ф
30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/19545/23
адміністративне провадження № К/990/50701/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 160/19545/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 03 травня по 09 липня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 03 травня по 09 липня 2022 року з урахуванням фактично виплачених сум.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що з 03 травня по 09 липня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наданою довідкою. Таким чином, позивач вважає, що він набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за вказаний ним період, однак виплати позивачу проведені відповідачем не в повному обсязі, що підтверджуються довідкою від 06 квітня 2023 року № 13/155.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. ОСОБА_1 з 13 квітня 2022 року проходив службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 .
4. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2023 року № 6/12-123 позивач у період з 03 травня по 09 липня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) на підставі бойового розпорядження об'єднаного командного пункту оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 313/ОУВ/1338т.ОКП-02.05.2022.
5. 22 березня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати його довірителю додаткової винагороди, що регулюється Постановою № 168.
6. У своїй відповіді від 06 квітня 2023 року на адвокатський запит відповідач вказав таке:
1. ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу по мобілізації в управлінні НОМЕР_2 окремої бригади (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України з 13 квітня 2022 року;
2. Питання нарахування та виплати додаткової винагороди регулюється Постановою № 168, а також телеграмою Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 та окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29;
3. Відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади від 30 лютого 2022 року № 85 підполковник ОСОБА_1 вибув у відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (посвідчення про відрядження від 29 квітня 2022 року № 128) та наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади від 09 липня 2022 року № 164 прибув з відрядження та приступив до виконання службових обов'язків;
4. На адресу військової частини не надходили жодні документи, рапорти, журнали бойових дій, довідки керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до якого для виконання завдань відряджений військовослужбовець;
5. За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 13 лютого 2022 року ОСОБА_1 до кримінальної, дисциплінарної та адміністративної (за скоєння військових адміністративних порушень) відповідальності не притягувався;
6. Видача довідки про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України є підставою для надання особі учасника бойових дій.
На підставі вищенаведеного підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди згідно із нормативними документами зазначених у пункті 2 відповіді на запит позивача немає.
7. Додатком до вказаного листа були: довідка форми 5 від 06 квітня 2023 року № 6/12-396, витяг з наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади від 13 квітня 2022 року № 63, витяг з наказів командира НОМЕР_3 окремої бригади від 30 квітня 2022 року № 85, витяг з наказів командира НОМЕР_3 окремої бригади від 09 липня 2022 року № 164, копія посвідчення про відрядження від 29 квітня 2022 року № 128, довідка про грошове забезпечення від 06 квітня 2023 року № 13/155.
8. З матеріалів справи видно, що відповідно до довідки від 06 квітня 2023 року № 13/155 ОСОБА_1 у спірний період виплачено за: квітень - 32 589,20 грн, травень 2022 року - 78 199,01 грн, червень 2022 року - 54 660,21 грн, липень 2022 року - 54 709,00 грн, серпень 2022 року - 54 924,80 грн, вересень 2022 року - 54 924,80 грн, жовтень 2022 року - 87 591,47 грн, листопад - 55 067,80 грн, грудень 2022 року - 78 756,83 грн.
9. Не погоджуючись із невиплатою додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в належному розмірі, а саме, збільшеному до 100 000 грн за період з 03 травня по 09 липня 2022 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
10. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Суд першої інстанції встановив, що довідок командира військової частини, в якій проходив службу позивач, про його безпосередню участь у бойових діях у спірний період або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до відповідача не надходило. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не існувало правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за спірні періоди, виходячи із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
12. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 160/19545/23 - без змін.
13. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів є відповідна довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, яка видається на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. При цьому, сам факт перебування позивача у відрядженні для виконання бойового завдання не є доказом про безпосередню участь позивача у бойових діях.
14. Суд апеляційної інстанції зауважив, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2023 року № 6/12-123 не є належним документом, який би встановлював факт безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у визначений позивачем період і був підставою нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у збільшеному до 100 000 грн розмірі, оскільки видана військовою частиною НОМЕР_1 , яка в даному випадку не є повноважною на вчинення таких дій.
15. Третій апеляційний адміністративний суд також звернув увагу, що на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
16. У такий спосіб Міністр оборони України, як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
17. З уваги на це суд апеляційної інстанції констатував, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
18. Відтак, суд апеляційної інстанції відхилив аргументи скаржника, що рішення від 25 березня 2022 року про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди та окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
19. Отже, Третій апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період, виходячи із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а отже відповідачем не було допущено протиправну бездіяльність.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
20. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Кириленко А. В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що: ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; судами неправильно застосовано норми матеріального права; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1 та 2.1 Постанови № 168 у поєднанні із положеннями телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298.
21. На думку скаржника, окреме доручення на яке посилаються суд першої та апеляційної інстанцій не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV), яким визначені умови виплати додаткової винагороди про участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, визначених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 730 (далі - Положення). Отже, позивач вважає, що на підставі вказаного окремого доручення позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
22. Скаржник зазначив, що невідповідність довідки, яка підтверджує участь позивача у бойових діях, певним вимогам, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди, тим паче, що за своєю суттю вона є доказом участі позивача у бойових діях та має усі необхідні реквізити. До того ж видання такої довідки відповідачем не заперечується, відтак висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів участі в бойових діях є безпідставними.
23. На переконання скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій було безпідставно покладено на позивача обов'язок доказування, а саме, що позивачу необхідно доказувати факт прийняття участі в бойових діях або безпосередньої участі у заходах з оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, оскільки обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Більш того, у спорах із суб'єктом владних повноважень фізична особа є більш слабкою стороною правовідносин та наділена меншою кількістю прав ніж відповідач, так як останній є безпосереднім видавником відповідних наказів та розпоряджень, пов'язаних із несенням служби позивачем.
24. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
25. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
26. Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що ОСОБА_1 відряджено до оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », водночас довідок щодо позивача згідно додатку № 1 або № 2 окремого доручення, витягів з бойових наказів (бойових розпоряджень), витягів журналів бойових дій від даного угруповання до військової частини НОМЕР_1 не надходило. Отже, на думку відповідача, немає правових підстав, визначених діючим законодавством, для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у розмірі, передбаченою Постановою № 168.
27. На переконання військової частини НОМЕР_1 , сам факт перебування позивача у відрядженні для виконання бойового завдання не є доказом про безпосередню участь позивача у бойових діях. Стосовно довідки військової частини від 30 червня 2023 року № 6/12-123, ця довідка не є належним документом, який би встановлював факт безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) у визначений позивачем період і був підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у збільшеному до 100 000 грн розмірі, оскільки видана військовою частиною, яка в даному випадку не є повноважною на вчинення таких дій.
28. У зв'язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просить касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка А. В. на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 160/19545/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, та витребував із Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 160/19545/23.
30. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2025 року справу № 160/19545/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
32. Згідно із частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх
33. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
34. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовець Збройних Сил України (далі - ЗСУ) у складі військової частини НОМЕР_1 , просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період (період відрядження).
35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
37. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
38. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
39. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).
40. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
41. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
42. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта цієї статті).
43. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
44. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, зокрема, у пункті 1 абзаці першому слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць». Також постанову доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
45. Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період з 03 травня по 09 липня 2022 року.
46. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.
47. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
48. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
49. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
50. Отже, окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
51. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, вказав про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов'язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
52. У той же час Верховний Суд указав, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.
53. З огляду на вказане, доводи представника позивача про те, що окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 не є актом Міністерства оборони України, яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях, є необґрунтованими.
54. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 200/5172/23.
55. Разом з тим у пункті 1 Окремого доручення надано визначення, що слід розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів», зокрема виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
56. У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т. ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
57. Абзацом третім пункту 3 Окремого доручення наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
58. Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
59. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).
60. Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав, зокрема, довідку військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2023 року № 6/12-123, відповідно до якої в період з 03 травня ро 09 липня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) відповідно до Бойового розпорядження Об'єднаного командного пункту оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 313/ОУВ/1338т.ОКП-02.05.2022.
61. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказували на недоведеність позивачем обставин його безпосередньої участі за період з 03 травня ро 09 липня 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які б давали підстави для виплати за цей період додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
62. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд вказує на передчасність такого висновку з огляду на те, що він ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи.
63. Судами попередніх інстанцій не було повною мірою з'ясовано обставини щодо виконуваних позивачем завдань та місця їх виконання. Зокрема, не встановлено, які саме завдання виконував позивач, на якому напрямку, а також чим це підтверджується. Це має принципове значення, оскільки відповідно до пункту 1 Постанови № 168, право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн виникає виключно за умови виконання бойових або інших завдань, що прямо передбачені законодавством. У разі, якщо позивач проходив військову службу, але не виконував таких завдань, необхідно з'ясувати: які конкретно завдання він виконував у спірний період; де саме він проходив службу; чи наявні належні докази, що підтверджують характер та місце виконання зазначених завдань.
64. Відсутність чітких висновків щодо цих обставин позбавляє можливості об'єктивно оцінити правомірність дій відповідача стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди.
65. Верховний Суд підкреслює, що ці зауваження не спрямовані на ствердження про неправомірність дій чи рішень відповідача. Натомість, суд звертає увагу на необхідність ретельного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення справедливого та законного розгляду спору. З'ясування зазначених обставин є важливим для встановлення, чи мали місце підстави для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у спірний період.
66. Для повного та об'єктивного розгляду справи необхідно забезпечити з'ясування всіх обставин, пов'язаних із характером виконуваних позивачем завдань, місцем проходження служби та наявністю належних доказів. Лише після цього можливо зробити остаточний висновок щодо правомірності дій відповідача.
67. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд при розгляді справ № 480/1745/23, № 240/8480/23, № 560/13291/22, № 620/5386/23 та № 200/5172/23 за схожих правовідносин.
68. Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
69. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали з'ясувати: 1) які завдання / заходи і 2) де виконував / здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
70. Ураховуючи наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
72. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
73. На підставі частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
74. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка А. В. підлягає задоволенню частково із скасуванням судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року скасувати, а справу № 160/19545/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний Н.М. Мартинюк В.Е. Мацедонська