30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5874/24 пров. № А/857/27569/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 500/5874/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Юзьків М.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту ухвали - 15 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) (в інтересах якого діє адвокат Фадєєва Наталія Ігорівна) звернувся в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття 21.08.2024 ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов'язаного та направлення на огляд військово-лікарської комісії;
- визнати протиправною та скасувати постанову (довідку) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.08.2024 року № 1373/4 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву через машинальну помилку в зазначені адвоката платником судового збору замість вірного - позивача, вдався до надмірного формалізму, чим вчинив правові та практичні перешкоди для реалізації права на звернення до суду.
Просить ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року по справі №500/5874/24 скасувати, справу направити до Тернопільського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Фадєєву Наталію Ігорівну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 04 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання (надіслання) до суду документа про сплату судового збору або доказів, які підтверджують підстави звільнення від його сплати, а також відомостей щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номера і серії паспорта представника позивача.
На виконання ухвали суду від 04.10.2024 від представника позивача - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни 07.10.2024, через систему «Електронний суд», надано РНОКПП адвоката Фадєєвої Н.І. та квитанцію про сплату судового збору.
Однак, згідно з наданою квитанцією від 06.10.2024 № BDT3-9BB6-1DFE в призначенні платежу зазначено «судовий збір за позовом ОСОБА_2 ».
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції виходив із того, що згідно з наданою квитанцією від 06.10.2024 № BDT3-9BB6-1DFE в призначенні платежу зазначено «судовий збір за позовом ОСОБА_2 », а тому сплачений судовий збір згідно з даною квитанцією не може бути зарахований за подачу позовної заяви ОСОБА_1 і відповідно суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а саме не подано підтвердження про сплату ним судового збору на виконання ухвали.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами статті 2 зазначеного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Об'єкти справляння судового збору визначено статтею 3 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлено статтями 160, 161 КАС. Згідно із частиною третьою статті 161 КАС до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом наведених процесуальних норм, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, не прийнявши як доказ сплати судового збору квитанцію від 06.10.2024 № BDT3-9BB6-1DFE, оскільки в призначенні платежу зазначено «судовий збір за позовом ОСОБА_2 », в той час, коли позивачем у справі є ОСОБА_1 ..
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви квитанції лише у зв'язку із зазначенням у ній в призначенні платежу «судовий збір за позовом ОСОБА_2 », оскільки визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (частина 3 статті 5 КАС України).
Відповідно до частин 5, 6 статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Отже, виходячи з норм Конституції України, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
«Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Натомість, безпідставне повернення чи то позовної заяви, чи то апеляційної скарги, не може мати легітимного підґрунтя у демократичному суспільстві.
Підсумовуючи наведене, трактуючи норми процесуального закону із надмірним формалізмом, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу особи до правосуддя.
А тому, апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 500/5874/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник