф за санкцією даної статті становить 5100 грн., а у разі конфіскації вилученого товару, який використовується для навчання та не становить культурної цінності, що не є пропорційним. Вилучений товар слід повернути власнику.
У відповідності до п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з громадянки України ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з ч.1 ст. 519 МК України витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. Згідно з ч. 2 ст. 519 МК України до витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень. Враховуючи витрати митного органу на проведення експертизи на суму 2387,70 грн., такі підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 471, 519, 527-529 МК України, ст.ст. 287-290 КУпАП,
Громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною в порушенні митних правил за ч. 3 ст.471 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень без конфіскації товарів.
Вилучені безпосередні предмети порушення митних правил за протоколом 0639/30500/24 від 24.09.2024 повернути власнику чи його уповноваженому представнику.
Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 10.09.2018 р., виданий органом 2114, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави 605,60 гривень судового збору.
Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , студент Мукачівського державного університету, факультет музичне мистецтво, місце проживання - АДРЕСА_1 , закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 10.09.2018 р., виданий органом 2114, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 на користь Закарпатської митниці Державної митної служби України суму 2387,70 грн. за проведення експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що відповідно до положень ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, в порядку, встановленому законом, у порядку якого з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а також витрати на облік правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда