30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19521/23 пров. № А/857/34041/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в електронній формі порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі № 380/19521/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Карп'як О.О. в м. Львові в порядку письмового провадження), -
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним дії ГУ ПФУ, які полягають у неврахуванні при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі- Закон № 3723-ХІІ) та пункту 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» відомостей про заробітну плату на підставі довідок від 29 червня 2022 року № 4-2403-14/1 та від 29 червня 2022 року № 4-2403-14, виданих Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця;
- зобов'язати ГУ ПФУ врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати від 29 червня 2022 року № 4-2403-14/1 та від 29 червня 2022 року № 4- 2403-14, видані Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 року у справі № 380/19521/23 апеляційну скаргу ГУ ПФУ залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 380/19521/23 - без змін.
10.10.2024 року представник відповідача подав до суду заяву про роз'яснення рішення суду, в якій просить суд:
Роз'яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі № 380/19521/23, а саме, з якого часу здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723- ХІІ з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.06.2022 № 4-2403-14/1 та від 29.06.2022 № 4-2403-14, виданих Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні заяви відповідача про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою роз'яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі № 380/19521/23 відповідно до поданої заяви.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що здійснити нарахування пенсії позивачу неможливо, оскільки в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі № 380/19521/23 не вказано, з якого часу необхідно провести перерахунок.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа, в силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві представника відповідача про роз'яснення рішення суду доводи не свідчать про неясність рішення суду, а швидше зводяться до незгоди відповідача з висновками, вкладеними у такому рішенні.
Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
У свою чергу, рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
Зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі № 380/19521/23 вбачається, що таке в цілому, як і його резолютивна частина, є чіткими та зрозумілими, загалом рішення містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також посилання на положення закону, якими керувався суд.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, чи ускладнюють його виконання або роблять неможливим разом із заявою заявником не надано, як суду першої, так і апеляційної інстанції.
Крім того, текст судового рішення труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення шляхом його роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що обставини, необхідні для реалізації інституту роз'яснення судового рішення, відсутні у спірних правовідносинах.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судове рішення, в цілому, як і його резолютивна частина, є чітким та зрозумілим, містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також покликання на положення закону, якими він керувався, а тому підстави для роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі № 380/19521/23, тому відповідно до статті 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі № 380/19521/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар