31 січня 2025 року справа №640/13745/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДАКОТА» до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ДАКОТА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної митної служби України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо непроведения митного оформлення товару згідно ст. 255 МК України протягом 4 годин з моменту отримання повідомлення та не розгляду вчасно листа від Позивача згідно ч.9 ст.55 МК України.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 05.04.2020 року за №UA500020/2020/00159.
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2020 року за UА 500020/2020/00003 8/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки його митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Також, позивач посилався на те, що на виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору..
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, ухвалою суду у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
У подальшому адміністративну справу № 640/13745/20 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року суддею Кочановою П.В. адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому, на думку відповідача, підстави для їх скасування відсутні.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
14 лютого 2019 року між ТОВ «ТД ДАКОТА» (за контрактом - покупець) та QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (за контрактом - продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №0212 на поставку товару, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Оцінка товару визначена у Специфікації №8 до контракту №0212 від 14 лютого 2019 року та становить загальну суму у розмірі 27 220,00 дол. США, у Специфікації №9 до контракту №0212 від 14 лютого 2019 року та становить загальну суму у розмірі 27 884,00 дол. США.
З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище контракту, ТОВ «ТД ДАКОТА» через уповноважену особу, ОСОБА_1 , який діяв на підставі договору подав митну декларацію UA500020/2020/209730 до відділу митного оформлення №1 митного посту «Одеса», п/п «Одеський морський торговельний порт», щоб провести розмитнення товару, перелік наведений у графі 31 Декларації, отриманого від Продавця: QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. N0.20 ZHUZHOU LROAD, AOSHAN DISTRIC T, QINGDAO CITY, SHANDONG PROVINCE, а саме:
Шини пневматичні гумові нові, призначені для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121. безкамерні: -13R22.5-18PR 300 (індекс навантаження 154/151, індекс швидкості L,посадочний діаметр 22.5)-8шт.-13R22.5-18PR 700 (індекс навантаження 154/151, індекс швидкості К,посадочний діаметр 22.5) 16шт.-385/65 R22.5-20PR filler 396 (індекс н Шини пневматичні гумові нові, призначені для будівельних або промислових вантажн о-розвантажувальних транспортних засобів та машин, що мають діаметр обода більш я 61 см у комплекті з камерою та бортов ою стрічкою: -23.5-25-20PR ТТ G-1 (Посадочний діаметр 25, моделві малюнка протектора G-1) - 16 шт. Торгівельна марка - HILO. Навантаження 160, індекс швидкості K, посадочний діаметр 22.5) - 180шт. -315/80 R22.5-20PR 366 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 20 шт. -315/18 R22.5-20РR 366 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 20 шт. -315/18 R22.5-20РR 300 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 20 шт. -315/18 R22.5-20РR 700 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 40 шт. -315/18 R22.5-20РR 755 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 40 шт. -315/18 R22.5-20РR 785 (індекс навантаження 157, індекс швидкості М, посадочний діаметр 22.5) - 40 шт. Торгівельна марка - HILO. Виробник - XINGYUAN TIRES GROUP СО LTD. Країна походження - CN, Китай. Місць - 364 NE/364 3. 2/TCNU4660918/221/2 YMLU8962998/221/1.
Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до відповідача перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України), а саме: Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 02.01.2020; Пакувальний лист (Packing list) Б/Н. від 02.01.2020; Рахунок-преформа (Proforma invoice) 2019-XY-DAKOTA-8 від 19.12.2019; Рахунок-проформа (Proforma invoice) 2019-XY-DAKOTA-9 від 19.12.2019; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019-XY-DAKOTA-8 від 02.01.2020; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019-XY-DAKOTA-9 від 02.01.2020; Коносамент (Bill of lading) INNO20010006 від 07.01.2020; Навантажувальний документ (Bordereau) 0042 від 11.03.2020; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) С20МАЗМНЕ4920104 від 03.02.2020; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) С20МАЗМНЕ4920105 від 03.01.2020; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 23.12.2019; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 21.02.2020; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 23.12.2019; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 21.02.2020; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 245 від 30.03.2020; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 246 від 30.03.2020; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 12.01.2020; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Ц-287 від 27.03.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 27.12.2019; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 0212 від 14.02.2019; Договір про надання послуг митного брокера № 05 7/ФСР від 22.01.2020; Договір (контракт) про перевезення № 051/ФСР від 16.01.2020; Інші некласифіковані документи, Лист відправника б/н від 22.01.2020; Інші некласифіковані документи. Лист одержувача б/н від 27.03.2020; Інші некласифіковані документи, Лист одержувача б/н від 27.03.2020; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UА500020/2020/209730 від 02.04.2020.
За наслідками опрацювання наданих документів відповідач дійшов висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом на підставі п.2, п.3 статті 53, ч. 21 статті 58 Митного кодексу України запропоновано декларанту надати за наявності наступні основні та додаткові документи, а саме:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезенні на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
На виконання вимог ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларантом подано наступні документи: рахунок-фактура №245 та 246 від 30.03.2020, які виставлені за перевезення вантажу згідно договору № 051/ФСР від 16.01.2020, а до митного оформлення надано коносамент №020010006 від 07.01.2020 (дата навантаження на борт 07.01.2020, тобто до укладання договору).
Враховуючи надані документи митний орган дійшов висновку, що в наданих до митного оформлення пакувальних листах зазначено відмінний від наданого номеру коносаменті згідно якого здійснюється перевезення. Також, згідно п. 3.1. оплата товару здійснюється у валюті дол. США код валюти 840 у формі банківського переказу на рахунок Продавця в терміни зазначені у специфікації - не пізніше 15 календарних днів після відвантаження. Але до митного оформлення специфікація не надана, а надані банківські документи датовані 21.02.2020, а відвантаження здійснено 07.01.2020, тобто оплата здійснена пізніше 15 календарних днів після відвантаження.
Також, відповідач виснував, що вартісні характеристики товарів зазначено відмінні від наданих номера банківських документів. У наданих банківських документах б/н від 21.02.2020, зазначено що оплата здійснюється згідно проформи інвойса від 02.01.2020, а надані до митного оформлення проформи інвойси датовані 19.12.2019.
При розгляді додаткових документів, митним органом було встановлено розбіжності в специфікації від 19.12.2019 №9 в частині зазначена сума 27 884 доларів США (українська мова контракту) та Total amounts 27 220.00 USD (Англійська мова контракту). Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.
За наслідками опрацювання наданих документів, на виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00159.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2020 за № UА 500020/2020/000038/2.
Зокрема, відповідно до рішення № UА 500020/2020/000038/2 митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України та ґрунтується на інформації щодо попередніх митних оформленнях товару, а саме по товару № 1 - 3,06 дол.США/кг (митна декларація від 26.03.2020 № UA508280/2020/002886), по товару № 2 - 3,01 дол.США/кг (митна декларація від 01.04.2020 № UA807210/2020/001091).
В подальшому, митним органом товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України за ЕМД від 06.04.2020 № UA500020/2020/209929.
Незгода позивача із зазначеними рішеннями обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев'ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої, другої, третьої та п'ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частин першої, сьомої, восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята - восьма статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2020 за №UA5000020/2020/000038/2 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що на момент митного оформлення додані до ЕМД документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо складових митної вартості.
Так, митним органом було встановлено, що в додатково долучених рахунку-фактурі №245 та 246 від 30.03.2020, які виставлені за перевезення вантажу згідно договору № 051/ФСР від 16.01.2020, а до митного оформлення надано коносамент №020010006 від 07.01.2020 (дата навантаження на борт 07.01.2020, тобто до укладання договору).
Враховуючи надані документи митний орган дійшов висновку, що в наданих до митного оформлення пакувальних листах зазначено відмінний від наданого номеру коносаменті згідно якого здійснюється перевезення. Також, згідно п. 3.1. оплата товару здійснюється у валюті дол. США. код валюти 840 у формі банківського переказу на рахунок Продавця в терміни зазначені у специфікації - не пізніше 15 календарних днів після відвантаження. Але до митного оформлення специфікація не надана, а долучені банківські документи датовані 21.02.2020, а відвантаження здійснено 07.01.2020, тобто оплата здійснена пізніше 15 календарних днів після відвантаження.
Також, відповідач виснував, що вартісні характеристики товарів зазначено відмінні від наданих номера банківськіх документів. У наданих банківськіх документах б/н від 21.02.2020, зазначено що оплата здійснюється згідно проформи інвойса від 02.01.2020, а надані до митного оформлення проформи інвойси датовані 19.12.2019.
При розгляді додаткових документів, митним органом було встановлено розбіжності в специфікації від 19.12.2019 року №9 в частині загачена сума 27 884 доларів США (українська мова контракту) та Total amounts 27 220.00 USD (Англійська мова контракту). Крім того, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.
Досліджуючи надані позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «ТД ДАКОТА», судом встановлено наступне.
16 січня 2020 року між ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС Україна» та ТОВ «ТД ДАКОТА» укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 051/ФСР, згідно з пунктом 1.1 якого клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням сторін.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано підтверджень на оплату по договору транспортно-експедиторського обслуговування № 051/ФСР.
Таким чином, на думку суду, у митного органу були наявні підстави для того, щоб розпочати процедуру консультації з позивачем та витребувати від нього необхідні документи, оскільки, надані ним до митного оформлення документи, не містили усіх складових митної вартості імпортованого товару щодо витрат по транспортно-експедиторським послугам.
Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року у справі 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження складових митної вартості імпортованого товару, ТОВ «ТД ДАКОТА» надано рахунок-фактуру №245 та 246 від 30.03.2020, які виставлені за перевезення вантажу згідно договору № 051/ФСР від 16.01.2020, а до митного оформлення надано коносамент №020010006 від 07.01.2020 (дата навантаження на борт 07.01.2020, тобто до укладання договору).
У наданих до митного оформлення пакувальних листах зазначено відмінний від наданого номеру коносамента згідно з яким здійснювались перевезення.
Отже, належних доказів на підтвердження сплати транспортно-експедиторських послуг позивачем надано не було.
Також, у документах містились розбіжності в специфікації від 19.12.2019 № 9 в частині зазначення загальної суми, а саме в українській частині контракту зазначено суму 27 844 дол. США, а в англомовній частині - 27 220 USD.
Окрім цього, згідно з п. 3.1. контракту оплата товару здійснюється у валюті дол. США, код валюти 840, у формі банківського переказу на рахунок Продавця в терміни зазначені у специфікації. Не пізніше 15 календарних днів після відвантаження.
Водночас, до митного оформлені специфікація не надана, а надані банківські документи б/н датовані 21.02.2020, а відвантажені здійснено 07.01.2020, тобто оплата здійснена пізніше 15 календарних днів після відвантаження.
Також, у висновку про вартісні характеристики товарів зазначено відмінні від наданих номери банківських документів.
У наданих банківських документах б/н від 21.02.2020 зазначено, що оплата здійснюєте згідно проформи інвойсу від 02.01.2020, а надані до митного оформлення проформи інвойси датовані 19.12.2019.
03.04.2020 декларантом ФОП ОСОБА_1 надіслано специфікація від 19.12.2019 № 9 та специфікація від 19.12.2019 № 8, а 05.04.2020 надіслано лист №б/н, яким повідомлено про неможливість надання додаткових документів.
Таким чином, на думку суду, надані позивачем документи не кореспондуються між собою та містять не чітку, двозначну і не зрозумілу інформацію про умови транспортування товару та загальну ціну поставок, а отже у сукупності ці відомості, дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення декларантом митної вартості товарів (її складових).
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що надані декларантом документи не є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були, відтак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2020 року за UА 500020/2020/000038/2 та картка відмови у прийнятті митної декларації від 05.04.2020 року за №UA500020/2020/00159 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Отже, декларантом не було надано до митного оформлення належних документів, які б підтверджували числові значення складової митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДАКОТА» до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 31.01.2025 року.
Суддя Кочанова П.В.