31 січня 2025 року справа №320/41486/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування положення Постанови від 12.09.2023 №1660 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго»,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати положення Постанови від 12.09.2023 №1660 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, які регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» (в частині встановлення у діях ПрАТ «Укргідроенерго» порушень), а саме:
- Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКІІ від 27.12.2017 № 1467, а саме, пункту 10.10 розділу X (у редакції, що діяла до 07 травня 2022 року) та пункту 10.9 розділу X Правил ринку, згідно з яким для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та імпортерів у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов'язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді;
- Правил поведінки на РДН та ВДР, що є Додатком 7 до Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, а саме, пп.2 п.2.4 гл.2, згідно з яким учасники РДН/ВДР не мають права займатись діяльністю, що може призвести до маніпулювання ринком, та пп.4 п.4.4 гл.4, згідно з яким учасникам РДН/ВДР заборонено здійснювати маніпулювання ринком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність у господарській діяльності встановлених відповідачем порушень вимог Правил поведінки на РДН та ВДР, що є Додатком 7 до Правил ринку «на добу наперед» та ВДР, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, (зокрема, пп.2 п.2.4 гл.2, пп.4 п.4.4 гл.4), та вимог 10.10 розділу X (у редакції, що діяла до 07.05.2022) та п.10.9 розділу X Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307. Оскаржуючи пункти постанови, позивач зазначав також про процедурні порушення.
Відповідач до матеріалів справи подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки у регулятора наявні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю), прийняття рішень про застосування санкцій, а тому постанова від 12.09.2023 №1660 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго» прийнята правомірно та законно.
Наголошено, що вимоги щодо протиправності застосованого розміру штрафу позивачем не заявляється. При цьому, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб'єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах приписів Закону України «Про ринок електричної енергії» та є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
Крім цього, твердження позивача про те, що відповідачем задвоєно заходи впливу та те, що такий підхід державного органу суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України, є необґрунтованими та безпідставними.
У відповіді на відзив позивач наголошував на незгоді з висновком НКРЕКП про наявність у своїй господарській діяльності виявлених порушень. На переконання позивача, відповідачем не спростовано у відзиві доводи товариства, а тому позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважував, що викладені в ній доводи є безпідставними, такими, що дублюють твердження позовної заяви, та такими, що не спростовують твердження відзиву НКРЕКП на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи.
У додаткових поясненнях представник позивача повторно зазначав про хибність висновків регулятора та наявність підстав для задоволення позову.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є виробником електричної енергії на гідроелектростанціях (ГЕС) і гідроакумулюючих електростанціях (ГАЕС) та здійснює свою основну господарську діяльність як ліцензіат з виробництва електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 11.06.2019 № 1019 про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ПрАТ «Укргідроенерго».
З 20.07.2023 по 16.08.2023 Комісією з перевірки НКРЕКП була проведена планова перевірка суб'єкта господарювання - ПрАТ «Укргідроенерго» щодо дотримання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
За результатами проведення заходу контролю було складено акт від 16 серпня 2023 року № 349 планової перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято постанову № 1660 від 12.09.2023 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії», якою вирішено накласти штраф у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРГІДРОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 20588716) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:
пунктів 1, 2 та 10 частини четвертої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» у частині дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, виконання умов договорів, укладання яких є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії своєчасної сплати та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії:
пункту 10.10 розділу X (у редакції, що діяла до 07 травня 2022 року) та пункту 10.9 розділу X Правил ринку, згідно з яким для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та імпортерів у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов'язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді;
Правил поведінки на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, а саме:
підпункту 2 пункту 2.4 глави 2, згідно з яким учасники РДН ВДР не мають права займатись діяльністю, що може призвести до маніпулювання ринком,
підпункту 4 пункту 4.4 глави 4, згідно з яким учасникам РДН ВДР заборонено здійснювати маніпулювання ринком;
пункту 2.7 глави 2 Типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, згідно з яким Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу')» з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді;
пункту 5.2 глави 5 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, згідно з яким Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
1 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
2 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 25 числа розрахункового місяця;
абзацу другого пункту 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання у частині подання до структурного підрозділу НКРЕКП на території звіту про сплату внеску на регулювання не пізніше
Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:
підпункту 14 пункту 2.2 у частині укладення договорів, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконання умов цих договорів,
підпункту 29 пункту 2.2 у частині не вчинення дій при підготовці та/або подачі заявок (пропозицій) на ринку електричної енергії, які можуть призвести до маніпулювання цінами або до інших спотворень конкуренції на ринку,
підпункту 33 пункту 2.2 у частині своєчасної та в повному обсязі сплати за послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
Зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, є Закон України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ринок електричної енергії», господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Пунктом 11 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що регулятор має право проводити перевірки учасників ринку електричної енергії (крім споживачів) відповідно до цього Закону.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначений Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень) (тут і далі - Закон №1540-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Стаття 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає, що регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 19 Закону №1540-VIII регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону №1540-VIII під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону №1540-VIII суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні регулятора.
Відповідно до приписів ст. 22 Закону №1540-VIII суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
накладення штрафу;
зупинення дії ліцензії;
анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
Так, в силу ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Відповідно до положень пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах від 5 тисяч (85000 грн) до 100 тисяч (1700000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єкт господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, зокрема за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з частиною п'ятою статті 77 Закону №2019-VIII при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом'якшуючими обставинами.
Частиною 6 зазначеної статті 77 Закону №2019-VIII визначено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 30-денного строку з дня складення акта перевірки.
Частина 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII визначає, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Судом під час розгляду справи установлено, що позивачем сума штрафу та необхідність його сплати, який визначено відповідачем у постанові в розмірі 170 000 грн, не оспорюється.
Натомість, у викладених обставинах позовної заяви зазначено, що підставою позову є включення оскаржуваних пунктів до постанови від 12.09.2023 №1660, які, як рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язують вчинити певні дії, що порушує, на думку позивача, його права та інтереси.
Водночас, в даному випадку суд наголошує на наступному.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права;
- пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику;
- порушений суб'єктом владних повноважень.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Своєю чергою неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
В межах даного спору суд виходить з того, що, як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Перелік санкцій є вичерпним. Інші заходи впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/3880/18, від 04.02.2019 у справі №826/14482/17.
Таким чином, оскаржувані пункти постанови не є заходом впливу та не є санкцією відповідальності (ураховуючи відсутність оскарження суми штрафу), не породжують жодних безпосередніх правових наслідків для позивача.
Більш того, слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, зміст вказаної норми, свідчить про те, що задоволенню підлягають лише вимоги, які відновлюють права та охоронювані законом інтереси позивача.
Суд зауважує, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Водночас, дослідивши підстави позову та позовні вимоги, суд дійшов висновку про відсутність порушених права та інтересів позивача, як і відсутність доведеності при задоволенні позову зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків у спірних правовідносинах.
Таким чином, обраних спосіб захисту в рамках даного спору є невірним та неефективним.
Слід відзначити, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16.
Як наслідок, суд не вбачає необхідності в наданні оцінки встановленим за результатом перевірки порушенням, викладених в оскаржуваних пунктах постанови, аргументам щодо процедури/порядку здобуття та встановлення таких порушень та правомірності/пропорційності нарахованої суми штрафу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування положення постанови від 12.09.2023 №1660 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, які регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» в частині зазначення пунктів про порушення ПрАТ «Укргідроенерго»:
- Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКІІ від 27.12.2017 № 1467, а саме, пункту 10.10 розділу X (у редакції, що діяла до 07 травня 2022 року) та пункту 10.9 розділу X Правил ринку, згідно з яким для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та імпортерів у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов'язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді;
- Правил поведінки на РДН та ВДР, що є Додатком 7 до Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, а саме, пп.2 п.2.4 гл.2, згідно з яким учасники РДН/ВДР не мають права займатись діяльністю, що може призвести до маніпулювання ринком, та пп.4 п.4.4 гл.4, згідно з яким учасникам РДН/ВДР заборонено здійснювати маніпулювання ринком.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування положення Постанови від 12.09.2023 №1660 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Укргідроенерго» -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 31 січня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.