30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5874/24 пров. № А/857/26903/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 500/5874/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Юзьків М.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту ухвали - 03 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) (в інтересах якого діє адвокат Фадєєва Наталія Ігорівна) звернувся в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття 21.08.2024 ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов'язаного та направлення на огляд військово-лікарської комісії;
- визнати протиправною та скасувати постанову (довідку) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.08.2024 року № 1373/4 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Разом із позовною заявою представник позивача адвокат Фадєєва Н.І. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України та зупинення дії постанови (довідки) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.08.2024 року №1373/4 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби до набрання законної сили у адміністративній справі.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 , яка подана представником адвокатом Фадєєвою Н.І., про забезпечення позову повернуто заявникові без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду про повернення заяви про забезпечення позову, позивач подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи заяву без розгляду через машинальну помилку в зазначені адвоката платником судового збору замість вірного - позивача, вдався до надмірного формалізму, чим вчинив правові та практичні перешкоди для реалізації права на звернення до суду.
Просить ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року по справі №500/5874/24 скасувати, справу направити до Тернопільського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Фадєєву Наталію Ігорівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявником до заяви про забезпечення позову додано квитанцію №1R18-Y51L-18YE, де у графі «Призначення платежу» зазначено «Судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Тернопільський окружний адміністративний суд».
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції виходив із того, що такий платіжний документ не може вважатись підтвердженням виконання вимог до заяви про забезпечення позову у частині, що стосується сплати судового збору, адже суд позбавлений можливості встановити цільове призначення вказаного платежу саме за подання заяви про забезпечення позову у даній справі позивачем (заявником) ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами статті 2 зазначеного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Об'єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до статті 152 КАС України, визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову. Зокрема, частиною четвертою ст. 152 КАС України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною сьомою ст. 154 КАС України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Повертаючи без розгляду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, не прийнявши як доказ сплати судового збору квитанцію від 18.09.2024 №1R18-Y51L-18YE, оскільки в призначенні платежу зазначено «Судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Тернопільський окружний адміністративний суд», в той час, коли позивачем у справі є ОСОБА_1 ..
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову квитанції лише у зв'язку із зазначенням у ній в призначенні платежу ««Судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Тернопільський окружний адміністративний суд», оскільки визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (частина 3 статті 5 КАС України).
Відповідно до частин 5, 6 статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Отже, виходячи з норм Конституції України, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
«Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Натомість, безпідставне повернення чи то позовної заяви, чи то іншої процесуальної заяви, не може мати легітимного підґрунтя у демократичному суспільстві.
Підсумовуючи наведене, трактуючи норми процесуального закону із надмірним формалізмом, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу особи до правосуддя.
А тому, апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 500/5874/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник